Точка зору: Червона картка українським уболівальникам

Олександр Сушко, директор Інституту євроатлантичного співробітництва, прокоментував скандал з візами для уболівальників.

Французьке консульство опинилося в центрі скандалу – сотні уболівальників, які збираються на Євро-2016, не отримали візу вчасно або зіткнулися з випадками відмов. Любителі футболу обурюються: за багатьма заявками рішення не встигне прийти до дати виїзду, а кому потрібна віза після фіналу Євро-2016?

Символом візового затору стала сім'я маленького вболівальника Володі Бобенчика, якій спочатку відмовили в Шенгені, а після того, як про цю історію повідомили ЗМІ, вони все-таки отримали заповітні печатки в паспорті, пише журнал Корреспондент у №22 від 10 червня 2016 року.

«Бобенчики не отримали візу через суперечливу причину: у них була бронь готелю, але без передоплати, – пояснює експерт Олександр Сушко. – А співробітники консульства вимагають підтвердження місця проживання, вважаючи, що воно доводить благонадійність мандрівників. З цього можна зробити висновок: проплачена бронь готелю краще, ніж просто бронь. Втім, отримання візи – лотерея, виграш у якій залежить від волі випадку. Практика видачі віз відрізняється як від консульства до консульства, так і в рамках однієї структури.

Загалом проблема торкнулася сотень уболівальників і багато хто до моменту старту Євро-2016 усе ще перебував у підвішеному стані.

Очевидно, що посольство Франції не очікувало такого напливу шукачів та галасу в пресі. Проблема вийшла на рівень президентів: Петро Порошенко попросив свого французького колегу Франсуа Олланда допомогти українським уболівальникам. Перші кроки вже є: посол оголосила про те, що залучені додаткові співробітники, а футбольні заявки почали розглядати позаурочно.

Проблем з візами не було б, якби ухвалили політичне рішення давати візи всім, у кого на руках квиток і мінімальний пакет документів, не особливо загострюючи увагу на наявності авіаквитків або проплаченого проживання у п'ятизіркових готелях. Таким шляхом пішла Польща під час фіналу Ліги Європи і Євро-2012 й уникла «візової напруги». Але знову-таки, рішення про «візову лібералізацію» і спрощення повинно приймати французький МЗС, а не посольство.

Візовий скандал у розпал сезону літніх відпусток ще раз доводить: заповітну печатку бажано просити заздалегідь, щоб мати час для збору додаткових документів і апеляції».

***

Цей матеріал опубліковано в №22 журналу Корреспондент від 10 червня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.