Зрозуміти жінку. У прокат вийшов новий фільм Альмодовара

Фільм Джульєтта Педро Альмодовара, що став одним з фаворитів 69-го Каннського кінофестивалю, виходить в український прокат.

Джульєтта – двадцятий фільм іспанського режисера і сценариста Педро Альмодовара. Маестро продовжує доводити, що розбирається в психології слабкої статі краще за всіх, пише Галина Гірак у №30 журналу Корреспондент від 12 серпня 2016 року.

При цьому він кожного разу по-новому показує виворіт загадкової жіночої душі. І водночас Джульєтта – не тільки жіноче кіно. Не меншою мірою воно адресоване чоловікам. Адже питання розуміння – це той камінь, об який найчастіше розбиваються стосунки.

Букмекери називали Джульєтту одним з фаворитів 69-го Каннського кінофестивалю. Пальмова гілка їй не дісталася. Однак стрічка стала значною подією знаменитого кінофоруму, а зараз підкорює кінопростір світу.

Паралелі долі

Важливий момент: Джульєтта Педро Альмодовара – цілком шекспірівська за пристрастями, хоча не має відношення до Шекспіра. Сценарій заснований на трьох оповіданнях канадської письменниці, нобелівського лауреата Еліс Манро зі збірки Втікачка.

Спочатку фільм називався Тиша (Silencio). Але потім режисер змінив назву, щоб його картину не плутали з фільмом Мартіна Скорсезе Мовчання (Silence). Ця історія паралельно оповідає про два періоди в житті героїні – сучасний, коли їй 55 років, і 30-річної давності. Зараз Джульєтта перебуває в нестабільному психічному стані, вона суцільний нерв, що пульсує. А колись була весела і щаслива, насолоджувалася життям.

Але невблаганна доля, банальна реальність, комплекс провини і незбагненна таємниця підштовхнули її життя до катастрофи. Врятувати її може тільки диво.

"З того часу, як я вперше прочитав Утікачку, я думав над кіноадаптацією трьох її оповідань, об'єднаних головною героїнею Джульєттою, але не пов'язаних між собою, – каже Альмодовар. – Це три незалежні історії, які я спробував об'єднати в одне ціле, придумавши сюжетні зв'язки. Збірка оповідань Утікачка вже фігурувала в моїх фільмах, вона з'являється в одному з епізодів Шкіри, в якій я живу. Перший драфт сценарію був іспанською, я намагався підлаштувати три історії під себе і писав з тією свободою, яка вимагається для створення оригінального сценарію, а не адаптації. Але врешті-решт я здався – не був упевнений у сценарії або в своїх силах зняти англомовну картину".

Маестро зізнався, що він дуже боявся змінювати мову, культуру і географію, тому і зберіг першу чернетку, без певних планів з її реалізації.

Хоча в той час він уже придбав права на оповідання Манро. Альмодовар почав замислюватися над проектом два роки тому і відразу ж спробував перенести дію в Іспанію. І чим більше він розвивав іспанську лінію, тим далі йшов від тексту Манро, вкладаючи в нього власні ідеї. Розповіді з Утікачки, запевняє Альмодовар, як і раніше, є основою Джульєтти. Але стиль канадської письменниці складно передати за допомогою кіно, а перетворити його на іспанську історію – взагалі неможливо. Тому, резюмує він, шанувальники Еліс Манро можуть сприймати його Джульєтту як триб'ют, данину таланту письменниці.

Блудна дочка

За сценарієм Джульєтта живе в Мадриді з дочкою Антією. Кілька років тому вони пережили трагедію – в морі загинув її коханий чоловік Хуан, який рибалив під час шторму. Спочатку дівчинка підтримувала матір, допомагала їй вийти з депресії. Але, трохи подорослішавши, звинувачує її в загибелі батька, оскільки дізнається, що напередодні фатального виходу в море та закотила сцену ревнощів щодо його стосунків з Авою, його давньою подругою.

І Антія з юнацьким максималізмом різко рве всі стосунки з матір'ю, таємно втікши у невідомому напрямку. Джульєтта в розпачі. Вона кидається на пошуки, згадує свою бурхливу юність, кохання і трагедію, яка віддалила її від дочки. Привиди минулого терзають її в сьогоденні.

Вона розуміє, як мало знала про свою дочку. І намагається жити з невідомістю і втратою. Нещасна жінка щороку в день народження блудної дочки купувала торт, прикрашала його свічками, а потім викидала недоторканим у сміттєвий кошик.

Зйомки фільму проходили з травня до серпня 2015 року в кількох регіонах Іспанії – в Мадриді, в провінціях Уельва й Андалусія, а також у приморському містечку Редес у Галісії. У картині знімалися Адріана Угарте (Етюди втрьох), Россі де Пальма (Жінки на межі нервового зриву), Мішель Хеннер і Емма Суарез.

"Цей фільм ознаменував моє повернення у всесвіт жінок, – каже Альмодовар. – Я не був знайомий практично з усіма актрисами в складі. Раніше працював тільки з Россі де Пальмою і Сузі Санчез. Одним з ризиків для мене стала ідея вибрати двох різних актрис на роль Джульєтти. Адріана Угарте – з 20 до 40 років і Емма Суарез – від 40 і старше. Мені не подобається, коли одна і та сама актриса грає будь-який вік одного персонажа. Я не довіряю можливостям макіяжу і гриму в передачі віку, і молодий 25-річній дівчині дуже складно передати сутність 50-річної жінки. Справа не у зморшках, тут щось більш глибоке, плин часу, який відбивається на нас як зовні, так і внутрішньо".

Втім, за визнанням режисера, запросити двох актрис – рішення ризиковане. Але воно себе виправдало. Й Адріана Угарте, й Емма Суарез стали частиною його особистого олімпу, де вони зайняли місця поруч з його музами – Пенелопою Крус, Вікторією Абріль, Кармен Маурою, Марісою Паредес і Сесілією Рот. Чи потраплять героїні Альмодовара на олімп українських глядачів?

***

Цей матеріал опубліковано в №30 журналу Корреспондент від 12 серпня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.