Бжезинський про Україну. Цитати за 20 років

Американський стратег вважав Україну головною перешкодою імперіалізму Росії, але останніми роками вимагав не пускати Київ у НАТО.

У США помер відомий політолог і стратег Збігнєв Бжезинський - метр західної геополітики, який присвятив левову частку своїх робіт пострадянській проблематиці.

Україну він вважав однією із ключових точок на карті світу. Втім, для нього питання України було за великим рахунком питанням Росії - відродиться вона як власний імперський проект чи влиється в західний. "Майбутнє ... України ... залежить від того, чим може стати Росія", - писав політолог у своїй головній праці - "Велика шахівниця".

Також він вважав, що байдужість Європи й активна діяльність Росії ставлять майбутнє України під сумнів, а Польщу роблять головним гравцем Східної Європи.

І зовсім пророчими виглядають рядки, написані Бжезинським 20 років тому: "Життєздатність ... України ... залишатиметься під сумнівом, особливо якщо увага Америки переключиться на інші проблеми, такі, наприклад, як нова внутрішня криза в Європі, збільшуваний розрив між Туреччиною і Європою або наростання ворожості в американо-іранських відносинах".

Все збувається прямо на очах: ​​політика Трампа, який оголосив Іран ворогом США, протиріччя між ліберальним ЄС і правою опозицією всередині нього, різкий розворот Туреччини від Євросоюзу. У цьому контексті стає зрозумілою нервозність української еліти, для якої книги Бжезинського давно є настільними.

Останніми роками американський політолог активно закликав не приймати Україну в НАТО і почекати з євроінтеграцією.

Корреспондент.net зібрав значущі цитати американського стратега про Україну.

Із книги "Велика шахівниця" (1997)

Україна, Азербайджан, Південна Корея, Туреччина та Іран відіграють роль принципово важливих геополітичних центрів.

Без України Росія перестає бути євразійською імперією. Без України Росія досі може боротися за імперський статус, але тоді вона стала б переважно азіатською імперською державою.

Якщо Москва поверне собі контроль над Україною з її 52-мільйонним населенням (за роки після виходу книги Бжезінського населення України зменшилося майже на 10 мільйонів - ред.) і великими ресурсами, а також виходом до Чорного моря, то Росія автоматично знову отримає можливість перетворитися в потужну імперську державу, що розкинулася в Європі і в Азії.

Майбутнє Азербайджану і Середньої Азії майже такою самою мірою, як і у випадку України, принципово залежить від того, ким може стати або не стати Росія.

Зона особливих інтересів Німеччини може бути зображена у вигляді овалу, що на заході включає в себе, звичайно, Францію, а на сході охоплює звільнені посткомуністичні держави Центральної та Східної Європи - республіки Балтії, Україну та Білорусь.

До 2010 року франко-німецько-польсько-українське співробітництво, яке буде охоплювати приблизно 230 млн осіб, може, мабуть, перетворитися в партнерство, що поглиблюватиме геостратегічну взаємодію в Європі.

Незалежність України кинула виклик домаганням Росії на божественне призначення бути прапороносцем всієї панслов'янської спільноти.

Незалежність України також позбавила Росію її домінантного положення на Чорному морі, де Одеса слугувала життєво важливим портом для торгівлі із країнами Середземномор'я і світу загалом.

Те, що Україна буде із часом якимось чином "реінтегрована", залишається догматом віри багатьох із російської політичної еліти.

Росія не може бути в Європі без України, яка також входить до складу Європи, тоді як Україна може бути в Європі без Росії, що входить до складу Європи.

Україна є ключовою державою остільки, оскільки зачіпається власна майбутня еволюція Росії.

Життєздатність ... України ... залишатиметься під сумнівом, особливо якщо увага Америки переключиться на інші проблеми, такі, наприклад, як нова внутрішня криза в Європі, збільшуваний розрив між Туреччиною і Європою або наростання ворожості в американо-іранських відносинах.

Із книги "Стратегічний погляд. Америка і глобальна криза" (2012)

Російсько-українські відносини після здобуття Україною незалежності в 1991 році тяжіли до напружених, тоді як відносини України із Заходом тяжіли до невизначеності.

Щоб схилити українців до офіційного союзу з економічно більш стійкою Росією, знадобиться сила і як мінімум спровокована на Україні економічна криза.

Молоде покоління українців, як російсько-, так і україномовних, поступово переймається все більш глибокими патріотичними почуттями, незалежна Україна стає частиною їхньої свідомості і світогляду. Тому час може грати проти добровільного об'єднання Києва з Москвою, але нетерпляче підштовхування в цю сторону з боку Росії, як і байдужість Заходу, призведуть до потенційної появи бочки з порохом біля самого кордону Євросоюзу.

Спроби схилити Україну і Білорусь до слов'янського союзу можуть обернутися для Росії затяжними конфліктами зі своїми найближчими сусідами.

Сучасні висловлювання

"Я не знаю (чи втрачений Крим для України), але до цього питання слід повернутися, коли відносини між Україною і Росією знову стануть хоч якоюсь мірою раціональними і стабільними. Росіяни привнесли в ці відносини ірраціональність і емоційність, вони провели бандитську атаку на Крим, замаскувавши її, як це зробила б мафія. Але їм слід остерігатися застосовувати такий підхід до всієї України - це призведе до куди більш потужного вибуху в серці Європи, до конфлікту, якого не бачив світ із 1939 року", - говорив Бжезинський.

"Великий ризик полягає в тому, що Росією управляє ірраціональний лідер із манією величі. Це хвилює багатьох росіян. Припустимо, що Путіну вдасться назавжди відокремити Крим від України: він отримає Крим, але втратить Україну на багато десятиліть, оскільки викличе потужну націоналістичну реакцію проти Москви! Українці визначають свою ідентичність через свою землю. Путін робить жахливу помилку", - заявляв політолог на конференції з безпеки в Мюнхені.

Водночас Бжезинський скептично оцінював українську обороноздатність.

"У Криму із 20 тисяч українських військових ніхто не вистрілив із власної ініціативи. Я сам родом з Європи. Так ось, коли я думаю про Батьківщину моїх батьків, то не можу уявити, щоб із 20 тис. польських солдатів у разі спроби зовнішньої сили захопити владу ніхто не вистрілив. Я думаю, була б велика бійня. Те, що в Україні все відбувалося по-іншому, - про щось говорить. Свої висновки зробив і Путін. Зрозумів, що все навіть легше, ніж він очікував", - говорив політолог .

Бжезинський визнавав правильність європейського вибору України.

"Україна повинна мати право вільно вибирати свою політичну ідентичність і бути більш пов'язаною з Європою. Водночас Росію треба запевнити, що Україну не приймуть у НАТО. Це формула рішення", - говорив він.

Бжезинський виступав за надання Україні зброї для оборони:

"Було б доцільно надати Україні оборонну зброю для захисту великих міст, наприклад, протитанкове озброєння або міномети, тому що ми повинні були підвищити ціну російського насильства. Захопити місто, населення якого налаштоване на оборону, вимагає надзвичайно великих витрат".

Говорив про важливість санкцій проти Росії:

"Якби не було санкцій, то Росія, на жаль, мала б розв'язані руки для того, щоб ліквідувати незалежність України ... Ставка насправді висока: це стабільність Європи, стабільність доконаних фактів і кордонів держав, а також можливість самостійно обирати власне майбутнє, що є правом кожної з європейських держав ".