Топ-100 впливових українців у 2017 році
Журнал Корреспондент склав традиційний рейтинг найвпливовіших українців за підсумками 2017 року.
Рік, що минає, не увійде в історію як переломний або поворотний для України. Так, країна отримала довгоочікуваний безвіз з ЄС і остаточно оформила угоду про асоціацію. Але через тривале очікування цих подій ефект від них дуже швидко згас. Нам так багато говорили про безвіз і асоціацію, що здається: вони були у нас завжди, і не довелося чекати цілих три роки після перемоги Євромайдану. Події, які могли б зробити 2017 рік історичним для України, так і не відбулися, пишуть Валерій Літонинський і Олександр Крамаренко в №50 (192) журналу Корреспондент. Війна на Донбасі триває, врегулювання конфлікту в глухому куті, реформи тільки запускаються (і то далеко не всі), і ефекту від них чекати ще довго.
Зате посилилася політична боротьба всередині України. Спостерігається проміжне положення українського суспільства: між Євромайданом, чий ефект остаточно нівелювався, і розчаруванням плюс підготовка до нових змін. Все це разом і відображає наш рейтинг найвпливовіших українців. І, звичайно, передчуття виборів, куди без нього.
З одного боку, рейтинг показує, що особи, які приймають рішення в Україні, не змінюються десятиліттями, і жодні революції і Майдани не можуть позбавити їх впливу. Більша частина людей були в цьому списку на початку 2010-х і досі там, тільки періодично міняючись місцями. З іншого - особи, які отримали важелі впливу тільки після Революції гідності, зуміли зберегти свої позиції і не поступаються досвідченим гравцям. Разом з тим з'являються нові люди, які істотно наростили свій вплив як раз у 2017 році.
Великий патрон
В Україні Президент завжди є найвпливовішою людиною. І країна, і традиції, і політична система - все про це.
Незважаючи на те, що Петро Порошенко з моменту свого обрання править у формально парламентсько-президентській республіці, він не втрачає своєї першості серед осіб, які приймають рішення в Україні. Порошенко замикає на собі всі ключові питання в державі, контролює армію, спецслужби і фінанси. Щиро вважає, що контролює і Верховну Раду з Кабінетом Міністрів.
Звідси випливає і те, що його ставлеників і соратників виявилося найбільше в ТОП-100 впливових українців. Причому, це як прямі підлеглі гаранта, так і його довірені особи, які доглядають за різними напрямками державної політики. Такий контроль з боку Порошенка і його особиста участь навіть в найдрібніших питаннях зменшує впливовість його ставлеників. Так, глава СБУ Василь Грицак або генеральний прокурор Юрій Луценко завдяки своїм посадам володіють серйозними повноваженнями, але в більшій мірі виконують волю Порошенка, ніж є самостійними гравцями. Хоча амбіції того ж Луценка явно не обмежуються роллю вірного зброєносця глави держави.
Також впливовістю Порошенка пояснюється збільшення ролі його Адміністрації як ключового центру прийняття рішень в країні. Тому в списку впливових українців вистачає чиновників з Банкової. Вони зазвичай впливовіші за міністрів і депутатів, що відображає розстановку сил в українській владі. Рада взагалі перетворилася на слухняного виконавця рішень влади з головами, що говорять всередині. Роль незалежного ключового органу в країні залишилася тільки на папері.
Впливовість Порошенка автоматично підвищує значущість навіть тих, хто наважується кинути йому виклик. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков - один з тих, хто наростив свій вплив в 2017 році. Вдалося це йому в першу чергу за рахунок протистояння з Президентом. МВС - найпотужніша силова структура, яка де-факто не особливо підконтрольна главі держави. Від незалежності Авакова Порошенко в 2017 році страждав не раз. Взяти хоча б історію з Михайлом Саакашвілі, його пагонами, арештами і мітингами. Захищає Петра Олексійовича від колишнього університетського друга якраз Аваков, через що гарант не може відчувати себе абсолютно спокійно.
Кажуть, що у Порошенка після безвізу криза політичних смислів. А передвиборча кампанія вже на носі. Утримати такий рівень впливовості, особливо з наближенням виборів, Президенту буде складно. Потрібно кинути на терези щось відчутне. Перемогу над корупцією? Приборкання тарифів ЖКГ? Стабілізацію курсу гривні? Виведення російських сил з Донбасу? Що?
Незмінюваність еліт
Разом з тим Порошенко, Луценко, їхні «завзяті партнери» Арсеній Яценюк і Олександр Турчинов, вічна опозиціонерка Юлія Тимошенко, тимчасові опозиціонери Юрій Бойко, Борис Колесніков та інші - це політики, які входять в список впливових українців з того моменту, як ці списки почали формувати. Одна і та ж політична еліта править країною 20 років, змінюючи один одного у владі й опозиції.
Тій же Юлії Володимирівні залишатися на плаву не заважає навіть те, що вона звично маніпулює, а іноді і просто бреше. Ось і зараз вона вкотре осідлала опозиційну риторику, розповідаючи про «геноцид і зубожіння», завдяки чому вважається одним з фаворитів майбутніх президентських перегонів.
Або, наприклад, Віктор Медведчук, який фактично керував країною, перебуваючи на посаді голови адміністрації президента Леоніда Кучми ще на початку 2000-х. Він ініціював прийняття Конституції з парламентсько-президентською формою правління, за якою зараз живе країна. Медведчук давно перебуває поза українською публічною політикою, його не побачиш на українському ТБ, але він залишається серед найвпливовіших українців в першу чергу за рахунок свого кума - президента Росії Володимира Путіна.
Медведчук перетворився мало не в головного комунікатора України з російською владою, саме він домовляється про обмін полоненими, звільнення українських політв'язнів з російських в'язниць. По суті, агент Путіна в Україні почувається абсолютно впевнено, зберігає бізнес і навіть користується привілеями. Безпосередньо з Києва в Москву зараз може літати тільки один борт в світі - той, що возить Медведчука.
Згідно із соціологічними опитуваннями, 50% населення не бачать в Україні політичних лідерів, яким можна було б довірити управління країною. В українців є потужний запит на нові обличчя в політиці, але задовольнити його нікому. Усталена система чітко відсікає і пережовує новачків. У рейтингу впливових нових облич мало. Але деякі, як Святослав Вакарчук, наприклад, і потрапили в нього з авансом, що вони зможуть задовольнити суспільний запит на нові політичні еліти.
Старі олігархи
Якщо політики в рейтингу людей, які приймають рішення в країні, хоча би міняються місцями, то таке відчуття, що українські олігархи вросли в нього навічно. Ахметов, Пінчук, Коломойський, Фірташ, Новинський, Жеваго, Косюк та інші - ці прізвища давно всім відомі і з нашого рейтингу нікуди не поділися. У них найбільші підприємства країни, банки і медіахолдинги. Вони продовжують фінансувати політиків з попередньої глави.
Незважаючи на заповіти Майдану і обіцянки нової влади, деолігархізація в країні так і не відбулася. Більше того, олігархи продовжують отримувати державні преференції, фінансову підтримку від держави для їхніх бізнесів. За прикладами далеко ходити не потрібно: у держбюджеті на 2018 рік збережені податкові пільги для підприємств Юрія Косюка. Хоча в 2017-му його компанія і так отримала майже половину всіх державних дотацій, призначених аграріям. Або взяти того ж Коломойського. Здавалося б, олігарх потрапив в опалу, його головний актив - ПриватБанк - націоналізували, але це не заважає Коломойському зберігати хороші взаємини з Аваковим і Луценком. А хімкомбінати Фірташа захистили від конкурентів антидемпінговими митами - на шкоду споживачам-аграріям.
Для деолігархізації в Україні більше зробили навіть, як би це дивно не звучало, американці. Той же Фірташ вже третій рік не може залишити Австрію через запит на екстрадицію до США. Американці підозрюють українського олігарха у хабарництві і погрожують 50 роками в'язниці. Безвилазне перебування у Відні, звичайно, сковує йому маневр, але в Україні Фірташ зберігає свій вплив. Його телеканал Інтер лояльний до влади, підприємства хімічної промисловості справно працюють. Позбувся олігарх контролю над державними підприємствами, люб'язно наданого йому попередньою владою, але поки для бізнесу Фірташа це не критично.
Характерно, що людина, яка подарувала Україні всю олігархічну систему, - президент Леонід Кучма, - також залишається в списку впливових.
Нові силовики
Найбільш динамічне зростання як центрів впливу в країні продемонстрували антикорупційні органи. Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) порушили чимало резонансних справ проти топ-чиновників і найближчого оточення найвпливовіших людей країни. До конкретних результатів у вигляді ув’язнення вони поки не прийшли, встигли навіть посваритися між собою. Але, коли влада пішла в атаку на антикорупціонерів через всі підконтрольні їм правоохоронні органи - ГПУ, МВС, СБУ і так далі, відповідна реакція прилетіла швидко, причому досить потужна.
Артема Ситника і Назара Холодницького підтримали в США, Євросоюзі, МВФ і Світовому банку, тобто всі ключові донори і куратори нинішньої української влади. З такою групою підтримки вплив і незалежність антикорупціонерів тільки зросла. Звичайно, старі еліти продовжать встромляти НАБУ і САП палиці в колеса, але якщо антикорупціонери не використовують такий карт-бланш у вигляді щита від Заходу, то тоді варто задуматися, що, може, все-таки справа дійсно в них, а не в протидії системі.
Ситник і Холодницький серед тих, хто може ще більше збільшити свій вплив на прийняття рішень в країні у 2018 році. Все в їхніх руках.
Регіональні лідери
Ще одна характерна особливість рейтингу найвпливовіших українців за 2017 рік - досить широка присутність в ньому регіональних чиновників, які зміцнили свої позиції. З децентралізацією регіони отримали більше коштів, і чиновники, котрі вміло використовують їх, стають помітними фігурами в масштабах всієї країни. До того ж в Україні є низка харизматичних мерів і голів ОДА, які, вибудовуючи лояльні відносини з Києвом, приймають рішення в ключових регіонах країни.
Наприклад, команди харківського губернатора Юлії Світличної та дніпропетровського Валентина Резніченка вважаються найефективнішими в Україні. Вони керують найбагатшими та стратегічно важливими регіонами. При цьому їхнє завдання і в тому, щоб збалансувати вплив місцевих градоначальників - Геннадія Кернеса і Бориса Філатова, які зуміли знайти спільну мову з Банковою і зберегти свій вплив в ключових містах-мільйонниках.
Намагається не відставати від них і Одеський тандем Максим Степанов - Геннадій Труханов. Губернатору Степанову від Києва випала роль людини, яка має довести, що Одеським регіоном можна управляти краще, ніж це виходило у Саакашвілі. Тому в проекти Степанова центр охочіше вкладає гроші, ніж це було в період правління його попередника.
У всякому разі будувати дорогу Одеса - Рені у нового губернатора точно виходить краще, і намет ставити на трасі для цього не знадобилося. Труханов ж може похвалитися близькістю до вищого керівництва країни. Не збиває позицій одеського мера ні історія з російським громадянством, ні корупційні скандали, ані пожежа в дитячому таборі Вікторія, який за кілька місяців до трагічних подій відкривав сам Труханов з Президентом Порошенком.
Найбільш незалежний регіональний лідер - Андрій Садовий. У нього є ціла фракція у Верховній Раді, якою він намагається керувати зі Львова. Проте влада неабияк зіпсувала рейтинг Садового історією зі сміттям. Зараз Самопоміч і її лідер в опозиції. Причому деякі представники політсили, такі як Семен Семенченко та Єгор Соболєв, беруть участь в досить сумнівних вуличних акціях і активностях. Впливовості це Садовому і його партії не додає, скоріше навпаки.
Усіх цих людей впливовими роблять прості українці, ми з вами. Такі рейтинги - це відображення сучасного українського суспільства. І поки в них більше олігархів і вічних політиків, а не вчених, громадських діячів і моральних авторитетів, значить, на українське суспільство чекає ще довгий шлях становлення, розвитку і самоідентифікації. Те, наскільки цей процес буде швидким, залежить від нас самих.
Як складався рейтинг
У складанні рейтингу найвпливовіших українців взяли участь відомі українські вчені, політологи, журналісти та політтехнологи. Ми попросили їх привласнити кожному з кандидатів бал впливовості. Потім проставлені бали підсумовувалися, визначаючи таким чином місце того чи іншого героя в рейтингу. Чимало кандидатів були запропоновані експертами самостійно. Загальна кількість кандидатів близько 200, кількість експертів - 25. Таке співвідношення гарантує високу точність ранжирування.
Дякуємо за участь у створенні рейтингу Євгену Магді, Дмитру Разумкову, Олексію Лупоносову, Наталії Влащенко, Кості Бондаренкові, Віталію Балі, Сергію Литвинову, Дмитру Раїмову, Оресту Сохару, Олександру Решмеділову, Андрію Блінову, Андрію Золотарьову, Сергію Слободчуку, Антону Підлуцькому, Борису Тізенгаузену, Денису Безлюдькові, Михайлу Кухару, Павлу Себастьяновичу, Олександру Мусієнку, Олександру Мартиненку, Руслану Бортнику, Олексію Якубіну і Костянтину Матвієнку.
Приєднатися до такого поважного експертного співтовариства і взяти участь у формуванні рейтингу випала честь і представникам Корреспондента: головному редактору Олександру Крамаренкові і оглядачеві Валерію Літонинському.
100 найвпливовіших, які приймають рішення