Операція Натуралізація. Чи потребує збірна України іноземців
Чи потрібне футбольній збірній України залучення легіонерів? Плюси і мінуси в цьому питанні шукав Кореспондент.
Після провалу збірної України на Євро-2016, де наші футболісти посіли останнє місце серед усіх країн-учасниць, постало питання про необхідність оновлення команди, яка вже у вересні стартує у відбірковому турнірі до ЧС-2018, пише Руслан Меженський у №32 видання від 19 серпня 2016 року.
Але де шукати нових гравців, враховуючи, що наш футбол переживає не найкращі часи і, м'яко кажучи, не прогресує? У Федерації футболу України вважають, що свіжу кров можна знайти, натуралізувавши кількох сильних футболістів-іноземців, які давно виступають у нашому чемпіонаті і не заграні за свої рідні збірні. Ось тільки чи потрібно це самій збірній і її вболівальникам? Не все так однозначно. Спробуємо розібратися.
Героям слава, брате!
Йдеться про трійку бразильських легіонерів, які вже давно виступають у нашому чемпіонаті і давно українізувалися. Наприклад, Ромеро Бонфім Марлос жартома вітає на тренуваннях команди Шахтар свого товариша по команді Тайсона Барселлоса Фреду фразою: «Слава Україні!». На що Тайсоненко (так уболівальники називають найбільшого легіонера – патріота України в складі донецького клубу) відповідає: «Героям слава, брате!».
Тайсон, до речі, і гімн нашої країни співає перед поєдинками української Прем'єр-ліги. І взагалі, розмови про його можливу зміну громадянства ведуться з 2013 року, коли бразилець виступав ще у складі харківського Металіста.
Марлос теж виступати за збірну України не проти. Про це він заявив перед єврокубковим матчем Шахтаря проти швейцарського клубу Янг Бойз.
- Можливість виступати за збірну України є і вона обмірковується. Якщо таке трапиться, то це буде мій подарунок українцям. Я постараюся віддячити їм за те, що мене тут добре прийняли і з теплотою поставилися до мене, – сказав Марлос.
Третій кандидат – бразилець з київського Динамо Чавес Рібейру Мораес Джуніор Алоїз. Або просто - Мораес. Нападник Динамо дійсно зараз дуже хороший! А за відсутності добрих форвардів (Роман Зозуля може скільки завгодно бути патріотом, але від цього він не стане бомбардиром-страйкером, який забиває) цілком міг би зіграти на вістрі атаки збірної України. Але при цьому сам футболіст каже:
- Вирішувати долю Мораеса у збірній України повинні не чиновники федерації і не сам Мораес, а вболівальники збірної України. Потрібен їм Мораес чи ні?
Отже, у бразильців бажання грати за збірну України є. Й у збірній України їх бачити не проти. Принаймні, глава комітету збірних команд при Федерації футболу Мирон Маркевич вже сказав про це відкрито:
- Марлос і Тайсон однозначно допоможуть збірній України. Тим більше що вони хочуть грати за нашу команду. Я розмовляв з ними, вони обома руками за!
Інша справа, що Марлос і Тайсон – атакуючі півзахисники. Для чого вони збірній України за наявності у складі вже наявних зіркових Андрія Ярмоленка і Євгена Коноплянки, а також молодих і дуже талановитих Олександра Зінченка і Віктора Коваленка?
- Як для чого? Для конкуренції. Маючи таких суперників у боротьбі за місце в складі, українські гравці прогресуватимуть, – переконаний Маркевич.
Не виникне проблем і з отриманням українського паспорта. Згідно із законом на нього може претендувати той, хто прожив у нашій країні 5 років і знає державну мову. Тайсон підходить щодо термінів, Марлос і Мораес прожили менше, але їхній термін перебування в нашій країні вже наближається до 5 років.
З мовою все, звичайно, складніше. Але тут можна зробити знижку. Зрештою, бразильців можна... усиновити! Тоді за законом вони моментально стануть українцями без особливих умов. Але до такого радикального способу натуралізації вдаватися зовсім не потрібно, можна просто видати особливий президентський указ і надати їм громадянство як особливо цінним для країни професіоналам. І так уже неодноразово робилося в інших видах спорту (баскетбол, хокей, біатлон й ін.). Й у футболі в тому числі.
Ми це вже робили
Натуралізація іноземців не новина для українського футболу. Причому в 90-ті роки минулого століття, на зорі незалежного українського футболу, паспорти громадян нашої країни отримувало багато екс-співвітчизників за пам'ятним Радянським Союзом.
Наприклад, один з найсильніших півзахисників за всю історію збірної України волгоградець Юрій Калитвинцев. Або тюменець Віктор Леоненко, який нині працює телеекспертом. Були інші росіяни – Артем Яшкін, Сергій Серебренніков, Сергій Кормільцев. Пізніше, на межі століть, паспорт громадянина України отримав білорус Артем Мілевський, який, щоправда, з 15 років жив і тренувався в Києві. Всі вони тією чи іншою мірою зробили свій внесок в успіхи збірної України.
До слова, відтік у зворотному напрямку, в бік Москви, був ще більш потужним. Сергій Юран, Ілля Цимбалар, Юрій Нікіфоров та інші українці стали культовими гравцями у збірній Росії, отримавши паспорти з двоглавим орлом.
І цей процес у ті роки не викликав особливого відторгнення у вболівальників по різні боки кордону. А ось залучення під прапори збірної легіонерів з далекого зарубіжжя постійно викликало масу критики. Не завжди справедливої.
Варягів заздалегідь звинувачували у шкурних інтересах, користі, в тому, що вони відбирають місце у збірній у талановитих українців. Мовляв, збірна України їм потрібна тільки у вигляді преміальних за перемоги, щоб подорожче продати себе у сильніший клуб. Адже статус гравця національної збірної, за оцінками футбольних агентів, піднімає вартість гравця на трансферному ринку (і його нову зарплату) мінімум на 20-30%.
Два весілля Едіка і Марко
Хоча, здавалося б, які могли бути претензії на адресу бразильця Едмара (15 матчів за Україну, 1 гол), який, перш ніж отримати новий паспорт, вже 8 років грав і жив в Україні. Навіть більше, був уже не просто Едмаром, а Едмаром Галовським де Ласерда – одружившись з українкою Тетяною, він додав прізвище дружини до свого і без того не короткого імені. Для друзів і колег по збірній він взагалі завжди був Едік – свій у дошку!
Трохи інша (і набагато більш повчальна) історія сталася із сербським форвардом (тоді – Металіста, а нині – російського Рубіна) Марко Девічем. Справа в тому, що на момент прийняття українського громадянства серб дійсно був одним з найкращих нападників країни. Ось тільки його кар'єру у збірній України занапастив один-єдиний епізод. А вірніше, ланцюжок подій.
Девіч кілька років виступав за синьо-жовтих (у 35 матчах забив 7 м'ячів) і навіть увійшов в історію, ставши автором першого хет-трику (3 м'ячі в одному матчі) в історії національної збірної України (у 2013 році в Сан-Марино). Так, саме натуралізований серб! Після нього такий результат повторив Андрій Ярмоленко. Але лише повторив.
А потім Марко посварився з головним тренером збірної України Михайлом Фоменком. Ніхто не знає в подробицях, що саме сталося між тренером і гравцем, але здогадатися можна. Перед вирішальним матчем відбіркового турніру до чемпіонату світу 2014 року проти Чорногорії на початку червня 2013 року з'ясувалося, що Девіч саме на день поєдинку призначив ... власне весілля. Нічого, обійшлися без нього. І збірна України виграла з рахунком 4:0.
Але з того часу кар'єра Девіча в збірній пішла на спад – більше двох років він у команду не залучався. Навіть коли був у хорошій формі. Що дало привід вболівальникам міркувати про те, що легіонери кинуть збірну України в будь-який момент, оскільки честь прапора для них – порожній звук. Але, повторимося, ми ж не знаємо, що саме сталося між тренером Фоменком і футболістом Девічем.
***
Цей матеріал опубліковано в №32 журналу Корреспондент від 19 серпня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.