Померла Кіра Муратова: біографія режисера

В Одесі померла відомий український кінорежисер Кіра Муратова. Корреспондент згадує біографію і творчий шлях Муратової.

Кіра Муратова померла у себе вдома, 6 червня 2018 року, на 84-му році життя. Про смерть режисера, яка останнім часом довго хворіла, громадськість дізналася зі слів її чоловіка Євгена Голубенка. Про смерть Муратової також одним з перших в соцмережах написав режисер Юрій Мінзянов. За його словами, разом з Кірою Георгіївною пішла ціла епоха. Нагадаємо, з 2012 року Муратова не брала активної участі в кінематографі, оголосивши про закінчення кар'єри.
 
Президент України Петро Порошенко висловив співчуття сім’ї, рідним, близьким і шанувальникам великого режисера.
  Біографія і творчий шлях   Кіра Муратова (в дівоцтві Короткова) народилася 5 листопада 1934 року на території Бессарабії в містечку Сороки. Її батьком був секретар повітового комітету компартії, згодом захоплений румунами і розстріляний. Мати - також член компартії, лікар за фахом, яка навіть займала посаду заступника міністра охорони здоров'я Румунії. З 1939 року родина Короткових жила в Бухаресті, а з 1940 - в Кишиневі.
 
У 1959 році молода жінка закінчила ВДІК, факультет режисури, де була студенткою знаменитих на весь СРСР Сергія Герасимова і Тамари Макарової.
 
Уже через два роки після закінчення ВНЗ, Муратова працює режисером Одеської кіностудії, а в 1962 році зняла свою першу короткометражну стрічку "Біля крутого яру". Ця була спільна робота з майбутнім чоловіком Олександром Муратовим. З ним же в 1964 році вони зняли повнометражку "Наш чесний хліб". Самостійно Муратова зняла свої фільми "Короткі зустрічі" і "Довгі проводи" пізніше, в кінці 60-х, початку 70-х років. У зв'язку з цензурою глядач зміг побачити їх тільки після Перебудови.

На час Кірі Муратовій довелося виїхати з Одеси. Посварившись з керівництвом Одеської кіностудії, вона переїхала в Ленінград, де на "Ленфільмі" зняла фільм "Пізнаючи білий світ".
 
У Кіри Георгіївни і Олександра Муратова була одна дочка - Маріанна, яка трагічно загинула.
 
Наприкінці 70-х років режисер вийшла заміж за Євгена Голубенка, який часто виступав співавтором сценаріїв фільмів Муратової.
 
Увагу кіноманів, критиків та інших професіоналів індустрії кінематографа, одеситка привернула після виходу двох картин кінця 80-х років: "Зміна долі" і "Астенічний синдром". Остання стрічка навіть нагороджена спеціальним призом Берлінале-90 і всесоюзної кінопремії "Ніка-91".
 
У 2012 році вийшла остання стрічка Муратової "Вічне повернення".

У фільмах Кіри Муратової знімалися зірки кінематографа: Володимир Висоцький, Олег Табаков, Рената Литвинова, Алла Демидова й інші.
 
У 2017 році Кіра Муратова стала членом Американської кіноакадемії, була членом журі, які оцінювали претендентів на "Оскар".
 
Громадська позиція Кіри Муратової була неоднозначною. Так, вона висловлювалася на підтримку Євромайдану в 2014 році, називаючи Віктора Януковича російським шовіністом. Проте пізніше закликала владу України не перешкоджати приєднанню Криму до Російської Федерації.

Режисер засуджувала війну на Донбасі, вважаючи, що конфлікт потрібно вирішити тільки мирним шляхом. На її думку, "Жодна територія не варта того, щоб за неї вбивати, навіть якщо цю територію називають батьківщиною. Але Людство дуже любить воювати, воно вбачає в цьому героїзм, тих, хто не хоче воювати, воно засуджує". Вона вважала, що багатьом не відомий шлях вирішення конфліктів без військових дій: "Навіщо тріпатися, якщо нічого не зміниш".
 
Творчі роботи: повний список   На рахунку Кіри Муратової - режисера два десятки картин, в тому числі три короткометражних, кожна з яких залишила значний слід в світі кінематографу. У 11 з своїх картин вона виступала у ролі сценариста.
 
1962 - Біля крутого яру (автор сценарію)
1964 - Наш чесний хліб
1967 - Короткі зустрічі (автор сценарію)
1971 - Довгі проводи
1979 - Пізнаючи білий світ (автор сценарію)
1983 - Серед сірих каменів
1987 - Зміна долі (автор сценарію)
1989 - Астенічний синдром (автор сценарію)

1992 - Чутливий міліціонер (автор сценарію)
1994 - Захоплення
1997 - Три історії
1999 - Лист до Америки
2001 - Другорядні люди (автор сценарію)
2002 - Чеховські мотиви (автор сценарію)
2004 - Настроювач (автор сценарію)

2005 - Довідка
2006 - Лялька
2007 - Два в одному
2009 - Мелодія для шарманки (автор сценарію)
2012 - Вічне повернення (автор сценарію)
 
П'ять разів Муратова знімалася в своєму кіно як актриса.
 
Нагороди Муратової   Фільми Кіри Муратової, а також сама режисер 27 разів були нагороджені різними нагородами та преміями, починаючи з 1987 року, коли стрічка "Велика премія" стала лауреатом найпрестижнішого в СРСР Всесоюзного кінофестивалю. У різні роки отримувала "Ніку", останній приз вже після завершення кар'єри в 2013 році і "Кінотавр", "Кіношок", "Білий слон" і "Золотий Дюк".
 
У 1990 році отримала звання Народної артистки УРСР, володіла орденом Дружби (Росія), орденами Ярослава Мудрого III, IV і V ступенів (Україна). У 2002 році нагороджена премією імені Олександра Довженка, а ще через п'ять років премією "Людина року".

Світ про Кіру Муратову
 
Про великого українського режисера і сценариста знімали фільми. Так, в 2003 році режисера Володимира Непевного, в 2008 році монографія Зари Абдуллаєвої. А три роки тому Михайло Ямпольський написав книгу "Муратова. Досвід кіноантропології".
 
Співчуття вже висловили чимало громадських діячів не тільки в Україні, а й за її межами.
 
"На душі і в Одесі - ніч", - можна прочитати на сторінці у Facebook у театрального критика Олега Вергеліса.

Російський критик Антон Долін згадує, що спілкувався з Муратовою кілька тижнів тому, називає її "найкращою" і "генієм".
 
Режисер Олексій Попогребський написав про те, що обожнював Муратову і вважав її та Олексія Германа найкращими режисерами сучасності: "дуже сумно, що йде епоха пасіонаріїв".
В Одесі померла Кіра Муратова

Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet