Урвати більше. Туризм в Україні ризикує впасти

Українці скаржаться на поганий сервіс і високі ціни, але продовжують відпочивати на місцевих курортах.

Втім, ще пару таких сезонів – і українські готельєри ризикують залишитися з порожніми номерами. Всіх більш-менш платоспроможних відпускників може заманити закордон, пише Наталя Некрасова у №30 журналу Корреспондент від 12 серпня 2016 року.

2015-й – рік сараїв

Другий рік поспіль наша країна переживає внутрішній туристичний бум. Щоправда, якщо у 2015-му готельєри та ресторатори раділи активізації українських мандрівників, то в цьому сезоні виявляють лише натягнутий оптимізм і сподіваються, що буде хоча б «не гірше». «Медовий місяць» галузі закінчився разом з грошовими туристами. «За попередніми оцінками, нинішній туристичний сезон всередині України не буде надто відрізнятися від попереднього», – вважає керівник Асоціації малих готелів Дмитро Заруба.

Директор Центру туристичної інформації Володимир Царук називає минулий рік рекордним за обсягами внутрішнього туризму по всіх курортах країни. У цьому ж році ситуація неоднозначна, ухильно продовжує він. З одного боку, курортні готелі на півдні України зараз заповнені на 100%, з другого – показники за підсумком сезону обіцяють бути нижче торішніх.

Основні причини – менш активний початок сезону, викликаний погодними умовами і власне зниження заповнюваності. Рік тому, розповідають експерти, коїлося неймовірне: під здачу туристам «йшли» всі приміщення. «Здавали ледь не сараї», – каже директор мережі турагентств Поїхали з нами! Олег Кулик.

Цікаво, що при цьому кількість іноземців, які приїжджають на українські курорти, зросла, компенсувавши підсумкові цифри. Серед зарубіжних туристів Царук виділяє найбільш численні групи – білорусів, громадян країн Балтії, поляків і турків. «Поляки у нас завжди були основною групою іноземних туристів, але в цьому році дійсно збільшилася кількість гостей з Туреччини, перш за все, завдяки прямим авіарейсам в Україну. Крім того, нам приємно, що зросла кількість туристів з Великобританії, Німеччини та Франції», – розповідає заступник міського голови Львова з розвитку туризму Андрій Москаленко.

Дорога Перлина

Невибагливі українці основним місцем відпочинку традиційно вибирають чорноморське узбережжя – нехай навіть жити доведеться в аскетичних умовах. «Залізний Порт у Херсонській області в минулому сезоні прийняв понад 1,5 млн туристів. Вся область могла похвалитися цифрою в 3 млн осіб. Одеса на сьогоднішній день уже прийняла 1 млн туристів», – наводить кілька цифр Царук.

Готелі Одеси, варто зазначити, в цьому році теж переживають бум – це стосується як непривабливих хостелів, так і фешенебельних готелів. Останні «видихнули» після кризи і підібралися до довоєнних показників.

«Нинішній туристичний сезон в Одесі в порівнянні з минулим виявився більш успішним, – констатує Олександр Семко, генеральний директор Vertex Hotel Group. – У сегменті 4-5-зіркових міських готелів ми додали 15-20% завантаження [в порівнянні з 2015 роком] і вийшли на показники 2013 року».

За його словами, обсяг внутрішнього туризму в цілому по Одесі значно зріс. Українці з лишком замінили собою колишніх завсідників Перлини біля моря – росіян. «Якщо раніше в наших готелях 50% гостей були громадянами Росії, а українців – не більш ніж 20%, то у 2015-2016 роках кількість українських туристів збільшилася утричі і досягла 60%. Водночас кількість туристів з Росії знизилася до 3-5%», – зазначає наш співрозмовник.

У списках немає

У цьому сезоні наші співвітчизники вперше оцінили Карпати: гори навіть влітку стали конкурувати з морськими курортами. Притому що раніше цей регіон вважався традиційно зимовим курортом. «Я на власному досвіді переконався, що в Карпатах усі готелі середнього і вищого рівня повністю заброньовані до кінця літа», – розповідає Кулик.

Популярність карпатського регіону експерти пояснюють не тільки більш низькими цінами, ніж на морі, а й привабливою атмосферою, усіма атрибутами зеленого туризму. «95% наших туристів – українці з усіх куточків країни, решта 5% – іноземці, в основному з ближнього зарубіжжя. Приїжджають до нас в середньому на 3-7 днів», – каже директор агентства Карпати Travel Тетяна Йосипенко.

Радіють кількості туристів і на заході України. «В минулому році Львів відвідало майже 2 млн осіб, в цьому році, за нашими прогнозами, їх буде вже близько 2,2 млн», – розповідає Москаленко.

Більш точно про результати туристичного сезону говорити поки що зарано.

Втім, є цікавий нюанс – точної статистики щодо внутрішньоукраїнських туристів не знає (і не дізнається) ніхто, на відміну від туризму виїзного. Загальновідомо, що виїзний туризм легальний і організований, тобто самостійних мандрівників, або по-народному «дикунів», мало. Понад 90% людей їдуть через операторів і агентів. «Якщо ж ми говоримо про внутрішній туризм, то він саме стосується самостійних мандрівників», – зазначає Кулик. Переміщення людей на транспорті так-сяк можна підрахувати, а їхнє розміщення в приватних готельчиках, хостелах і на приватних квартирах, як і раніше, нелегальне й обліку не піддається.

Та й власники великих турбаз, пансіонатів і готелів не горять бажанням подати до податкових і статистичних органів усю інформацію про своїх постояльців.

Подалі від цивілізації

Зустрічайте, в Україні – новий тренд! Він чітко вималювався в цьому сезоні: зелений туризм. Як ми вже відзначили, пішов з Карпат і зараз набирає обертів по країні. Його характерна риса – бюджетность. «У Карпатах зараз зайняте все. Проте частіше туристи шукають економваріанти, тому спочатку звертаються до приватників, де проживання без сніданку коштує 100-150 грн з людини. Готель коштує від 250-300 грн з людини за добу і вище, але в цю вартість вже включено сніданок», – розповідає Йосипенко.

Хоча за зеленим туризмом не обов'язково їхати в гори, все більше приватних будинків і тематичних готелів з'являється в невеликих селах по всій Україні. Відпочинок в таких місцях коштує від 100-200 грн з людини до 500-800 грн за сімейний номер або будиночок. За ці гроші гість отримує цілком комфортний відпочинок у стилізованій сільській хаті з усіма зручностями, включаючи традиційний санвузол і за бажанням триразове харчування. Пікантності відпустці в глушині додає часто відсутній інтернет і поганий мобільний зв'язок – курорт передбачає перепочинок від цивілізації.

Водночас почав вимальовуватися кластер споживачів, які бажають отримати не тільки відпочинок на свіжому повітрі, а й високоякісний сервіс, навіть якщо це коштує 1-3 тис. грн за ніч. Переважно це сім'ї з достатком і маленькими дітьми. «Сімейні люди в першу чергу цінують безпеку дітей, а також широкий спектр послуг та готові за це платити», – пояснює директор і засновник спа-готелю ШішкiNN Едуард Дружбін.

За його словами, основні постояльці комплексу у високий літній сезон приїжджають не на короткий вікенд, а на тиждень-два, деякі живуть по три-чотири місяці.

Їжа в судочку

На одностайну думку експертів, яскрава особливість нинішнього сезону – неймовірна економність, якщо не сказати, скупість туристів, якої не спостерігалося з лихих 90-х.

Відпочивальники, особливо ті, хто вибрав море, часто-густо привозять із собою їжу з дому, готують у номері, обмежуючись примітивним маршрутом пляж – номер. «За кількістю туристів нинішній рік нічим не відрізняється від минулого, але люди тримають себе в дуже економному режимі. Вони не можуть собі дозволити додаткові витрати, дорогі екскурсії, ресторани і т. д. В минулому році було інакше», – розповідає Йосипенко.

Причина небаченого туристичного аскетизму не стільки у відсутності грошей або паталогічній жадібності відпускників, скільки у схильності сторони, що приймає, завищувати ціни.

Наприклад, вартість проживання в залежності від регіону, попиту й апетитів господарів зросла на 10-30%, дехто наважився навіть на 50%. На курортах, особливо морських, продукти в магазинах і їжа в ресторанах коштують на все ті ж 20-50% вище, ніж у середньому по ринку. «Якщо ми говоримо про відпочинок на півдні України, то там ціни такі, що дешевше полетіти до Туреччини. Не дарма народився анекдот про те, що в Туреччину летить той, у кого немає грошей на Одесу», – іронізує Кулик.

На його думку, високі ціни на українських курортах тримають самі відпочивальники, що підігрівають високий попит.

На піку популярності

Трендом найближчих років в Україні Царук називає подієвий туризм, тобто поїздки на фестивалі, концерти, заходи. Саме завдяки такому підходу, пояснює він, розкрутився Львів, по його стопах йде Закарпаття, Одеса, Херсонщина. «Найближчий сезон у нас стартує у вересні, в місті пройде кілька великих ділових і культурних заходів, таких як Форум видавців або театральний фестиваль Золотий лев, і багато великих і поменше розважальних заходів. У такому режимі ми працюємо цілий рік», – підтверджує Москаленко. За його даними, тільки за три різдвяні тижні минулої зими місто відвідало 300 тис. туристів.

Однак в тому, що країні вдасться наростити потужності внутрішнього туризму і розширити ємність ринку за рахунок внутрішніх же ресурсів, експерти дуже сумніваються. «Думаю, що галузь внутрішнього туризму досягла свого піку, тому в наступному році можна прогнозувати приблизно такі ж показники, як у цьому і минулому», – вважає Заруба.

Цю точку зору підтримують і в регіонах. Наприклад, на Закарпатті не очікують особливого поліпшення ситуації. «Прогнозували, що до нас приїде багато туристів на травневі свята і в травні в цілому, але надії, на жаль, не виправдалися. Єдине, що може нас врятувати, – це хороша погода восени, яка допоможе продовжити сезон», – розповідає Йосипенко.

Експерт: В основній своїй масі українські готельєри виявилися нерозторопними і не готовими приділяти належну увагу якості

За оцінкою Заруби, стагнація стосуватиметься не тільки обсягів ринку, але і якості послуг. В основній своїй масі українські готельєри виявилися нерозторопними і не готовими приділяти належну увагу якості, наголошує він. «Звичайно, скористатися сприятливою для себе ситуацією готельєри встигли, грошей заробили. Але ось чи будуть вони інвестувати в розвиток – питання відкрите, – міркує експерт. – Я поки не чув, наприклад, від постачальників меблів, що готельєри почали масово робити ремонти і покращувати готельні номери. В основному активізація ринку проявляється у вигляді реклами».

Готельєри не поспішають піднімати рівень сервісу, нарікаючи на дуже короткий сезон, який триває трохи більше трьох місяців, – мовляв, який сенс. «Люди не розуміють, навіщо вкладати великі кошти. При цьому є й інша проблема: якщо санаторій або готель працює лише три місяці, як за цей час можна навчити персонал і як утримати його в інший час», – міркує Царук. «Про якість у нас або взагалі не думають, або думають уже тоді, коли все погано, наприклад, коли сусід здає житло дорожче або коли у нього більше клієнтів», – погоджується Кулик.

Поїдуть, щоб не повернутися?

На цьому тлі різке зростання динаміки виїзного туризму виглядає цілком зрозумілим і природним. За даними Царука, у 2016-му за кордон поїхало на 25-30% українців більше, ніж у минулому. Кулик взагалі наводить цифру у 65%.

Так чи інакше, зростання показників стало можливим завдяки лояльності зарубіжних готельєрів – у першу чергу турецьких. Відсутність туристів з Росії та зниження привабливості курортів через політичні події в країні змусило їх іти на безпрецедентні дисконти й акційні пропозиції для українців. Ефект очевидний: за даними Царука, в цю країну поїхало на 60-70% більше українців, ніж роком раніше. Очікується, що до кінця року в Туреччині побуває близько 1 млн наших співвітчизників.

Водночас інший закордон залишається, як і раніше, малодоступним для нашого відпускника. Експерт відзначає негативну динаміку щодо багатьох країн, особливо щодо ЄС – українці стали їздити туди значно менше. Основні причини – високі ціни на путівки в Європу і тяганина з візами і на противагу цьому – доступні ціни на відпочинок у Туреччині, розповідає Царук.

Якщо тенденція «вирівнювання» українського та зарубіжного відпочинку збережеться, а вітчизняні готельєри не зроблять нічого, щоб підняти сервіс, – великий шанс істотного відтоку відпочивальників за кордон уже в найближчі сезони

Якщо тенденція «вирівнювання» українського та зарубіжного відпочинку збережеться, а вітчизняні готельєри не зроблять нічого, щоб підняти горезвісний сервіс, – великий шанс істотного відтоку відпочивальників за кордон уже в найближчі сезони, застерігають експерти.

«Українці віддають перевагу відпочинку всередині країни не тому, що тут добре відпочивати, а з економічних міркувань. Але в цьому році за рахунок зниження цін на відпочинок у Туреччині і підвищення цін в Україні відбувається вирівнювання і зростання виїзного туризму», – пояснює Кулик. Турист, який побував за кордоном, уже не захоче їхати в наш ненав'язливий сервіс. Зараз, як повідомляє Кулик, кожен день 4-5 тис. українців вилітають на відпочинок до Туреччини. А це означає: наші готельєри вже сьогодні втрачають свого клієнта, причому безповоротно.

Блокнот українського туриста

Почому, куди і чому?

У виборі між закордонними курортами і вітчизняним Чорним морем ключовим фактором сьогодні виступає тривалість запланованого відпочинку. Чим довше відпустка – тим доцільніше орієнтуватися на закордон, радять експерти.

Найдорожче в такій поїздці – це переліт. Вартість квитка на чартер, купленого через агентство, становить мінімум $ 150, самостійна покупка коштує ще дорожче. Але якщо мова йде про відпустку на тиждень-два, особливо з дітьми, то путівка в ту саму Туреччину себе виправдає. А ось короткостроковий, на 3-5 днів, краще організувати на українських курортах, куди доїхати можна лише за кілька сотень гривень.

Особливий розігрів цін спостерігається, якщо в місті проводиться важливий захід. Наприклад, в Одесі під час літнього кінофестивалю не лише складно зняти номер, а й доїхати кудись на громадському транспорті. Кажуть навіть, що між місцевими перевізниками пасажирів і таксистами є договір: в період фестивалю маршрутки ходять рідко і тільки в першій половині дня, даючи можливість заробити таксистам.

Схожа картина й у Львові: під час особливо популярних подій, таких як Alfa Jazz Fest, оренда номерів та хостелів може піднятися в рази. «Можуть зрости і до захмарних – і навіть за такими цінами клієнти викуповують місця. Хоча ми проводимо профілактичні бесіди з організаторами, намагаємося уникати подібних різких цінових коливань, адже це відбивається на іміджі міста, а імідж – це дуже важливо», – розповідає Москаленко.

***

Цей матеріал опубліковано в №30 журналу Корреспондент від 12 серпня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.