Вища освіта - найдурніша інвестиція в дитину?
Корреспондент.net,
16 червня 2018, 16:07
💬
1
👁
2583
Чи варта вища освіта тих зусиль і витрат? І чи варто здобувати вищу освіту саме в Україні?
Лаяти вітчизняну вищу освіту - улюблена народна забава в нашій країні, пише Майя Тульчинська в №11 Журналу Корреспондент. Ми взагалі любимо скаржитися на життя, але освіта і медицина - мабуть, найпопулярніші теми для зітхань і стогонів. Три основних нарікання обивателів на українські вузи: непрозорий механізм надходження, всепроникна корупція і, найголовніше, відірваність від вимог ринку.
Та хоч Тараса Бульбу згадайте: із чого старий Тарас почав бесіду зі своїми синами, які повернулися з бурси? З троллінгу, як би сказали зараз. Із жартів із приводу марності отриманої в бурсі освіти.
А що зараз? Послухати критиків, так в український вуз неможливо вступити; якщо вступив, його неможливо закінчити, не даючи хабарів направо і наліво; а вже якщо закінчиш - тут-то і виявиться, що все це було даремно, нічого корисного тебе не навчили і нікому ти на ринку праці не потрібен.
Чи так це насправді, ми з'ясовували, опитавши десятки студентів, недавніх випускників вузів і їхніх батьків. І сьогодні постараємося розвінчати деякі популярні міфи. Почнемо зі вступу.
ЗНО працює
Складно сказати, чи є ЗНО в нинішньому вигляді досконалим, але те, що воно спростило систему вступу до вузів і зробило її більш прозорою, - це факт. Прикинути прохідні бали на той чи інший факультет і оцінити свої перспективи можна, виходячи з даних минулих років.
Наприклад, для вступу на бюджетну форму навчання в Одеський державний університет, який за низкою спеціальностей входить у топ-10 рейтингу вузів за версією журналу Гроші, достатньо балів у діапазоні 175-185. Найпопулярніші університети країни, такі як Києво-Могилянська академія, КНУ, медичні та юридичні академії, можуть зажадати від 185 балів і вище. Це досить високі бали, але цілком досяжні.
Підвищити свої шанси на вступ можна й іншими способами. Багато вузів, в тому числі найбільш затребувані, пропонують підготовчі курси і нараховують додаткові бали під час вступу тим, хто їх закінчив. Враховуються й інші досягнення абітурієнта: призові місця на олімпіадах із профільних предметів, дипломи Малої академії наук. Також деякі вузи, наприклад, КПІ, застосовують диференційовані коефіцієнти для балів ЗНО. У результаті бали з математики та фізики впливають на підсумковий рейтинг абітурієнта більше, ніж бал з української мови та літератури. Таким чином, виключається ситуація, за якої майбутній геній програмування не потрапить в університет через те, що він не сильний у літературознавстві.
Якщо школяр дійсно готовий до вступу, володіє обраними предметами на високому рівні і не допускає дурних помилок на ЗНО, у нього є всі шанси вчитися в одному з найкращих вузів країни. І навіть за рахунок держави.
І це правда: талановиті і працездатні школярі легко справляються зі вступом. Отримавши бали вище 190 за трьома обраними предметами, можна сміливо претендувати на місця державного замовлення в будь-якому з найкращих вузів країни. Звичайно, це дуже високий рівень вимог, і далеко не всі абітурієнти можуть цю планку подолати.
Але і в країнах із давніми університетськими традиціями гранти на безкоштовне навчання отримують тільки найбільш обдаровані і перспективні студенти, тільки зірки. У крайньому випадку талановиті юні спортсмени. Усім іншим доводиться вчитися за гроші.
Інфографіка Кореспондент
Контракт під силу
Вартість навчання на контрактній формі в рік - від скромних 12-15 тис. грн у регіональних університетах до вагомих 50-55 тис. грн на престижних факультетах столичних вузів. І якщо 1 тис. грн на місяць за освіту можуть собі дозволити багато хто, то 4-5 тис. грн будуть більш відчутні для сімейного бюджету. Але і вони не виглядають катастрофічно недоступними.
Багато студентів затребуваних спеціальностей, таких як IT, дизайн, архітектура, уже на старших курсах, працюючи неповний день, заробляють за місяць більше, ніж коштує місяць їхнього навчання за контрактом. А після випуску, за наявності практичних навичок і готовності працювати, цілком можуть розраховувати на доходи від 15 тис. на місяць і вище. Витрати на навчання та утримання студента можуть повністю окупитися за перші кілька років його кар'єри.
Також контрактна форма навчання дозволяє змінювати спеціалізацію, здобувати додаткову освіту, освоювати не одну, а кілька професій одночасно.
Нічого не візьмеш?
Викладачі не люблять про це говорити, але запитай будь-якого, хто не працює в системі освіти, і він скаже: у вузах процвітає корупція! Для батьків, які відправляють дітей вчитися за кордон, відсутність корупції в європейських університетах - одна з головних причин такого рішення. Усі вони в один голос кажуть: "Там треба вчити, а не платити".
Існує думка, що на деяких спеціальностях просто неможливо отримати диплом без оплати "неправомірної вигоди" викладачам. Заліки, іспити, курсові, захист диплома - за все це треба платити, і знання студента значення не мають. Немає грошей - можеш не діставати заліковку. Мами першокурсників обговорюють животрепетне питання: "Скільки у вас коштує сесія?". Так що ж, хабарі - це ще одна стаття в кошторисі витрат на навчання? Їх теж потрібно врахувати, плануючи витрати на освіту дитини?
Чи так це насправді, ми вирішили запитати самого неупередженого експерта - випускницю медичного університету. Корупція в медицині і в медичній освіті давно стала притчею во язицех, і, здається, диплом лікаря вже точно не можна отримати без хабарів. Проте хороші здібності, старанність і величезне бажання вчитися дозволяють стати винятком із цього правила.
Щоб виключити хабарі з витрат на освіту, досить просто вчитися. Як це робили покоління студентів в усі часи.
Чого навчають і чого не навчають у вузах
Важко сперечатися з тим, що матеріальна база багатьох вітчизняних університетів застаріла - не тільки морально, а й фізично. У природничих науках, медицині, інформаційних технологіях і багатьох інших сферах закордонні університети далеко попереду в частині оснащення, техніки, можливостей для практичних занять.
Більше того, викладачі з багаторічним стажем часто не встигають за сучасними технологіями, і настає той незграбний момент, коли студенти краще володіють предметом, ніж екзаменатори. Цілому ряду сучасних спеціальностей, які народжуються на наших очах, українські вузи не в змозі навчити з незалежних від них причин. Круті профі у сфері SMM, SEO або бізнес-планування не підуть викладати у вуз, вони нарозхват, і година їхнього часу іноді коштує більше, ніж місячна зарплата викладача.
У цих сферах студентам залишається тільки самоосвіта, профільні курси та її величність практика.
Звучить сумно. Але не варто забувати, що крім сучасних технологій, існує ще й фундаментальна наука. Функціональний аналіз і диференціальні рівняння як напрямки математичної науки розробляються досить давно, і в рамках університетського курсу в них не відбувається революційних змін вже десятки років. Шедеври світової літератури і класичні стилі архітектури також не змінюються кожні п'ять років. Базова теоретична підготовка не залежить від віянь часу, питання лише в тому, на якому рівні дають її вузи.
Компанії відчувають кадровий голод і готові самі доучувати молодих фахівців, якщо ті приходять із гідною теоретичною базою і високою мотивацією. А хороший вітчизняний вуз може дати те, що самоосвітою не добереш, - фундаментальну базу і відмінну організацію мізків. Правильно організовані мізки здатні до сприйняття і переварювання чого завгодно протягом довгих років після вручення диплома.
Резюме: не платити, вчити іноземну, працювати із третього курсу
На закінчення ми вирішили надати слово інсайдеру, викладачеві вузу із 20-річним стажем. За її словами, вітчизняна вища школа швидше жива, ніж мертва. А щоб вона стала ще жвавішою, потрібні обопільні зусилля - не тільки вузів, а й студентів, впевнена Олена, викладач факультету журналістики.
На її думку, ситуація з вищою освітою в Україні не така гарна, як нам би хотілося, але і не така погана, як прийнято вважати. Так, студенти та їхні батьки люблять розмірковувати про корупцію в вузах і про те, що навчальні плани застаріли, студентів не вчать тому, що стане в нагоді їм у роботі.
Але корупція - це ж двосічний меч. Ніхто не буде ставити заліки за гроші, якщо ніхто не буде ці гроші за заліки пропонувати. На жаль, багато студентів хочуть вчити тільки те, що їм цікаво, а з тими предметами, які вони вважають непотрібними, вважають за краще "вирішувати питання". І це - абсолютна правда. Скажімо, випадків "вимагання" винагород практично немає. А ось студентів, що бажають "вирішити питання", на жаль, вистачає.
І тут ми переходимо до другої темі - "неактуальні" програми. Вибачте, як може людина в 17 років, без досвіду роботи і без життєвого досвіду вирішувати, які предмети їй потрібні, а які - ні, задається питанням співрозмовниця Корреспондент Олена. Як можна вивчитися на журналіста, не вивчивши психологію, культурологію, не маючи ніякої бази загальної освіти? Як можна навчитися писати, не вивчивши класичну літературу?
Люди часто підходять до вищої освіти занадто утилітарно: навчіть мене тільки тому, що я прямо завтра зможу конвертувати у гроші, а все інше мене не цікавить. Але університет - це не курси крою та шиття, впевнена Олена, котра готує майбутніх акул пера і мікрофона. Сучасний університет повинен навчити людину думати, аналізувати, працювати з інформацією, а головне - навчити вчитися, оскільки вчитися випускнику доведеться все життя.
Пройшли ті часи, коли можна було в 22 роки отримати диплом, і готово - у тебе є спеціальність на все життя. У світі все так швидко змінюється, нові підходи і технології народжуються прямо у нас на очах, і неможливо сьогодні навчити студента того, що йому знадобиться в роботі через п'ять років. Про це не те що не написаний підручник, цього ще просто немає у природі, це ще не винайшли!
Тому не треба чекати від вузів, що вони дадуть студентам всі ті практичні навички, які будуть високо котируватися на ринку праці. Набиратися актуальної практики студентам потрібно самим - на стажуваннях, онлайн-курсах, майстер-класах найкращих професіоналів. А ось базу, фундаментальні знання, над якими не владний час, може дати університет. І я можу з упевненістю сказати, у нас у країні є університети, які відмінно справляються із цим завданням, переконана Олена.
Ось і виходить, що головний навик, який студент повинен неодмінно винести з альма-матер, - вміння безперервно вчитися все своє життя. Це вміння з'являється якраз у результаті якісного навчання фундаментальних наук.
А якщо хочеться стати фахівцем у крутому hi-tech? Тут, на жаль, особливого вибору немає - доведеться завершувати навчання за кордоном.
І так, доведеться вкладати гроші, час і сили в якісне вивчення іноземних мов. Саме у множині. Тому що у швидко розвивальному світі стандартом стає Eng+1, тобто знання англійської та ще однієї іноземної. Точно такою ж обов'язковою умовою крутої кар'єри стає перший успішний досвід роботи, отриманий до закінчення вузу. У тому числі і для того, щоб на останніх курсах самостійно скорегувати власну програму навчання.
ГОВОРЯТЬ ЧИТАЧІ
Андрій, батько студента КПІ
Я, може бути, поганий тато, але я абсолютно не хвилювався, вступить мій син чи ні. Для мене було очевидно, що він вступить, причому на бюджет. У нього все добре з фізикою та математикою, він брав участь в олімпіадах, для нього ці завдання, які на ЗНО дають, - навіть не розминка. Він і отримав свої 198 балів із математики і 197 - з фізики, уже не знаю, чого там ще до 200 не вистачило. У нього і з української мови була пристойна оцінка, але це було не так важливо, на український був понижувальний коефіцієнт. Поступив на бюджет в КПІ без всяких проблем і хвилювань з нашого боку.
Пам'ятаю, як я вступав до університету більше 30 років тому ... Краще не згадувати. Хоча підготовка у мене була нітрохи не гірша, ніж у сина зараз. Але тоді інші фактори могли стати вирішальними.
Зараз нічого цього немає. Нікого не хвилює, хто ти, як твоє прізвище, хто твої батьки. Отримав високі бали - заходь, вчися.
Наталя Коганкова, мама випускниці Національного університету фізичного виховання і спорту
За першою спеціальністю моя дочка - еколог, отримала ступінь бакалавра в Могилянці, вчилася на бюджеті, у неї були хороші бали ЗНО. Але спочатку четвертого курсу вирішила, що в магістратуру не хоче, а піде в інститут фізкультури. У неї спортивне минуле, була тренерська практика з любителями. Вступила на другу вищу заочно. Два роки на контракті - 24 тис. грн, недавно отримала диплом спеціаліста. Працює тренером із тенісу, у середньому заробляє 18 тис. грн на місяць.
Паралельно на початку четвертого курсу вона пішла вчитися в КАМА, спеціальність - мода, курс - шість місяців, 20 тис. грн. Після нього в EDS (Європейська школа дизайну), спеціальність - графічний дизайн, 16 тис. грн. Тепер у вільний час підробляє графічним дизайнером на фрілансі, ще кілька тисяч у місяць отримує. Її тренерська діяльність хороша тим, що залишає достатньо вільного часу для ще однієї роботи. Або ще однієї освіти, якщо захоче.
На прикладі своєї дочки я зрозуміла, що в 16-17 років після школи вони ще толком не знають, чого хочуть. Тому непогано би вступити на бюджет. А приймаючи усвідомлене рішення, доучуватися далі. Здобувати другу вищу або йти на хороші курси - уже за гроші, але розуміючи, що ти дійсно будеш у цій сфері працювати і тобі це потрібно.
Тетяна, випускниця Одеського медичного університету
Я вступила до медичного абсолютно безкоштовно, хоча ніхто не вірив, що це можливо. Просто я добре здала ЗНО, з біології та математики отримала по 200 балів, з української - 198. У списку на вступ я виявилася однією з перших, і мене зарахували на бюджет.
Більше того, я вчилася всі роки безкоштовно, ні копійки нікому не заплатила за іспити і заліки, хоча мені теж мало хто із знайомих вірив, що це можливо. Насправді викладачі в переважній більшості дуже тепло ставляться до тих студентів, які щиро цікавляться професією. Хто хочеться вчитися - той вчиться, і йому ніхто палиць у колеса не ставить.
Чи хочу я сказати, що хабарів не беруть? Ні, звичайно. Беруть і дають, ще й як. І часто високі оцінки і красиві дипломи отримують ті, хто взагалі нічого не знає. Це сумно, але факт. Але ті, хто вчить і не платить, отримують ті оцінки, які заслужили, не менше! Ніхто спеціально оцінок не занижує. Просто може бути прикро, що хтось, хто знає гірше тебе, отримує оцінку вищу, тому що він заплатив. Звідси виникає міф про "завалили, бо хочуть гроші". Я переконана, що це не так. Я завжди отримувала те, що заслуговувала.
Тому на питання "Чи можна в Україні отримати медичну освіту студенту не з родини лікарів, без грошей і блату?" я з упевненістю можу сказати: "Так, можна. Я - живий приклад".
ГОВОРЯТЬ ЧИТАЧІ
Катерина, мати бакалавра ХПУ
Мій син закінчив Харківський політехнічний, спеціальність - технології проектування, мається на увазі 3D-графіка.
Насправді він давно працює як 3D artist, але всьому навчився сам, в Інтернеті. Нікому не раджу поступати в наш ХПУ на цю спеціальність, це щось незрозуміле на базі кафедри нарисної геометрії. Працюють динозаври, нові програми викладачі не особливо знають. Якщо людина прийшла туди не для скоринки, а хоче, щоб його навчили 3D, - це безнадійно. Останні два курси син туди майже не ходив і нічого не платив за іспити - усім і так було зрозуміло, що він знає краще за викладачів. Сенсу вступати на магістерську програму він не побачив. Замість цього пішов вчитися 3D-скульптурі.
У процесі навчання він постійно працював на фрілансі, $200-400 на місяць заробляв, а на останньому курсі влаштувався в офіс на 15 тис. грн. Паралельно пристойно заробляє на фрілансі, малює портфоліо і розсилає резюме у круті міжнародні фірми.
Валентина, мама старшокурсниці Львівської політехніки
У мене нестандартний дитина. У 2013 році у моєї доньки було перше місце на всеукраїнській олімпіаді з економіки серед 11-класників і перше місце на всеукраїнському конкурсі-захисті наукових робіт Малої академії наук у секції ІТ. І, само собою, дуже високі бали у ЗНО. Вона могла би вступити куди завгодно, всі знайомі дивувалися, чому вона не їде вчитися за кордон.
Але ми вибрали Львівську політехніку, і тому було дві причини. По-перше, для IT-фахівця важлива хороша математична база, і це в наших вузах наявне на високому рівні. Технічно-математичну основу можна і потрібно отримувати тут. По-друге, у Львові дуже розвинений IT-кластер, і університети активно співпрацюють із компаніями. Уже на другому курсі дочка пройшла конкурс і отримала стипендію від відомої IT-компанії. За умовами надання цієї стипендії вона повинна була два рази на місяць приходити в компанію і разом зі співробітниками робити свій проект. Із середини третього курсу вона почала в цій компанії працювати спочатку неповний день, а після бакалаврату - повний.
З 19 років вона живе окремо і забезпечує себе сама. Тому рішення про своє подальше навчання теж приймала сама. Вирішила закінчити магістратуру заочно в тій же Політехніці, а необхідні практичні навички отримувати на робочому місці.