Рай для тварин. Репортаж з приватного зоопарку під Києвом

Бізнесмен Михайло Пінчук будував торгово-розважальні центри. А для душі під Києвом створив зоопарк XII місяців.

Білий лев, білий тигр, білий носоріг, білий верблюд, білі вовки ... Можна подумати, що в зоопарку XII місяців, який відкрився рік тому неподалік від Києва, дуже полюбляють білу масть, пише Андрій Тичина у №13 журналу Корреспондент від 8 квітня 2016 року. Ні, це всього лише маркетинг. На екзотичне забарвлення екзотичних тварин краще клюють відвідувачі.

Адже 150 грн – чимала сума за вхідний квиток, враховуючи складність транспортної логістики: на метро сюди не доїдеш. Але забита парковка, черги до кас і тіснота біля клітин у погожі вихідні дні говорять самі за себе – незвичайний проект підприємця-будівельника, пристрасно захопленого тваринами, виявився напрочуд успішним.

- Здрастуй, Арчі! Славний ти у мене носоріг. Як твої справи? Зараз дам тобі поїсти твоєї улюбленої їжі, – Пінчук просовує долоню з гіркою сушеної люцерни між товстими прутами вольєра, і його рука майже по лікоть зникає у величезній пащі тритонної тварини.

- Не бійтеся – не одкусив, – сміється Пінчук. – У нього і зубів-то майже немає. Але маса така, що удар як у товарного поїзда. Якщо придавить, кістки тріщать. Тому всередину ми заходимо дуже обережно.

До останнього часу носоріг Арчибальд Арчибальдович був найпопулярнішим вихованцем приватного зоопарку Пінчука XII місяців. У свій новий будинок на околиці села Демидова, що за 30 км від Києва, товстошкірий красень прибув з Південної Африки проїздом через Росію.

Освоївся швидко, підвищеною увагою відвідувачів був задоволений. Але тепер черги на його годівлю шикуються рідше. Основний туристичний потік тече в сусідній вольєр, де височить над бар'єром рогата голова на довгій плямистої шиї.

- Знайомтеся, це Микола Степанович, як Гумільов – пам'ятаєте у нього: «…Изысканный бродит жираф», – представляє свого найвищого підопічного фахівець з копитних Сергій Бурч, один з п'ятдесяти співробітників незвичайного підприємства. Зачувши його голос, Микола Степанович припиняє сьорбати воду з високо підвішеного відра і витягує шию, виглядаючи в руках Бурча улюблені ласощі – сухі вербові гілочки. Його витончена сусідка по імені Маруся теж не проти отримати частування.

- Приїхали до нас півроку тому порізно, але з одного приватного зоопарку в Німеччині, – розповідає Бурч. – Коли вперше тут зустрілися, він відразу став її облизувати – відразу згадав подругу. Але тепер вона ним більше цікавиться – підходить до огорожі, принюхується. А йому аби поїсти та погуляти!

Характери і повадки екзотичних копитних приводять його в захват. Ще пару років тому, вивчаючи коней в університеті біоресурсів, Бурч і уявити собі не міг, що доглядатиме за найбільшими у світі сухопутними тваринами. Зараз морально готується до майбутньої зустрічі зі слонами – створіннями добродушними, але досить небезпечними через свої габарити і незвичайну силу. Адже вони теж копитні.

- Слони у нас будуть приручені, щоб як у Таїланді – підійшов, погрався з ними, побігав, – ділиться задумами Пінчук. – Затримка з ними вийшла, оскільки намагаємося знайти маленьких слоненят, та ще жіночої статі, а це дуже важко – важче, ніж дістати білого ведмедя, за яким ми теж давно ганяємося.

Розвага без торгівлі

Сьогодні Пінчук на ринку диких тварин орієнтується так само вільно, як кілька років тому на ринку будматеріалів, коли споруджував найбільший у Криму торгово-розважальний комплекс Південна галерея. До кризи це був дуже прибутковий бізнес. Але вже тоді успішний девелопер, який тривалий час очолював компанію Дніпровська пристань, серед проектів якої столичний ТРЦ Sky Mall, мріяв про зміну сфери діяльності.

- Коли бачиш, як люди з жалобними обличчями намотують десяте коло по торговому центру, нічого не купуючи, а просто тому, що більше нікуди податися, якось втрачаєш інтерес до цього бізнесу. А тут ще мій друг Олег Зубков, господар Ялтинського зоопарку, паралельно будував свій сафарі-парк Тайган і все зманював мене: «Я ще будівництво не закінчив, а у мене вже черга з журналістів і потенційних партнерів – сиджу і вибираю, з ким працювати. А ти зводиш найбільшу торгову штуку в Криму, але сам потім будеш бігати за журналістами та вмовляти орендарів». А я йому: «Почекай, коли-небудь і я побудую щось для душі». Так і сталося.

Тваринами Пінчук захоплюється з дитинства – з того часу, як зачитувався книгами Джеральда Даррелла. Коли побудував заміський будинок у Старих Петрівцях, відразу завів чотирьох величезних мастифів. Домашня колекція тварин швидко поповнювалася: носухи, пугачі, смугасті гієни, вовки, гепарди ...

- Даремно думають, що тримати вдома диких звірів – це дивна річ, – переконаний любитель тварин. – За кордоном це дуже поширене хобі у заможних людей. Просто напоказ його намагаються не виставляти.

Дружина Пінчука Ганна з неприхованим задоволенням згадує один зі своїх днів народження: «Вранці прокинулася, а біля мене вовченя. Це була моя мрія! Михайло подарунок зробив».

Спільне захоплення тваринами – запорука їхніх міцних сімейних стосунків. Новому проекту чоловіка Аня присвячує майже весь свій час. Коли входить у вольєр з уже дорослими чорними вовками Акеллою і Ракшею, ті зустрічають її, як члена зграї, – радісно стрибають навколо, лізуть обійматися, стаючи передніми лапами на плечі. А Михайла за свого приймають двоє гепардів, які також виросли у нього вдома. Коли відчувають його наближення, відразу починають муркотіти, як величезні кішки.

Домашній розплідник і став основою колекції нового зоопарку. Решту тварин довелося збирати по всьому світу. Зараз їх уже більше ста

Цей домашній розплідник і став основою колекції нового зоопарку. Решту тварин довелося збирати по всьому світу. Зараз їх уже більше ста, включаючи таких рідкісних, як полохливі патагонські зайці мари і сором'язливі, але дуже смішні трубкозуби.

Вступити до Всесвітньої асоціації зоопарків і акваріумів WAZA, у якої є європейське відділення EAZA, Пінчук не погодився. Він вважає неетичними їхні методи збереження генетичної чистоти видів, коли «неправильну», на їхню думку, особину можуть запросто убити. Крім того, йому здаються несправедливими і непрозорими «вазовські» принципи безкоштовного розподілу тварин між зоопарками.

- В один прекрасний день прийде європейський куратор мого генетично чистого носорога і скаже: «Його ми відправляємо до Німеччини, а тобі за це даємо качку крякву». Я від цього відмовився. Довелося виходити на вільний ринок».

Взявшись за будівництво зоопарку, Пінчук вирішив використовувати багатий минулий досвід і створити не просто звіринець класу люкс, а справжній багатофункціональний розважальний комплекс, де середньостатистична сім'я може цікаво провести цілий день. Для цього придбав недалеко від свого будинку велику ділянку землі площею 26 га. У центрі вирив озеро, за допомогою вийнятої землі надав пласкій території легку рельєфність.

Вольєри облаштував з урахуванням передового європейського досвіду – з теплими підлогами і потужними витяжками в приміщеннях, прозорим басейном для білих ведмедів, пішохідним містком над левовим вольєром. Передбачив зони для відпочинку, дитяче містечко з контактним зоопарком, критий намет для пікніків, добре обладнані туалети, просторий паркінг. На зиму запросив виступати цирк-шапіто.

Посеред цього оазису підприємець звів справжній казковий замок з рестораном на першому поверсі. Комусь ці гострі вежі нагадують логотип Walt Disney Pictures, але творець пояснює, що насправді це стилізація під знаменитий баварський замок Нойшванштайн.

- Його побудував Людвіг II Баварський, останній король-романтик, який вважав, що монархи повинні нести у світ прекрасне. Наш замок присвячений йому, а не Діснею.

Ім'я ексцентричного «казкового короля» гордо носить і головний мешканець зоопарку – білий лев Людвіг. Найбільше він любить грітися на сонечку поруч зі своєю левицею – такою же білосніжною, як і він. Про свої чільні права цар звірів регулярно сповіщає всіх присутніх гучним ревом.

Але іноді йому у відповідь лунає не менш грізний рик. Це свої ікла оголює красень Шерхан – білий тигр із блакитними очима. Лише коли до клітки підходить господар зоопарку, нотки в голосі звіра змінюються з грізних на жалібні, і він починає тертися волохатою головою об прути, як кішка об ніжку стільця.

- Привіт, Шерханчику! Авуррр. Це він так скаржиться, – коментує Пінчук поведінку вихованця. – Що, погано бідному тигру? Ніхто його не почухає. Бідний-бідний, нещасний Шерхан. А який хитрий! Якщо до нього туди зайти, відразу всі нещастя закінчаться. Атакує не відразу, буде відходити, поки точно не переконається, що ти не встигнеш добігти до дверей. Ось тоді стрибне. З левами домовитися можна, а з цим не можна. Так, Шерхане? – продовжує чухати потужну шию через решітку. – Знаємо, знаємо ми твою підлість, на це не купимося.

До питань безпеки у XII місяцях підхід серйозний. Всі вольєри мають глибокі фундаменти – не підкопаєшся. Доступ до клітин з хижаками обмежений додатковими бар'єрами. Годувати тварин можна тільки через спеціальні безпечні годівниці. До речі, можливість годування звірів відвідувачами – це одна з головних переваг Демидівського зоопарку перед державними аналогами, поряд з чистотою та впорядкованістю.

Наявність окремих недоліків власник теж визнає, але обіцяє з ними боротися. Зокрема, до літа планує відкрити басейн з джакузі і водоспадом, щоб було де освіжитися у спекотні дні. Для озеленення пустинної території висадив сотні дерев і чагарників. Всюди розбив газони, на яких можна вільно валятися. На терасі поруч з мармуровим фонтаном Королева собак у нього тепер гратиме музикант. Тільки готель поки що відкривати не хоче.

- В Європі є ціла культура гестхаусів при зоопарках, куди сім'ї приїжджають відпочивати на все літо. У нас же будуть компаніями знімати будиночки на вихідні. 100% закінчиться тим, що будемо когось виловлювати з озера або діставати з клітки з тигром.

І все-таки цирк, квадроцикли, басейн і шашлики – це лише доповнення до основної програми. Головна функція зоопарку – освітня, переконана Ганна Пінчук. Величезною перевагою їхнього дітища вона вважає близький контакт відвідувачів з тваринами. Впевнена, що люди, отримавши від цього море позитивних емоцій, стають набагато добрішими.

- Подивіться, маленькі орангутанги – вони ж як діти, – показує, як руденький малюк Йосик грає в кубики з вихователькою, яку тут називають Мама Юля. – Вранці дістаєш його з ліжечка – він обіймається, радіє тобі. Йти потрібно швидко, поки чимось грається, інакше не відпустить.

Слоган Парк щасливих тварин Аня вважає виправданим. Доказ – регулярний приплід звірів, які погано розмножуються в неволі. Зокрема, нещодавно тут відсвяткували народження мавпи-гусара.

- Тварини задоволені, якщо у них є три базові речі: територія, харчування та спілкування з протилежною статтю, – аналізує Пінчук. – Але здатності до абстрактного мислення вони не мають, тому поняття щастя їм недоступне. Це ж тільки ми так думаємо, що лисичка хитра, а лев – цар. Самі вони про це не знають. А чи щасливі вони? Чорт візьми, я сподіваюся. Подивіться на ці емоції – хіба це не щастя?

- Авурр, – відповідає білий тигр з блакитними очима, чухаючи кудлатою головою об руку господаря. Він щось знає, хто в цих джунглях цар звірів.

Зоопарк XII місяців

Адреса: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, вул. Вербна, 79

GPS: 50 ° 44'14 '' N 30 ° 17'50 '' E

Web: 12.org.ua

Каса: (096) 770-41-59

Режим роботи: 10:00-19:00

Вартість квитка: 150 грн (діти зростом до 120 см – 50 грн, до трьох років – безкоштовно)

Порція корму: 10-20 грн

***

Цей матеріал опубліковано в №13 журналу Корреспондент від 8 квітня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.