ПроКредит Банк — унікальна для вітчизняного ринку фінансова установа

Почавши свій шлях в Україні у 2001 р. як банк для фінансування мікробізнесу, у важкому 2014 р. “ПроКредит Банк” вирішив переорієнтуватися на роботу із більш великим бізнесом. Процес тривав усі ці кризові роки.

Проте фінустанові вдалося продемонструвати вражаючі темпи зростання, залишаючись прибутковою. Зараз “ПроКредит Банк”, маючи усього 260 працівників та дев’ять відділень, за розмірами кредитного портфелю бізнес-клієнтів впритул наблизився до найбільших банків із західним капіталом

— Як банк завершив минулий рік?

— У звітності ми оперуємо цифрами у євровому ек­віваленті. Отже, за підсумками 2017 р. приріст кре­дитного портфеля склав 35% — майже до ž400 млн. У 2016 р. приріст був 50%. ž400 млн — це достатньо ве­ликий портфель, що дозволяє нам займати 16-у пози­цію у рейтингах за активами. Водночас слід зазначити, що частка непрацюючих кредитів у нашому портфелі складає лише 6%. Це мінімальний показник по секто­ру. Крім цього слід враховувати, що ми спеціалізуємо­ся на роботі з МСБ. Таким чином, реально наша позиція у рейтингах ще вища! “ПроКредит Банк” є стабільно прибутковим з 2010 р. Ми маємо всього дев’ять відді­лень, у нас лише 260 працівників, але вони справжні “профі”, у підготовку яких ми інвестували чималі кошти.

— Як відомо, кілька років тому “ПроКредит Банк” почав працювати із більш великими клієнтами з сег­мента МСБ. Як вам вдалося зберегти якість портфеля після цього?

— Так, ми переорієнтувалися з мікроклієнтів на більш організований сегмент малих та середніх підприємств. Процес був доволі плавним і тривав три роки. Було впроваджено нові стандарти аналізу та затвердження кредитів. Коли у 2014 р. ми почали переорієнтацію, то не видавали жодного кредиту більше ž 1 млн. Зараз у нас уже ціла низка таких позичальників. Максимальний кредит на сьогодні в одні руки становить ž 7,5 млн. Вод­ночас середня сума кредиту наразі — ž 200 тис. До пе­реорієнтації — менше ž 15 тис. І ми вже майже не маємо таких мікрокредитів у портфелі.

— До речі, ми не знаємо банків, що горять бажанням обслуговувати саме мікробізнес. От і ви їх покинули… Чому?

— Одна з основних причин — приватні підприємці (ФОП) нерідко кредитуються у банках як звичайні фі­зичні особи — кредити готівкою, кредитні картки тощо. За такого статусу кредити для них доступніші, хоча й дорожчі. Номінально такі позички вважаються спожив­чими, але фактично кошти спрямовуються на бізнес-потреби.

Такий підхід для нас не є прийнятним. Ми вважаємо, що свого часу наш банк зробив значний внесок у розвиток саме цього сегмента, коли йому це було потрібно най­більше. За рахунок цього ми відбулися як банк. Зараз економіка змінилася, ми відчуваємо необхідність у підт­римці більш великого МСБ. Вважаємо, що нам добре вдається ефективно виконувати функцію фінансового посередника.

— Робота із великими корпораціями та “ритейлом” вас цікавить?

— Великий “корпоратив” нас наразі не цікавить. Упевне­но зростати та стати великим банком можна і без цього, працюючи лише з МСБ. Роздріб, звичайно, нам цікавий, ми там розвиваємося. Зокрема, немає мети бути банком для масового ритейлу, розростатися за рахунок кількості клієнтів. Наша мета — дати якісний комплексний сервіс сучасним клієнтам середнього достатку, які готові пра­цювати через віддалені (онлайн) канали, без акценту на роботу із готівкою та кредитування.

— Зараз саме фізичні особи є головним джерелом ресурсів для банків. Чи достатньо “ритейлу” саме у такому форматі для належного забезпечення фонду­ванням банку, що зростає?

— Так, зараз ми починаємо відчувати, що брак довго­строкових ресурсів є одним із факторів, що обмеж­ують зростання бізнесу. В 2017 р. нам довелося залучати зовнішні кредити. Зараз частка ресурсів від фізичних осіб становить 30%, кошти бізнесу — 40%, ще 30% — зовнішнє кредитування, зокрема, ЄІБ, ЄБРР та інших фондів. Зовнішні ресурси мають цільовий характер, але у нашому випадку ці цілі співпадають із нашою бізнес-моделлю, а тому активно використовуються.

— Що допомогло вам закріпитися у сегменті МСБ піс­ля відходу від мікрофінансування?

— Передусім ми не мали проблем із наслідками кри­зи, як інші гравці, у нас на порядку денному було лише зростання! Ми маємо надійну підтримку акціонерів. Принаймні, у нас не було дискусій з акціонерами щодо того, залишатися в Україні чи ні. Важливим також є фо­кус, або спеціалізація, що дозволяє зробити наші послу­ги максимально якісними.

— Апетит до ризиків у вас вищий, ніж у конкурентів?

— Я б сказав, що навпаки. Скажімо, є перелік забез­печень, що ми взагалі не розглядаємо: товари в обігу, майбутній врожай. Тобто ми достатньо консервативні. Натомість наша сильна сторона — у швидкому ухва­ленні рішень та грамотному структуруванні позики. На­приклад, до нас звертається агрофірма (40-50% нашого портфеля припадає саме на цей сегмент) по кошти на купівлю трактора. Ми ретельно вивчимо бізнес і на ви­ході запропонуємо кредитний ліміт із урахуванням не лише цієї інвестиції, а й поточних потреб. Водночас ми враховуємо терміни кредитування, вартість позик. Ми точно не зробимо помилки, коли інвестиції фінансують­ся за допомогою короткострокової кредитної лінії.

— Яке співвідношення кредитування у гривні та валюті?

— Звичайно, переважно кредити видаються у грив­ні — приблизно 70%. Кредити у валюті доступні ком­паніям, що мають захист від валютних ризиків (над­ходження у валюті) або дуже добрий фінансовий стан, що дозволяє їм без потрясінь подолати мож­ливі наслідки курсових коливань.

— Назвіть ваш основний кредитний продукт.

— До середини минулого року найбільшим попитом ко­ристувалися кредити під фінансування обігового капі­талу. Найчастіше це були короткострокові кредитні лінії. З другої половини 2017 р. ми бачимо зміщення акцентів у бік інвестиційного кредитування на придбання техніки, обладнання тощо. Скажімо, наш агробізнес є технічно дуже недоукомплектованим.

— Які відсоткові ставки пропонуєте по кредитах? Як вплине на них підвищення облікової ставки НБУ до 16%?

— Стандартні кредитні ставки у національній валюті — 15-17% річних.

Облікову ставку було збільшено нещодавно, тому впливу наразі не відчуваємо, але, звичайно, є ризик здорожчання ресурсів.

— Ставки досить привабливі. Це не демпінг?

— Не сказав би, є й вигідніші пропозиції, принаймні, номі­нально. Наша максимальна ставка по строковому депо­зиту — 14% річних. Хоча у банків із вітчизняним капіталом ресурси об’єктивно дорожчі. Взагалі, відсоткова ставка — далеко не визначальний параметр. Постійний клієнт не піде до конкурентів, що запропонують йому кредит на 1 в.п. дешевше.

— Ви розвиваєтеся у той час, коли банківський сектор сидить на грошах і не кредитує, посилаючись на пога­ний захист прав кредиторів.

— Кожний правий по-своєму. Для різкого відновлення масового кредитування потрібні системні зміни, зокре­ма судової системи. Якщо ми були б крупним системним банком, ми із цією проблемою обов’язково зіткнулися б. Як спеціалізований банк, ми зростаємо за рахунок залу­чення якісних клієнтів з сегмента МСБ. Таким чином ми мінімізуємо системні ризики.

— Головним чинником успіху залучення клієнтів є кредитування, чи не так?

— Кредитування — це кістяк бізнесу будь-якого ко­мерційного банку, тому його роль є домінуючою. Але ми розвиваємося комплексно. Наприклад, ро­бимо усе, аби бути зручними для клієнтів. От, скажі­мо, спростили опис тарифів таким чином, щоб вони займали півсторінки! Це ззовні виглядає просто, але насправді довелося виконати чималу роботу. Тому маємо успіхи у залученні також “некредитних” клієн­тів. Як результат, маємо зростання ресурсної бази.

Автор: Дмитро Гриньков

Лицензия банка:  Лицензия НБУ №195 от 13.10.2011г.