Запах війни. Хто розгойдує ситуацію в Нагірному Карабасі

Нік Занн, старший аналітик Heritage Foundation, відповів на питання щодо конфлікту в Нагірному Карабасі.

Матеріал розміщено у №13 журналу Корреспондент від 8 квітня 2016 року.

- Чому конфлікт між Вірменією і Азербайджаном загострився саме зараз?

- Востаннє така напруженість у Нагірному Карабасі спостерігалася в 1994 році. Тоді Вірменія і Азербайджан також рухали до кордону великі колони танків і піхоти. Це помітили і супутники США, і спостерігачі ОБСЄ. Але тоді все обмежилося тільки демонстрацією сили. Тепер же сторони кілька років активно озброювалися і закуповували важку зброю переважно у Росії. Тому ситуація, яка розгортається сьогодні, дуже небезпечна. Якщо раніше сутички проходили по лінії зіткнення постійно, то нині всі говорять про велике скупчення сил прямо на кордоні двох країн. Крім того, основні гравці зайняті своїми проблемами і вони послабили свою увагу до кількох заморожених конфліктів. Ось вони і спалахнули знову.

- Хто цього разу виступав ініціатором загострення ситуації в Карабасі?

- Складно точно назвати конкретного винуватця. Але думаю, більше резонів було саме в Азербайджану. По-перше, він незадоволений втратою Карабаху, який становить сьому частину його території. По-друге, останнім часом з економікою цієї країни все не так добре, адже ціни на нафту тримаються на дуже низькому рівні. Саме нафта забезпечувала основні вливання в бюджет Азербайджану. І, можливо, це спроба відвернути населення від економічних проблем. Хоча Вірменія також думає про те, як розширити територію, і тому тут немає єдиного винуватця. Всі ці роки обидві країни постійно обмінювалися диверсійними рейдами й обстрілами, але тепер, зважаючи на все, готуються до великої війни. Головне – не пропустити момент, коли вона почнеться.

- Наскільки швидко зіткнення можуть перейти в широкомасштабну кампанію?

- Поки що у нас є кілька тижнів. Супутники і спостерігачі не зафіксували масованого перекидання техніки в регіон Карабаху. А без концентрації живої сили і танків, без повного забезпечення складно починати будь-яку війну. Інша справа, що жителі деяких сіл на кордоні вже почали залишати свої будинки. Конфлікт може спалахнути через просте непорозуміння. Думаю, поки що Азербайджан постійно турбуватиме кордони сусіда, щоб зрозуміти його обороноздатність. В останні роки країна витратила мільйони доларів на зброю і тепер її потрібно використовувати. Можливо, в Баку і не хочуть масштабного конфлікту, а тільки хочуть натиснути на Єреван і отримати якісь геополітичні переваги.

- Наскільки замішані в цьому конфлікті регіональні лідери – Росія, Туреччина й Іран?

- Я б не переоцінював вплив цих країн на конфлікт у Нагірному Карабасі. Вірменія й Азербайджан самі цілком можуть почати велику війну. З другого боку, Росія явно не бажає цього, оскільки незрозуміло, на чий бік потрібно буде встати. Зараз Москва може тиснути на обидві сторони, але якщо почнеться війна, то вона втратить ці важелі. Туреччина та Іран також не зацікавлені в конфлікті, оскільки це означатиме нову дестабілізацію Південного Кавказу, потоки біженців і зростання ісламізму в регіоні. На тлі кризи в Сирії й Іраку регіональні гравці навряд чи хочуть отримати нову гарячу точку у себе під боком.

- А як реагуватимуть США і ЄС?

- Зрозуміло, що вони проти війни, але зайняли вичікувальну позицію. Вони не готові до активніших зусиль щодо встановлення миру і чекають, що проблема знову повернеться й заморожений стан сама собою. Тут усе залежатиме від Вірменії та Азербайджану і їхнього вміння стримувати свої націоналістичні амбіції.

***

Цей матеріал опублікований в №13 журналу Корреспондент від 8 квітня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.