Крива реформа. Міліція ще не стала поліцією

Чи свідчить нова "Врадіївка" про те, що вітчизняна поліція так і не оновилася.

Від селища Криве Озеро до райцентру Врадіївка в Миколаївській області рукою подати –лише 20 км і 3 роки.

У липні 2013 року ці місця прославилися на всю Україну. Тоді жителі містечка розгромили райвідділ міліції, щоб знайти садистів у погонах, які по-звірячому зѓвалтували і побили врадіївчанку Ірину Крашкову.

З 2016-го, коли міліція стала поліцією, а її лави нібито поповнилися новими мотивованими співробітниками, група поліцейських з Кривого Озера на очах у рідних забила на смерть 32-річного Олександра Цукермана. Не вірячи в справедливість слідства, суду, а також у достовірність експертиз, жителі селища мали намір перекинути конвойну машину і вчинити самосуд тут і зараз.

Корреспондент спробував знайти відповідь на питання про те, чому, незважаючи на проведені в МВС зміни, Врадіївка знову повторилася, пише Маргарита Чимирис в №33 видання від 2 вересня 2016 року. Чи свідчить те, що трапилося, про провал поліцейської реформи?

Катування "Палестинська диба"

"Палестинська диба" – так називається катування, яке 10 років тому міліціонери Вознесенська застосували до Миколи Сливоцького, щоб вибити зізнання у вбивстві.

"Вони надягли мені на руки наручники, а між ними пропустили мотузку і прикріпили її до стелі, – пізніше зізнався своїм захисникам Микола. – У підсумку я отримав вивих обох рук. Кровообіг було порушено. Приблизно через годину втратив свідомість. А на наступний день не відчував жодного пальця...".

Після таких мук обмовити себе може кожен. Микола Сливоцький уже 12 років перебуває в колонії через злочин, який не скоював. Усі ці роки його рідні й адвокати не можуть домогтися справедливості. Хоча останнім навіть вдалося розшукати справжнього вбивцю – раніше судимого за аналогічний злочин чоловіка.

Цікаво, що недавно юристи виявили в Реєстрі судових рішень аналогічний випадок.

Зважаючи на все, в міліції Миколаївської області "Палестинська диба" – популярний метод вибивання свідчень. Але цього разу чоловікові, на якого хотіли повісити чужу провину, пощастило. Суд його виправдав. Правда, нікого з причетних до цієї справи міліціонерів і прокурорів до відповідальності так і не притягнули.

Кланова система і кругова порука

"Безкарність – ось справжня причина того, що відбувається, – вважає адвокат Миколи Сливоцького Олег Веремеєнко. – За тортури Сливоцького ніхто не відповів, оскільки діє кланова система і кругова порука. Особливо в прокуратурі. Але ж саме вона повинна була реагувати на всі перегини міліції і показово карати садистів. Якби вона працювала, поліцейські не посміли б підняти руку на дебошира в Кривому Озері.

Але вона не діє. А причетний до поточних справ прокурор іде на підвищення, переїжджає в столицю. Тепер він розслідує справи Майдану. Не відстають і судді, які продовжують приймати явки з повинною і заплющують очі на скарги заарештованих. Про яку реформу поліції може йти мова, якщо поліція, прокуратура і суд так само взаємопов'язані, як і раніше? "

Втім, настільки критично налаштовані не всі експерти. За даними голови правління Експертної центру з прав людини Юрія Бєлоусова, в останні роки ситуація в системі МВС стала краще.

"Наприклад, у райвідділах уже немає тих страшних ІТТ без туалетів та вентиляції, як це було у 2004 році, – каже він. – Але насильство нікуди не поділося. Воно просто видозмінилося. Зараз запрошених до райвідділу людей можуть взагалі не фіксувати як затриманих. Мовляв, це не допит, а опитування. При цьому чинять на них психологічний тиск і змушують зізнаватися у злочинах. А прокурори і судді на подібні порушення не реагують. Чому? Хоча б тому, що до цього часу діє інструкція, згідно з якою прокурора, чия справа була програна в суді, чекає дисциплінарне стягнення".

Ще однією причиною трагедії в Кривому Озері експерти називають несистемність і непослідовність реформи.

"Пам'ятаєте, з якою помпою обговорювалася концепція і стратегія нової поліції, – каже експерт групи Поліція під контролем Євген Крапівін. – Велика частина із заявлених там кроків не виконана. Взяти, приміром, атестацію, яку ми критикували із самого початку. Спочатку в МВС заявляли, що вона пройде за три місяці, потім до кінця року. При цьому відразу було зрозуміло, що результати атестації можна буде оскаржити, оскільки інструкція про її проведення була написана з порушеннями. У підсумку звільнені поліцейські вже відновлюються на роботі [один з поліцейських, який брав участь у подіях в Кривому Озері, вже відновився через суд, інший не підлягав атестації за посадою].

За час атестації звільнено лише 15% поліцейських

Дійсно, про реальні результати атестації в МВС вважають за краще не говорити. А вони досить скромні. Відкрито атестація пройшла лише в шести областях (в тому числі в Миколаївській області). Про те ж, що робиться в інших регіонах, ніякої інформації немає. У всякому разі, в центральні ЗМІ скандали і скарги на членів комісій уже не просочуються.

"Справа в тому, що в комісіях стало більше представників МВС, – каже представник Автомайдану Олег Пушак. – Думка громадських під час винесення остаточного рішення не враховується. А психологів, які мають сміливість відсівати потенційних злочинців, завжди було мало. Наприклад, у нашій комісії працювала психолог МВС, яка захищала всіх поліцейських без розбору. Чи то боялася помсти з боку кандидатів, то їй не вистачало досвіду і знань".

Євген Крапівін, уточнює: "Атестація, на яку було витрачено колосальні гроші, показала слабкий результат – лише 15% звільнених. На місцях, як і раніше, працюють старі кадри: ті ж слідчі, ті ж оперативники і навіть колишні даішники. Причому багато з них буде працювати до кінця року. А отже, і всі наявні системні проблеми – жорстоке поводження із затриманими, тортури, неефективне розслідування – теж залишилися".

Новим патрульним народ довіряє

Єдиним позитивним наслідком реформи експерти називають створення патрульної поліції у великих містах. І навіть незважаючи на явні провали (наприклад, вбивство пасажира авто під час погоні в Києві), рівень довіри до патрульних у населення високий.

"У патрульну поліцію дійсно приходять служити люди з новим баченням – юристи, психологи, банкіри, – каже Юрій Бєлоусов, який проводить навчання нових патрульних. – Але вони працюють за старими нормативами і везуть затриманих у старі райвідділи. А що там відбувається, самі знаєте".

Водночас у маленьких містах і селищах патрульної поліції нового зразка немає. І, зважаючи на все, ніколи не буде: вона передбачена тільки в обласних центрах.

"У райвідділах уже давно не комплект, навіть ті поліцейські, які нормально працюють, втомилися, – каже член атестаційної комісії в Рівненській області, юрист

Гліб Олійник. – Зарплати невеликі, а навантаження на слідчих величезне. Порядні люди змушені або йти з поліції, або вбудовуватися в порочну, стару систему".

Вихід із ситуації експерти бачать не просто в поліпшенні матеріально-технічної бази і підвищенні зарплат, а й у прозорому доборі керівників і постійному громадському контролі за роботою поліції.

"Атестації, подібні тій, що проходила, повинні проводитися щорічно, – вважає Олійник. –Тільки так можна проконтролювати, чи відповідає людина займаній посаді і чи гідна вона працювати в поліції".

"Необхідна також прозора реформа прокуратури, – вважає Веремеєнко. – Поки нам про це лише говорять, а що відбувається за зачиненими дверима, ми не знаємо. У підсумку злочинці в погонах йдуть на підвищення".

Крім того, не варто чекати, що корупційно-катівна система, яка існувала десятиліттями, в поліції розвалиться за три місяці. Так само, втім, як і говорити про повний провал реформи. Хоча Криве Озеро ясно показало: необхідно замінити старі поліцейські кадри на нові на всіх рівнях. І не тільки у великих містах, а й у регіонах. Інакше говорити про успіх нововведень у МВС не доводиться. Хочеться вірити, що кожна нова "Врадіївка" буде нагадуванням реформаторам про те, що необхідно бути гранично відповідальними і чесними перед суспільством. Як, наприклад, глава патрульної поліції Євген Жуков, який визнав свою вину за те, що трапилося в Миколаєві, де на минулому тижні його підлеглі не змогли втихомирити розперезаних мажорів.

***

Цей матеріал опубліковано в №33 журналу Корреспондент від 2 вересня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.