Небажаний напрям. Чому туристи оминають Україну
Блискучий шанс розвинути туристичну індустрію, що з'явився в минулому році, Україна упустила.
Високий туристичний сезон в Україні відкрився не надто гарною погодою. Проте вітчизняні готельєри не дочекаються шквалу відпочивальників, а бюджети курортних міст – потоку фінансових надходжень зовсім не через дощовий червень, пише Світлана Голландс у №22 журналу Корреспондент від 10 червня 2016 року. Тут справа в іншому. Внутрішній туризм, який почав було свій бурхливий розвиток, схлопується. Українці або знову залишаються на дачах, або – якщо вже їдуть – намагаються вирушити за кордон.
У 2015-му шанс дійсно був: потік наших співвітчизників, які традиційно відпочивали за кордоном, скоротився на 68%, а число внутрішніх туристів зросло на 35-40%
За кордон, зважаючи на дані статистики, їдуть навіть ті, хто раніше там не бував. І це при тому, що у 2015-му шанс дійсно був: потік наших співвітчизників, які традиційно відпочивали за кордоном, скоротився на 68%, а число внутрішніх туристів зросло на 35-40%. Такі дані наводить Всеукраїнська асоціація туроператорів і бізнес-аналітиків Райффайзен Банк Аваль. А тепер, незважаючи на пожвавлення в лавах потенційних відпускників, люди знову хочуть за кордон.
Внутрішній провал
«Багато з тих, хто в минулому році поїхав на українські курорти (особливо в південному напрямку), залишилися незадоволеними, – пояснює директор Центру розвитку туризму в Україні Володимир Царук. – Традиційно низький рівень сервісу і слабо розвинена інфраструктура за досить високих цін відштовхнули людей. Вони побачили, що буквально за ці самі гроші можуть гідно відпочити на зарубіжних курортах. Скажімо, Туреччина, втративши російських туристів і прагнучи зберегти потік за рахунок відпочивальників з інших країн, виступила зараз з дуже привабливими умовами і використовує всі популярні інструменти – знижки, акції, попереднє бронювання».
У нинішньому сезоні, за інформацією Царука, Туреччина буде безумовним лідером: туди попрямує близько 1 млн українців. Крім того, 150-160 тис. наших співвітчизників пакують валізи до Грузії, трохи менше – в Іспанію. Серед нових ближніх напрямків – Молдова, з екзотичних – Занзібар, каже комерційний директор компанії Tez Tour Ukraine Аркадій Маслов. Але там рахунок відпочивальників іде буквально на одиниці.
А ось число українців, які планують залишитися на курортах всередині країни, на думку Маслова, підрахувати неможливо. Офіційна статистика некоректна. Значна частка співвітчизників, які обрали відпустку «в домашньому режимі», обходиться без участі турфірм і агентів, люди часто селяться в готелі і кемпінги, які юридично не є такими і по суті залишаються нелегальними готелями.
Якщо в найближчі роки ми не наведемо порядок у курортному господарстві і не зробимо при цьому адекватними (тобто нижче, ніж у Європі або Єгипті) ціни, з України втечуть усі відпускники
На думку більшості опитаних нами експертів, на тлі падіння інтересу до вітчизняних курортів майбутнє українського туризму бачиться плачевним. Якщо в найближчі роки ми не наведемо порядок у курортному господарстві, не змінимо рівень сервісу, не навчимося цінувати відпочивальників і не зробимо при цьому адекватними (тобто нижче, ніж у Європі або Єгипті) ціни, з України втечуть усі відпускники. І «годуватимуть» своїми накопиченнями економіки чужих держав.
«Розвиток внутрішнього туризму може загальмуватися вже в цьому році, оскільки не оновлюється інфраструктура і немає серйозних інвестицій в цю сферу, – каже Царук. – Держава повинна рекламувати туристичні переваги і створювати позитивний імідж своїм курортам. Так це роблять у більшості європейських країн».
Не їдуть
Іноземні гості теж до нас не поспішають. Це при тому, що Україна як країна, де перемогла Революція гідності, у світі, як і раніше, на слуху і – як стверджують самі турагенти – мода на неї все ще зберігається.
Незважаючи на наші численні мальовничі місця, безумовно хороший клімат, прославлені джерела цілющих вод і не менш знамениті пам'ятники культури. І навіть – незважаючи на явну дешевизну життя в перерахунку на гривню, що постійно девальвує.
Не хочуть, не їдуть ... Головним чином, з тієї самої причини, з якої все менше хочуть відпочивати в Україні самі українці: нікудишній готельний сервіс і відсутність елементарних умов для повноцінного відпочинку. Плюс патологічне бажання операторів вітчизняної сфери послуг заробити зайвого на іноземцях. Все це на тлі військових дій і постійного негативного інформаційного фону навколо нашої країни відбиває бажання навіть у найгарячіших прихильників молодої української демократії, любителів екстриму та східноєвропейської екзотики.
За даними Всесвітньої ради з туризму і подорожей WTTC, за минулі три роки кількість зарубіжних туристів, які відвідали Україну, скоротилася у п'ять разів
За даними Всесвітньої ради з туризму і подорожей WTTC, за минулі три роки кількість зарубіжних туристів, які відвідали Україну, скоротилася у п'ять разів. Майже у стільки ж – і обсяги коштів, залишених ними в нашій країні ($ 5,85 млрд у 2013 році проти $ 1,3 млрд у 2015-му).
Кримінальний або медичний?
Якщо в Україні не запрацює в'їзний та внутрішній туризм, через пару сезонів галузь як така може піти на дно, всерйоз стурбовані аналітики.
Тим часом прийнято вважати, що кожна гривня, вкладена в туристичну галузь, «виростає» у 3,5 грн в інших галузях: в легкій і харчовій промисловості, агросекторі, будівництві, сфері послуг. Одним словом, мультиплікатор. Історія знає чимало випадків, коли держави, зробивши ставку на туризм, виборсувались з не менш глибокої, ніж зараз у нас, рецесії – завдяки індустрії відпочинку і розваг.
Туристична галузь – це локомотив, який здатен рухати всю економіку. В Україні у неї неймовірний потенціал, однак він практично не використовується
«Туристична галузь – це локомотив, який здатен рухати всю економіку, – вважає Царук. – В Україні у неї неймовірний потенціал, однак він практично не використовується і ніколи не використовувався за всі роки незалежності. Хоча український туризм міг би давно і гідно вийти на міжнародний рівень».
Маслов згоден: міг би, але за умови, якщо у світовій туріндустрії з'явиться такий професійний продукт, як український туризм. Саме професійний. «Потрібно цей туристичний продукт створити, виплекати, відрекламувати. І красиво поставити на поличку в турагентствах Берліна, Парижа і Лондона, де турагенти запропонують його кінцевому споживачеві, – каже Маслов. – На жаль, цього у нас не було і немає...»
Екс-міністр економіки Віктор Суслов, зокрема, вважає, що одним з найбільш перспективних для іноземців міг би бути український медичний туризм. У нас уже є якісна база, що вийшла на європейський рівень, добре підготовлені фахівці, при цьому ціни на багато медичних послуг у рази нижче світових. «Іноземці вже сьогодні охоче їдуть в Україну лікувати зуби, поліпшувати здоров'я на водах і так далі. І це можна поставити на потік. Але для цього необхідна цілеспрямована зважена державна програма», – авторитетно зазначає Суслов.
На чолі всього
З державною програмою у нас не склалося. Мінекономрозвитку в минулому році створило Департамент з питань туризму – і на цьому, по суті, участь держави в розвитку галузі завершилася. Водночас, на думку експертів галузі та учасників турбізнесу, зрушувати український туризм з мертвої точки слід винятково на найвищому політичному рівні. Власне, так практикується в усьому світі.
Країни не ставали світовими туристичними центрами доти, поки перші особи не очолювали рух з просування своїх держав
«Країни не ставали світовими туристичними центрами доти, поки перші особи не очолювали рух з просування своїх держав, – каже голова Всеукраїнської асоціації туроператорів Ігор Голубаха. – Давайте згадаємо, як у Франції Шарль де Голль особисто ініціював розвиток туризму. Франція думала про те, як вона залучатиме туристів, навіть під час війни! В Україні учасників галузі у вищих ешелонах влади не чують. Будь-які спроби достукатися до Кабміну, до Мінфіну розбиваються залізним «Несвоєчасно!». А час іде. На популяризацію туризму потрібні чималі кошти. Поки ж держава виділяє мізер, решту – самі учасники ринку, але цього, зрозуміло, недостатньо».
Царук вважає, що слід, не гребуючи ніякими доступними інструментами, ініціювати залучення інвестицій у вітчизняний турбізнес.
«У Грузії, якій за кілька років вдалося підняти свою туристичну галузь на європейський рівень, застосували податкові пільги для інвесторів у готельну нерухомість, – наводить приклад експерт. – Наприклад, тим, хто будував у Батумі готелі місткістю від 100 номерів, було дозволено як своєрідний бонус відкривати там казино. Якщо заходив великий інвестор і збирався зводити великий готельний об'єкт, влада віддавала йому землю за символічний $ 1. Грузія – не виняток. Так роблять у всіх країнах, де туризм – пріоритетна галузь. У нас в Україні, де не найбагатший курортний сезон – він досить короткий, – для залучення інвесторів у галузь потрібні унікальні преференції і максимально сприятливі умови – в тому числі щодо податків, щодо ціни на землю».
«Якщо що – звалимо!»
Інвестори тим часом не поспішають. За минулий рік в економіку України в цілому ввійшло менш ніж $ 4 млрд прямих іноземних інвестицій. Гроші вкладалися у виробничі підприємства, установи фінансової та страхової сфер. Але не в туризм. Туроператори і аналітики ринку в один голос нарікають на несприятливий фон: війна, на їхню думку, відганяє й інвесторів-товстосумів, і відпочивальників.
Втім, самі інвестори, які придивляються до української комерційної (в тому числі і готельної) нерухомості, не схильні в усьому звинувачувати саму війну. І не в одних лише податкових преференціях бачать щастя.
Сергій Овчинников, партнер компанії Ukraine Turnaround Real Estate Fund, переконаний: головна причина повільності солідних «довготривалих» інвесторів – у відсутності цікавих проектів. А також у хиткому законодавстві, що не захищає ні приватну власність інвесторів, ні їхні кошти.
«Війна ні при чому – військові дії відбуваються в багатьох точках світу, але туди йдуть інвестори. Важливо, щоб було здорове ділове середовище, зникли корупційні скандали, працював професійний уряд (а не група чиновників, які отримали портфелі за квотами), – зазначає експерт. – Поки ж в Україну йде лише спекулятивний капітал на короткострокові проекти, країна розглядається ним як товарний ринок. Ніхто не ризикує брати на себе високі зобов'язання і залучати великі довгі кошти інвестфондів. Усі міряють свій комерційний інтерес дуже коротким періодом і керуються принципом «Якщо що – звалимо!».
А може, й справді нам нині не до туризму – не ті часи? Ось уляжеться все – тоді і відпочинемо, й інвестори, дивись, самі підтягнуться.
Голубаха не згоден: саме сьогодні потрібно терміново братися за розвиток турінфраструктури. Для цього і привід хороший є – Євробачення на носі. «Коли готується інфраструктура для прийому туристів, зростає рівень комфорту, а з ним – і якість життя в країні, що приймає, – каже експерт. – І це головний ефект. Чекаєш гостей, прибираєш будинок – і самому приємно там жити стає!». Заперечити важко.
***
Цей матеріал опубліковано в №22 журналу Корреспондент від 10 червня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.