Повз медаль. Скандал з байдарочницями після Ріо

З Олімпіади в бразильському Ріо-де-Жанейро українська делегація привезла рекордно малу кількість медалей – лише 11.

Представниці збірної з веслування на байдарках стверджують, що медалей мало бути як мінімум 12, пише Руслан Меженський у №34 журналу Корреспондент від 9 вересня 2016 року. А в недоборі звинувачують чиновників з Міністерства молоді та спорту, а також головного тренера команди: «Вони зробили все, щоб цієї медалі у нас не було!»

Нечудова четвірка

На Олімпіаді в Ріо українська байдарка-четвірка у складі Марії Повх, Світлани Ахадової, Анастасії Тодорової й Інни Грищун прикро програла гонку на 500 метрів, зайнявши лише 4-е місце. Від медальної трійки українських спортсменок відокремили нікчемні 0,3 секунди.

Після фінішу троє з байдарочниць зробили гучну заяву, звинувативши у своїй невдачі Міністерство молоді і спорту і головного тренера збірної України з веслування Олексія Мотова. За версією спортсменок, чиновники нав'язали їм програшний склад четвірки, включивши до неї Марію Повх замість іншого байдарочниці, Марії Кічасової. А особистого тренера спортсменок Олексія Семикіна взагалі усунули від роботи, змусивши написати заяву за власним бажанням.

Скільки не сперечалися спортсменки, скільки не доводили свою правоту, до них ніхто так і не дослухався: «Нам сказали: або ви їдете на Олімпіаду в тому складі, який ми назвемо, або взагалі не їдете. Шантажували нас. Змушували підписати папір, у якому був пункт, що ми не маємо права переходити в іншу країну протягом трьох років, а якщо не підпишемо, то у нас – допінг», – каже Анастасія Тодорова.

Міністр молоді та спорту України Ігор Жданов всі звинувачення відкидає:

«З цими спортсменками я навіть не спілкувався. Ми діяли за правилами. При Міністерстві молоді та спорту є експертна рада, яка затвердила правила і критерії відбору на Олімпіаду. І їх, ці правила, нікому не можна порушувати. А ліцензію у веслуванні на байдарках-четвірках виграла четвірка, яка і поїхала на Олімпіаду, в тому числі Марія Повх».

Формально в міністерстві мають рацію: є Положення про правила відбору на Олімпіаду, за яким право на поїздку на Олімпіаду отримує та четвірка, яка його і завоювала. Але в тому ж Положенні сказано, що склад екіпажу формує тренер, який підготував олімпійську байдарку-двійку. Саме Олексій Семикін. У Міністерстві спорту принципово поставилися до першого правила, але відмовилися брати до уваги друге, відсторонивши Семикіна від роботи не тільки з байдаркою-четвіркою, але й з двійкою, яку він зробив найсильнішою в Україні.

Ні, все-таки в Міністерстві розуміли суперечливіть ситуації і запропонували два варіанти: або 3 спортсменки, які претендували на 2 місця в складі, кидали жереб; або проводиться контрольний заплив на байдарках-одиночках: у кого кращий результат – той і їде на Олімпіаду. Спортсменки від обох варіантів відмовилися. І їх зрозуміти можна. Перший некоректний. Втім, як і другий: це як вибирати найкращого спортсмена на чемпіонат світу зі стрибків у висоту за їхніми результатами у стрибках ... й довжину. А що? Адже й те, й інше – легка атлетика...

У підсумку вийшло, що через принциповість чиновників справжньої команди в Ріо не було. З'ясувалося, що Марія Повх готувалася до Олімпіади ... окремо від трьох інших спортсменок! А після невдачі в Ріо байдарочниці, за визнанням тієї ж Анастасії Тодорової, навіть жодного разу не спілкувалися. Про яку спільну роботу взагалі може йти мова?

Мерсі, Баку?

Втім, є ще одна версія скандалу. Її озвучив радник міністра Ігоря Жданова Павло Булгак, який написав у соцмережах, що усунений тренер Семикін вів планомірну роботу з «продажу» екіпажу в Азербайджан або Молдову: «Хто ж відмовиться від готового екіпажу, здатного потенційно приносити медалі? Саме тому сумнозвісний тренер прагнув будь-яким способом (навіть способом грубого і доведеного офіційно порушення системи відбору) засвітити на іграх в Ріо винятково свій екіпаж, без дуже сильної спортсменки Марії Повх. Кажуть, хотів набити ціну побільше».

Начебто авторитетно відповіли на звинувачення. Однак, щось пішло не так... Спочатку президент Федерації веслування на байдарках і каное Сергій Чернишов зізнався, що мають рацію в цій ситуації все-таки дівчата:

- Міністерство пішло на поводу у головного тренера Олексія Мотова. Він Олексію Семикіну постійно якісь перепони влаштовував. Але якщо Семикін працював з цією командою, отже треба було більше йому довіряти. У міністерстві посилаються на те, що були прописані чіткі умови відбору на Олімпіаду. Але система не була до кінця досконалою. Там були моменти, які можна було обговорити. І найголовніше: тренер, який підготував байдарку-двійку, повинен був готувати і байдарку-четвірку. А таким тренером був саме Семикін. На жаль, його не послухали.

І ми, як Федерація, підтримували його кандидатуру, щоб він і надалі готував цей човен. Тому, що бачили перспективу, у якій загребною була Марія Кічасова. Вона потужніше, на старті швидше розганяла. Чого нам і не вистачило на Олімпіаді на стартовому відрізку, коли ми відпустили далеко вперед три човни, а наздогнати не вдалося. У підсумку ми залишилися без медалі. І це – головне, – розповів Сергій Чернишов.

Пристрасті за загребною

Корреспондент поспілкувався з Анастасією Тодоровою, яка в складі байдарки-четвірки брала участь в Олімпійських іграх у Ріо.

- Настю, після вашого резонансного інтерв'ю не пошкодували про сказане? З вашого оточення, веслярів, були такі, хто вважає, що краще було промовчати?

- Особисто я не пошкодувала. Ми сказали правду. Це був крик душі і нам нема чого приховувати, нема чого боятися.

З тих, хто знає, що ми дійсно пережили і як ми пройшли весь цей шлях, як ми ходили на зібрання, як просили, щоб нас почули, а нам відповідали: «Ви тут – ніхто!» – так, ось ці люди нас підтримують. Ті ж, хто не знає ситуації, ... бояться. Як люди бояться чиновників і політиків. А то хіба мало що? Раптом приберуть і не дадуть можливості далі працювати? Але не можна було мовчати, тому що це проблема! Тому, що чиновники влазять у спорт. І не допомагають, а, навпаки, заважають.

- Чим саме заважають?

- Розумієте, нам поміняли загребну. А це основа четвірки. Ми з Машею Кічасовою два роки працювали, підлаштовували її під себе, тому, що ми – робочі номери, а вона – людина, яка задає темп, яка керує човном. І міняти перший номер – це дуже-дуже ризиковано було. Загребна – це досвід, це різкість. Маша Кічасова в цьому була неперевершеною, вона зі старту просто вилітала! І це всі розуміли. Крім чиновників і головного тренера Олексія Мотова, який наполіг на такому складі четвірки. Він потім перед нами вибачався, казав: «Дівчата, я хотів, як краще». Я відповідала: «Олексію Володимировичу, ви розумієте, що ви наробили? Вже пізно вибачатися. За що вибачатися? За те, що ви залишили нас без тренера? За те, що ми 4 роки працювали, на зборах сиділи самі, а ви на нас не звертали уваги? »

Тільки спортсмен так може мріяти про результат. Вони – чиновники. Що їм? А ми йдемо до цієї мети все життя, ми хочемо виконати свою роботу максимально.

- А з вами вже після вашої заяви чиновники спілкувалися або тільки через телеефіри діалог йде?

- Ні, не спілкувалися. Не розмовляли і не дзвонили. Як сказав наш головний тренер Олексій Мотов: «Це все на тлі Фейсбуку! Поговорять – і забудуть». Вони нас серйозно не сприймають.

- А з Машею Повх ви спілкувалися після програної гонки? Адже ви в літаку поверталися додому з Ріо?

- Немає спілкування взагалі. Нас троє – і Маша окремо.

- Але це ж вже не команда.

- Ну звичайно. Ми спілкувалися між собою, але після фінального заїзду Маша – в один бік, решта – в інший. Вона йде в декрет, сама говорила: «У мене це останній старт, мені нічого не треба». А ми тепер не знаємо, як нам продовжувати спортивну кар'єру.

- Що за історія з паперами про трирічну заборону на перехід в іншу країну?

- Ми їх не підписали, відмовилися підписувати пункт 5, який утискає наші права. Можу надіслати вам фото цихпаперів.

- Так все-таки подумуєте про перехід?

- Скажу так. Чутки про те, що велися переговори, що Осипенко (Інна Осипенко-Радомська – володарка п'яти олімпійських медалей у веслуванні, 4 з яких виграла для України, а останню, бронзову в Ріо на дистанції 200 метрів на байдарці одиночці, вже за Азербайджан, - ред.) з нами розмовляла, - це неправда. Жодного разу такого не було! Семикін їздив до Азербайджану з приводу свого сина, теж байдарочника. Про нас мова не йшла. Він завжди говорив: «Дівчатка, ваша мета – Олімпіада. Решта – потім».

- А якщо пропозиція надійде?

- Хочеться подивитися на реакцію наших чиновників. Якщо нас після всього цього зітруть в порошок і скажуть, що ми використаний матеріал, якщо нас не оцінять, не дадуть шанс поборотися за поїздку на наступну Олімпіаду, то тоді, відверто кажучи, думки про перехід будуть.

Як випросити човен

Поспілкувався Корреспондент і з Марією Кічасовою, яка в цій скандальній ситуації і виявилася п'ятою зайвою, хоча ще за рік до Олімпіади саме її місце в складі майже не піддавалося сумнівам.

- Поки я нікуди не переходжу, і пропозицій мені не надходило. Але, якщо вони будуть, кажу, як є: я не дура, щоб відмовлятися.

- Ви будете їх розглядати?

- Звичайно. За всіх говорити не буду, але про себе скажу: я погоджуся точно. Тому що за всіма параметрами, за якими мене могли обмежити, мене і обмежили.

- У чому це виражалося?

- Не було взагалі ніякої підтримки ні від кого в міністерстві. Ще взимку, коли ми говорили, що Мотов нас не влаштовує, скаржилися на відсутність фінансування, розповідали, як човен-четвірку випросили безкоштовно. Я особисто англійською листувалася з виробником у Португалії. Ми обговорювали дизайн і в підсумку я «долистувалася», що нам її подарували. Уявіть: нам Україна не купила навіть четвірку на Олімпіаду! А четвірка, на якій ми ганялися до цього, їй взагалі було 8 років! Всі роки, як тільки ми почали показувати результати, ми тільки й робили, що ходили у федерацію і просили, просили.

Федерація каное взагалі лише 2-3 місяці тому встала на наш бік. Вони теж були на боці головного тренера Олексія Мотова, і теж нам не допомагали. Тобто: фармакологія, весла, човни (одинаки) – це все нам купують області, за які ми виступаємо. Ми випрошували нову четвірку – нам сказали: «Ні!». Коли дізналися, що нам вдалося випросити безкоштовно, сказали: «Ну, і молодці!» Ось таке ставлення.

- Що має статися, щоб у вас залишилася мотивація виступати за Україну?

- Я спортсмен. Для мене стояти на п'єдесталі пошани – це найкраще почуття! З мотивацією у мене проблем немає. Просто у мене є недобре передчуття, що навіть якщо я буду максимально викладатися, то не факт, що мені дадуть можливість продемонструвати свої сильні якості. Адже ніякої чесності, ніякої відкритості! Я мрію, що ще подумають, переосмислять ставлення до спортсменів і стане легше жити.

- Ви більше розчаровані умовами або ставленням?

- (Після паузи) Ставленням. Умови стерпні, ми звикли. Наприклад, нас не повезли до Туреччини на збір – так ми готувалися в Києві, їздили на Дніпро. Ми не принципові. Але якщо все ті люди, які тепер озлоблені на нас, залишаться, то я не знаю, чи дадуть нам взагалі право на існування як спортсменам.

А що думає сам тренер Олексій Семикін?

- А що мені думати? Я до збірної не маю відношення з 29 липня, коли мене попросили написати заяву, і вплинути на ситуацію не можу ніяк. Що ж стосується заяви дівчаток, то я не здивований – це був біль, накипіло просто. Тому що неможливо терпіти, коли тебе постійно обманюють, - розповів Корреспонденту тепер вже екс-тренер збірної Олексій Семикін.

- Особисто з вами після скандалу хтось із чиновників на зв'язок виходив?

- Ніхто зі мною не зв'язувався, не дзвонив. І у мене самого великого бажання з ними спілкуватися немає. Не бачу з ким там розмовляти. І не міністр Ігор Жданов у цьому винен. Він просто оточив себе такими людьми, які просиділи там 20-25 років і нічого не змінювали. Нічого не роблять, плавно перетікають з одного відділу в інший. З департаменту олімпійських видів – у департамент неолімпійських і навпаки. І ця течія – єдине, що там, в міністерстві спорту, відбувається. Просто плавають, як г ** но в ополонці, вибачте!

Та й про що говорити, якщо кожна сторона дотримується своєї думки. Вони вважають, що вчинили правильно. Я сказав: «Люди, якщо вам зі своїх кабінетів видніше, який човен краще, який склад сильніше, то я не можу вас побороти». Якби була хоч якась підтримка у мене, то все могло бути по-іншому.

- По-іншому, це як?

- Вважаю, що ми програли як мінімум срібні медалі, як максимум – золото.

***

Цей матеріал опубліковано в №34 журналу Корреспондент від 9 вересня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.