Аміна Окуєва. Біографія ветерана АТО і активістки

 

Аміну Окуєву, ветерана АТО і чеченську активістку, вбили увечері 30 жовтня в с. Глеваха під Києвом.

 

Автомобіль, у якому вона була зі своїм чоловіком - чеченським військовим Адамом Осмаєвим, обстріляли, за попередніми даними, двоє осіб з автоматів.

 

Окуєва отримала поранення в голову, від якого померла. У Осмаєва серйозне поранення в ногу, його життю, за твердженням медиків, нічого не загрожує.

 

Поліція кваліфікувала замах на Окуєву і Осмаєва як замовне вбивство.

 

Правоохоронці розглядають дві головні версії вбивства: дії російських спецслужб для дестабілізації ситуації в Україні і помста Осмаєву за протистояння главі Чечні Рамзану Кадирову і його оточенню.

 

Вбивство Аміни Окуєвої: всі подробиці

 

Біографія Аміни Окуєвої

 

Народилася 5 червня 1983 року в Одесі в родині чеченця і польки. При народженні отримала ім'я Наталя Никифорова. Деякий час разом із сім'єю жила в Москві і Грозному.

 

"Батько - чеченець, але він помер давно, і я його не знала. Мати - радянська полька, з Північного Кавказу. Братів і сестер у мене немає", - розповідала Окуєва.

 

З 1999 року брала участь у Другій чеченській війні на боці Чеченської Республіки Ічкерія.

 

В Україну повернулася 2003 року, вступила до Одеського медичного університету, який закінчила за спеціалізацією "Загальна хірургія". Після закінчення меду працювала лікарем-інтерном в 11-й міській лікарні Одеси.

 

Аміна Окуєва вчилася на хірурга // facebook.com/Amina.Okueva

 

"З 1999 року, з Другої чеченської війни, я брала участь у допомозі Опору. Подробиць обговорювати не буду. Опір і скерував мене вчитися на хірурга. Навчалася шість років, потім вступила в інтернатуру за спеціалізацією "Загальна хірургія". Але після інтернатури вже не практикувала лікарем. Революція розпочалася", - згадувала Окуєва.

 

Прийняла іслам при першому заміжжі. Тоді ж змінила ім'я на Аміну Мустафінову. Прізвище Окуєва - від другого чоловіка. Від першого шлюбу в неї залишився неповнолітній син, про якого вона згадувала вкрай рідко.

 

Зі своїм останнім чоловіком, чеченським військовим Адамом Осмаєвим вона познайомилася у 2008 році по інтернету.

 

"Це був форум антиросійського підпілля для тих, хто бореться за свободу Кавказу, а не форум знайомств", - уточнила вона в одному з інтерв'ю.

 

Аміна Окуєва із чоловіком Адамом Осмаєвим у зоні АТО // facebook.com/adamosmayev

 

Побралися вони ісламським шлюбом, у мечеті, у 2009 році без реєстрації в паспорті, оскільки Осмаєв не є громадянином України і на той час був у країні нелегально.

 

За словами Окуєвої, вони не планували дітей, оскільки своє життя вирішили пов'язати з боротьбою за свободу.

 

Вона планувала пов'язати своє подальше життя з військовою справою як військовий медик чи учасник миротворчої місії.

 

У 2015 році Окуєва була нагороджена орденом "Народний Герой України", а також вогнепальною зброю МВС - пістолетом Glock 43.

 

Майдан і АТО

 

З початком Євромайдану вступила в Самооборону, де була лікарем 8-ї афганської сотні.

 

Аміна Окуєва на Майдані у 2013 році // facebook.com/Amina.Okueva

 

З початком збройного конфлікту на сході України, у липні 2014 року, вступила в лави батальйону Київ-2, куди була записана фельдшером, однак, за словами самої Аміни Окуєвої, медициною займалася мало.

 

Мотивом для участі в АТО на сході України стало переконання того, що Росія є спільним ворогом українців і чеченців. Часто виступала з гострою критикою президента РФ Володимира Путіна і глави Чечні Рамзана Кадирова.

 

Брала участь в обороні Дебальцевого, виконуючи бойові завдання поблизу Чорнухіного в Луганській області. Пізніше служила в батальйоні "Золоті ворота".

 

Також брала участь у створенні батальйону чеченців-добровольців ім. Джохара Дудаєва. Служила прес-офіцером батальйону і домагалася надання йому офіційного статусу від МВС. Командиром батальйону був її чоловік.

 

В одному з інтерв'ю вона розповіла, що на Донбасі була снайпером, отримала спеціальність гранатометчика і оператора ПТКР.

 

 

"В АТО я пройшла навчання і здобула військово-облікову спеціальність. Я дуже люблю стріляти з АГС - навіть більше, ніж зі снайперської гвинтівки. Але передовсім я діяла як снайпер", - говорила Окуєва.

 

Брала участь у парламентських виборах 2014 року, балотуючись по одномандатному виборчому округу №136 у Суворовському районі Одеси (самовисування), однак до Верховної Ради не потрапила, отримавши 3,72% голосів виборців (дев'яте місце в окрузі).

 

Після загибелі Окуєвої нардеп Ігор Мосійчук, на якого нещодавно також було скоєно замах, заявив, що в момент вбивства вона прямувала на зустріч до нього. З'ясувалося, що Окуєва працювала його помічником.

 

Окуєва і Мосійчук // facebook.com/igor.mosijcuk

 

Перший замах

 

Замах на Аміну Окуєву і Адама Осмаєва 30 жовтня був не першим. У червні цього року в Києві сталася перестрілка, у якій постраждав Осмаєв.

 

Окуєва встигла поранити нападника з нагородної зброї, завдяки цьому його затримали. В Осмаєва діагностували безліч серйозних поранень, у тому числі легенів і печінки.

 

У МВС заявили, що затриманий стрілок може бути пов'язаний з Кадировим.

 

У лютому 2012 року Осмаєв був затриманий в Одесі українськими силовиками за підозрою в скоєнні вибуху в одеській квартирі. Проти нього порушено кримінальну справу за статтями "створення терористичної організації" і "підготовка теракту".

 

Російські правоохоронні органи звинуватили Осмаєва в тому, що той разом з подільником Іллею П'янзіним збирався скоїти замах на Путіна.

 

Осмаєв стверджував, що після затримання йому погрожували тортурами в разі, якщо він не зізнається в спробі влаштувати замах на Путіна і Кадирова.

 

У 2012 році Лефортовський суд заочно заарештував Осмаєва. Російська влада вимагала його екстрадиції. Одеський суд погодився на це, однак процедуру заблокував Європейський суд з прав людини, який визнав, що в Росії Осмаєву загрожують тортури.

 

У листопаді 2014 року суд в Одесі визнав Осмаєва винним за трьома статтями Кримінального кодексу України - незаконне поводження з вибуховими речовинами, необережне знищення чужого майна і підробка документів. Невдовзі після цього він вийшов на свободу.

 

За іронією долі, за два дні до своєї загибелі Окуєва опублікувала у Facebook пост з дописом: "Ми готові до зустрічі із наступними кілерами".