"Совок сидить в нас". Чим запам'ятався Іван Драч

 

Іван Драч пройшов шлях від комсомольця до одного з творців і лідерів Народного Руху України.

 

За часів незалежності Драч тричі обирався депутатом Верховної Ради.

 

Корреспондент.net згадує життєвий шлях і творчість Драча.

 

Від комунізму до незалежності

 

Драч закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка і Вищі курси кіносценаристів і кінорежисерів при Держкіно СРСР у Москві.

 

У період навчання в Москві Драч уперше почав писати вірші. Деякі з них мали критичний характер по відношенню до Радянського Союзу. Тоді ж він почав спілкуватися з українськими дисидентами, але після розгрому їхнього руху в 1966 році Драч написав листа з вибаченнями за те, що з ними зв'язався.

 

І з тих пір і до кінця 1980-х років відносини між поетом і радянською владою були достатньо теплими.

 

Перша збірка віршів письменника вийшла в 1962 році під назвою Соняшник. Потім він випустив декілька поетичних книг.

 

У 1989 році Драч разом з з В'ячеславом Чорноволом, Михайлом Горинем та іншими українськими дисидентами створив Народний Рух України (НРУ). Це була перша офіційна українська антирадянська організація. Драч був першим головою НРУ. У 1990 році його обрали депутатом Верховної Ради УРСР.

 

 

У 1998 році Драч на виборах до Верховної Ради балотувався в депутати від Тернопільського виборчого округу і в підсумку вдруге був обраний до парламенту. Втретє депутатом Драч став у 2002 році за списками партії Наша Україна.

 

У 2005 році письменник покинув партію Наша Україна і вступив в Українську народну партію Юрія Костенка. Більше в парламент поет не обрався, хоча спроб було декілька.

 

Із серпня 1992-го до 19 травня 2000 року Івана Драч був головою Української всесвітньої координаційної ради. З 1995 року очолював Конгрес української інтелігенції.

 

Цитати

 

"Дай нам, Боже, навчитися жити за Конституцією, яка є. Свого часу її ж розхвалювали на різних рівнях - по всіх усюдах говорили, що вона - одна з найкращих у Європі. Так навіщо ж її міняти? Від добра добра не шукають."

 

"Тарас Шевченко написав Кобзар - ось це і є наша Конституція. Якби ми тільки почули його як свою національну ідею, більше нічого не потрібно - ні Біблії, ні Тори. Кобзар - це найвищий рівень любові до свого народу."

 

"Руський мир буде приходити завжди. Це лінія російського імперіалізму. Він може бути царським, комуністичним, путінським, але завжди залишатиметься імперіалізмом. Нам треба навчитися жити поруч із цією страшною імперіалістичною країною. Так, як євреї навчилися жити поруч з Палестиною. Нам нікуди подітися."

 

 

"Росія ніколи не дасть нам відчути себе переможцями."

 

"Українці мають право жити добре у своїй українській державі навіть тоді, коли москалям тут буде комфортніше, ніж у Москві, євреям - краще, ніж в Ізраїлі, полякам - краще, ніж у Варшаві."

 

"Знаєте, я одного разу виступав у морському училищі в Одесі. Якісь песимістичні нотки прозвучали в моїй промові. Після закінчення до мене підійшла жінка, молодша за мене. Каже: "Я мати загиблого кіборга. Ніколи не смійте бути песимістом. Ніколи!" Коли мати, яка поховала свою дитину, каже таке... Я розплакався в неї на очах."

 

"Ми вищі за будь-якого російського інтелігента тим, що знаємо російську літературу і культуру, тим, що ми російську літературу знаємо краще за них, а на додачу ще й українську літературу і культуру знаємо."

 

"Совковість сидить в нас самих. У мене її дуже багато. Та не все ж було погано в роки радянської влади. Було багато корисних і розумних речей, не треба про них забувати."

 

Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet.