Покарання бідних. Корупціонери уникають люстрації
Закон про очищення влади дає серйозні збої.
Фахівці заявляють, що чиновники знайшли безліч схем оминути його, і тепер знову займають свої звичні посади, пише Аліса Свєтлакова у №16-17 журналу Корреспондент від 29 квітня 2016 року.
У вересні 2014-го прийняття закону Про очищення влади давало багато надій на оздоровлення держапарату, викорінення корупційних бур'янів, що нібито обіцяло автоматично поліпшити життя. Однак з перших місяців роботи люстратори стали нервувати: у держвідомствах керівництво неохоче і дуже вибірково проводило перевірку своїх підлеглих, а завсідники розкішних кабінетів і взагалі навчилися повертатися на пригріті містечка після того, як їх люстрували.
Три люстраційних богатирі
Є поширене твердження: Венеціанська комісія розкритикувала український закон Про очищення влади. Неофіційно Корреспондент почув з цього приводу, що юристи авторитетного міжнародного органу вказали Україні на лазівки (швидше, навіть величезні тунелі) у законодавстві, якими можуть скористатися ті, кого люструють, щоб відновитися на своїх посадах.
Спочатку у 2014 році розглядалося два варіанти люстраційного законодавства – м'який і жорсткий. Саме під впливом висновків Венеціанської комісії жорстку люстрацію відхилили, точніше, внесли в її проект численні правки. Напевно, лазівок стало менше, та тільки ж і однієї буде достатньо ...
Масове повернення звільнених у рамках процесу очищення влади на свої колишні місця роботи набуло такого широкого масштабу, що ніхто точно навіть підрахувати не може, скільки людей повернулося, заручившись рішеннями суду
У підсумку масове повернення звільнених у рамках процесу очищення влади на свої колишні місця роботи набуло такого широкого масштабу, що ніхто точно зараз навіть підрахувати не може, скільки людей повернулося на свої посади, заручившись рішеннями суду.
Почасти вся справа в структурі головного органу країни, відповідального за «очищення» - Департаменту з питань люстрації. Там працюють три людини. Фіксувати тих, хто відновився, у них немає ні сил, ні часу, та й обов'язком таким Департамент не наділений.
«Скажемо відверто, три людини, які працюють в Департаменті люстрації, фізично не в змозі охопити весь обсяг робіт, і вони повинні були про це заявляти, кричати, вимагати, - вважає Олександр Куликовський, голова ГО Всеукраїнська люстрація. - А так ніякі громадянські люстраційні комітети не зможуть їм допомогти і якось вплинути на ситуацію».
За словами Куликовського, від початку орган, що займається люстрацією, повинен бути незалежним і непідконтрольним будь-кому. Наклалася місцева специфіка – департамент у нас підпорядкований Мін'юсту.
«Заступник міністра юстиції [Наталя] Севостьянова, яку потрібно було гнати в шию, підпадала під люстрацію. Але вона підробляла свої документи, заминала цю справу. У підсумку, погомоніли – так на тому все і закінчилося, – розповідає Куликовський. – Поправки в закон не внесені, отже, самостійний орган не створено, у підсумку нема кому проводити люстрацію і нема кому контролювати її виконання».
Дива з цифрами
Сценарій очищення влади від пережитків режиму Януковича провалений. Це визнає багато хто, крім чиновників. "У прокуратурі насправді люстрація спрацювала, але є виняткові випадки, і вони кричущі, однак це винятки ... Така сама ситуація і в МВС", - заявила на одному з брифінгів директор Департаменту з питань люстрації Тетяна Козаченко.
Не віриться! Спочатку планувалося перевірити 700 тис. осіб, приблизно 100 тис. потрапило б під люстрацію. Фактично під люстрацію потрапило 927 осіб, це менш ніж 1%. Такі дані з офіційного реєстру. З нього також випливає, ще 2.557 осіб звільнилися самі.
Як би там не було, насправді люстрованих набагато менше, ніж намічалося. Крім того, їх набагато менше, ніж повідомляють у своїх звітах співробітники Департаменту з люстрації. Так, за твердженням Козаченко, із 700 тис. осіб, які від початку підлягали люстраційній перевірці, 5 тис. звільнялися автоматично. Вона ж зазначає, що 80% з них уже звільнені. 80% - це саме 4 тис. осіб, тобто і ті, хто дійсно був звільнений, і ті, хто вирішив звільнитися сам. Ще Козаченко заявляє, що ніде, крім МВС, тих, хто підлягає автоматичній люстрації, не залишилося.
До речі, в МВС, за даними Мін'юсту, люстрацію відверто саботують. Там, як і раніше, продовжують роботу 384 співробітники, які повинні бути звільнені.
Невелике уточнення: відповідно до закону існує дві категорії люстрації – автоматична і майнова. Під автоматичну люстрацію підпадають ті, хто пропрацював у період президентства Віктора Януковича на посадах керівника держоргану або першого заступника понад 12 місяців. Друга категорія – майнова. Це коли людина начебто на високих посадах не сиділа, але в дерибані держвласності і корупції брала найактивнішу участь. Таких чиновників легко впізнати за дорогими домівками і автомобілями з мізерними зарплатами. Зрозуміло, люструвати їх набагато складніше. Але бог з ними, з «майновиками». У тому, що автоматична люстрація теж повною мірою не спрацювала, говорять не тільки виявлені нами дані. Так, нардеп і голова Громадського комітету з питань люстрації Єгор Соболєв підрахував, що за станом на березень поточного року на держслужбі залишилося не меншніж 900 осіб, які не були звільнені всупереч автоматичній люстрації.
Ще цікавіший склад тих, кого люструють. Як правило, це керівники «дуже середньої» ланки, які нікому не відомі і в більшості своїй нічого страшного не зробили. А ось топ-чиновників у люстраційному реєстрі – одиниці. Наприклад, колишній генпрокурор Микола Голомша, керівник агентства з проведення Євро-2012 Володимир Ковалевський, колишній прокурор Києва Сергій Юлдашев.
«Під закон про люстрацію за різними підрахунками мали потрапити не менш ніж 100 тис. осіб. З них люстровано лише 2.557 осіб і менше 1 тис. звільнено. Тобто, виявилося, що цей закон працює для чужих, а обрані лише вміло його використовують. Таким чином закон став способом придушення реактивних соціальних настроїв», – вважає Руслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики.
Звільняють чесних?
Люстрація – процес не безкінечний. Закон відвів на нього 3 роки, тобто залишилося 7 місяців всього-на-всього. Якщо за минулий час люстровано менш ніж 1% від плану, то навряд чи варто сподіватися, що за час, що залишився, встигнуть план «нагнати». Виходить, користі від «очищення влади» ніякої ми не отримали, зате у нас є тепер нові корупційні схеми – люстровані чиновники відновлюються на посадах за допомогою системи грошових «подяк». Суд навіть не потрібен!
Про деякі такі схеми Корреспонденту розповів депутат Леонід Ємець: «Ціла купа таких схем! Наприклад, чиновник, який знає, що не чистий перед законом, звільняється напередодні проведення люстраційної перевірки. Точніше, звільняє його безпосередній керівник, який діє у зв'язці з «нечистим» підлеглим. Як тільки перевірка завершується, ті, кого люструють, спокійно повертаються на робочі місця – до наступної перевірки».
Ще один простий спосіб, за словами нардепа, – на час перевірки чиновника переводять на інше робоче місце. Оскільки вони перебувають у стадії переведення, ніхто їхні дані не перевіряє.
Третій варіант, про який розповідає депутат, найбільш улюблений у нинішній час: чиновник іде з посади, написавши заяву за власним бажанням, а назад повертається як радник, тобто не є штатним співробітником, відповідно, перевіркам не підлягає. Але при цьому він продовжує роботу в тому ж кабінеті, а його колишній помічник, який номінально став керівником, сидить у прокуреній комірчині і не має права приймати жодного рішення і ставити жодного підпису без дозволу реального шефа.
«Є варіант з отриманням довідки про статус учасника АТО, яка є своєрідним імунітетом від люстрації, – продовжує Ємець. – Цим методом найчастіше грішать співробітники прокуратури. Вони буквально на один день заїжджають в АТО, їм там ставлять печатку, після чого вони вже вважаються учасниками операції».
Всі ці схеми вимагають щедрих фінансових подарунків керівництву, з дозволу якого вони і проводяться. І що ж виходить? Уникнути люстрації вдається всім, у кого є фінансовий резерв
Зрозуміло, всі ці схеми вимагають щедрих фінансових подарунків керівництву, з дозволу якого вони і проводяться. І що ж виходить? Уникнути люстрації вдається всім, у кого є фінансовий резерв. А ось ті, кому випало попрацювати на держслужбі за Януковича на одну зарплату (а таких зрозуміло, чимало), прикрасили статистику люстраційного реєстру. Тобто, звільнені.
А судді хто?
Окрема історія – відновлення на посаді за рішенням суду. Діють таким чином у першу чергу ті, хто не боїться розголосу. Навіть більше, всіляко цей розголос провокує. Ще цікавіший факт: низка «відновлювальників» тягнеться безпосередньо до трьох суддів Київського окружного адмінсуду, які не тільки без проблем відновлюють люстрованих на посаді, але ще й зобов'язують держпідприємства виплатити позивачеві компенсацію за весь вимушено пропущений термін роботи. Підкопатися до цих суддів не так-то просто, вони використовують колізію в законодавстві.
Козаченко пояснює: із загальної кількості люстрованих державних діячів оскаржити звільнення вдалося більш ніж третині чиновникам. Першопрохідцем у цій справі стала непотоплювана Людмила Демченко, яка працювала керівником Держфіскальної служби Києва. Суд мотивував своє рішення тим, що Демченко взагалі не підпадає під критерії закону про люстрацію, оскільки дія відповідного закону на ДФС взагалі не поширюється. Потім рішенням суду на насиджені місця повернулися колишні співробітники Нацбанку та МВС.
У тих, хто хоча б мінімально розбирається в юриспруденції, ілюзій щодо виконання закону не було від початку, кажуть нам громадські активісти, які стежать за тим, як йде люстрація. І уточнюють: у Раді сидить маса представників режиму Януковича, які абсолютно спокійно, без тіні сумніву приймають «потрібні» закони і зривають «непотрібні».
«Однією з рекомендацій Венеціанської комісії було внесення пункту, який дозволив би люструвати чиновників на виборних посадах – мерів, депутатів усіх рівнів і представників Конституційного суду, – пояснює Куликовський. – Звичайно, цю поправку ніхто не вніс, а тому в Раді сидять заявлені на люстрацію 21 депутат, хоча їх там насправді набагато більше. Їх слід було взагалі не допускати до виборчого процесу. Але тоді всі говорили, що найкраща люстрація – це вибори. І кого ми вибрали? Повернули в Раду тих, проти кого боролися».
До списку нардепів, які підлягають люстрації в разі внесення правок, потрапляють Юрій Бойко, Наталя Королевська, Сергій Ківалов, Михайло Добкін, Олександр Вілкул, Нестор Шуфрич та інші.
Ці політики ніколи правки до люстраційного законодавства, звичайно, не підтримають. Але їхніх голосів недостатньо. Тобто, хтось допомагає? А хто? Як то кажуть, питання риторичне. Дуже можливо, що ті самі люди, які, обмеживши термін проведення люстрації трьома роками, набрали в Департамент люстрації трьох співробітників.
Є й інші нюанси. Наприклад, у нас у відомствах люстрацією займається безпосередній керівник, у тому числі на місцевому рівні. «Виходить, у нас зараз глава СБУ, скажімо, в Дніпропетровській області, проводить у себе у відомстві люстраційну перевірку. Ви вірите в її чесність? Я точно ні, – каже Куликовський. – Хто з підлеглих може заплатити начальнику СБУ або міліції, щоб зберегти за собою посаду? Лише ті співробітники, які відзначилися активним використанням корупційних схем. А кого звільняють? Винятково тих, хто фактично живе на одну зарплату і не має можливості заплатити своєму керівнику, щоб зберегти роботу».
Громадський люстраційний комітет, очолюваний Єгором Соболєвим, більш оптимістично дивиться на процеси, що відбуваються. В опублікованих ними списках людей, від яких влада повинна очиститися, – безліч знайомих прізвищ і фотографій. Наприклад, в Адміністрації Президента зараз працює Олексій Днєпров, який свого часу був заступником у міністра освіти і науки Дмитра Табачника. Однак дістатися до співробітників АП люстраторам не дозволяє відсутність повноважень.
У березні в Раді зареєстрували зміни до Закону Про очищення влади. Зауваження розроблені з урахуванням поправок Венеціанської комісії: законопроект передбачає обов'язкову люстраційну перевірку кандидатів на посаду Президента України, у народні депутати, а також у депутати обласних, районних, міських, сільських і селищних рад та кандидатів на посади селищних, сільських та міських голів. Крім цього, у поправках передбачено, що люстрацією має займатися орган зі спеціальним статусом, що не підлеглий нікому.
Хоча навіть в оновленій версії законопроекту зберігається можливість отримання для чиновників імунітету від люстрації шляхом отримання статусу учасника АТО. І ось ще що: в кулуарах подейкують, що цей законопроект голосів не набере. Чи це так, поки що говорити зарано, поживемо – побачимо.
Точка зору
Руслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики:
Спочатку цей закон був просто піар-прапором, спробою влади зняти соціальну напругу, канонізувати ту соціальну агресію, яка була після Майдану. Сміттєві люстрації, які почалися в певний момент, могли перекинутися на всіх чиновників, у тому числі на тих, хто прийшов до влади після революції. І щоб зняти цю соціальну агресію, був прийнятий такий собі піар-прапор – закон про люстрацію.
Він від початку перебував поза правовим полем, його розкритикувала Венеціанська комісія, багато міжнародних організацій, оскільки він не просто не відповідає Конституції України, а суперечить базовим демократичним принципам.
Справа в тому, що закон відновлює несудову форму покарання – людину можуть усунути від права обіймати ті чи інші посади без рішення суду. Зазначимо, що Міністерство юстиції неодноразово обіцяло нам внести зміни у цей закон, але так цього і не зробило.
***
Цей матеріал опубліковано в №16-17 журналу Корреспондент від 29 квітня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.