Дмитро Стрижов: спорт бізнесу не перешкода

Чемпіонат світу IRONMAN 2018 вперше за свою історію пройшов за участю представника з України в категорії Executive Challenge.

Для участі в даній категорії мало бути спортивним, потрібно бути ще й успішним підприємцем.

Українським учасником став Дмитро Стрижов - генеральний директор охоронного холдингу Шериф, віце-президент Федерації панкратіону України. Дмитро погодився розповісти нашим читачам, чому спортивний розвиток - це не тільки про спорт, і як на нього вплинуло захоплення триатлоном.

Почну з того, що ж являє собою IRONMAN. Це досить екстремальне змагання з триатлону, де спортсмену потрібно проплисти 3,8 км у відкритій воді, подолати 180 км на велосипеді і потім пробігти 42 км марафон. При цьому, щоб результат був зарахований, потрібно вкластися в ліміт по часу - 17 годин.

Звучить, як нелегке завдання. Наскільки знаю, спорт не завжди був у Вашому житті. З чого ж почалося захоплення триатлоном?

 10 років тому я був зайнятий виживанням і зароблянням грошей. Про спорт, після юнацьких захоплень, вже не було й мови. У підсумку, в 30-річному віці, з відміткою в 102,3 кг на вагах до мене прийшло розуміння, що настав час щось змінювати, що цього недостатньо, щоб відчувати себе реалізованим. У 2008 у нас з дружиною якраз народилася перша дитина, і мені хотілося, щоб вона і всі наступні мої діти мною пишалися. Тоді в моєму житті з'явилися найрізноманітніші види тренувань - від йоги до воркаута.

У 2013 році я пробіг свій перший напівмарафон і освоїв техніки плавання, з якими вже можна було претендувати на участь в змаганнях. У 2014 вперше проїхав на шосейному велосипеді, подібні якому раніше спостерігав хіба що в змаганнях по телевізору.

І ось в 2014 році сформувалася мета - в 2016-м фінішувати на повній дистанції IRONMAN. І вона була досягнута.

І Ви продовжили розвивати для себе тему цілей в IRONMAN?

Так. У 2017-му метою стало потрапляння в категорію GOLD - 1% кращих триатлетів-любителів у віковій групі 35-39 в серії IRONMAN. Але 15 хвилин, на які треба було бути швидше в сумі трьох кращих гонок, мене від неї відокремили.

У 2018 роцы не виконана в 2017-му мета вже не викликала емоцій аналогічних минулому року. Тому я шукав мету, думка про яку буде мотивувати перемагати себе, виходити на тренування, незважаючи на погоду, свою лінь і наявність «1000 відмазок», щоб стати ще більш «залізним»! Такою метою для мене стала участь в Чемпіонаті світу IRONMAN.

Але це ж уже рівень Олімпійських ігор в світі триатлону. Чи не зарано було претендувати на такі масштаби через 2 роки участі в змаганнях?

Я усвідомлював, що триатлону присвятив недостатню кількість тренувальних годин, і щоб вийти на необхідний рівень, знадобиться не менше п'яти років системної тренувальної роботи, адже з кожним роком відібратися на «великий острів» стає все важче. Але знаєте, що? Мені вдалося досягти цієї мети за рік.

І це не позначилося на проходженні дистанції?

Під час самого Чемпіонату через океанськітечії на плавальному етапі я відстав від запланованого плану на гонку на 10 хвилин. Тренування в басейні, на жаль, не дають усіх навичок потрібних для відкритих водойм.

На вело були складності з прийняттям їжі через однез прийнятих харчувань, яке «не зайшло». Через що на 28-му кілометрі сили закінчилися, але, завдяки моральній підтримці сім'ї, тренера, друзів і знайомих, які не спали всю ніч, стежили за моїм виступом по трекеру, я продовжив бігти.

Якби не історія з харчуванням, то, гадаю, міг би претендувати на місце в трійці, але про це ми вже не дізнаємося. Хоча, звичайно, я був трохи засмучений через це, зайнявши7-е місце. Але сказати, що я був не готовий, не можу. Мені ще є до чого прагнути, але завдяки такому колосальному досвіду, я вже розумію, що можна зробити краще і над чим варто попрацювати. 

Тренування забирають багато часу, а під Вашим керівництвом ще й бізнес. Якось позначилося захоплення спортом на роботі?

В процесі я усвідомив, що захоплення тренуваннями дало мені нові цінності: в бізнесі, в оточенні, вдома. Я не втратив час, проведений на тренуваннях - вони збільшили мою працездатність, швидкість думки, вимогливість до себе і навчили цінувати час, особливо проведений з родиною. І якщо після першого відвідування тренажерного залу у мене паморочилося в голові від занепаду сил, то з нарощуванням тренувальних обсягів я знайшов запаси енергії, яких у мене не було раніше.

У 2016 я вперше взяв участь в IRONMAN. І в 2016 «Шериф» отримав звання найкращої приватної охоронної компанії від Української народної премії. Ось уже третій рік ми підтверджуємо свій статус щорічною перемогою.

Якщо якось спорт і позначився на роботі, то тільки в позитивному руслі.

Крім того в категорії Executive Challenge у всіх бізнес або топові посади в компаніях. Змагаючись, можна опинитися пліч-о-пліч з управлінцями Uber, Amazon, Dragon Capitals, а на цьому Чемпіонаті навіть з принцом Бахрейна. І ніхто з них не скаржиться.

 До речі, про учасників категорії. Якось відбувається комунікація між ними чи кожен сам по собі?

Звичайно. В процесі змагань кожен бореться в першу чергу з собою і вже потім з іншими. Учасники один одного підтримують, адже кожен розуміє, який шлях потрібно подолати, щоб там опинитися. Переможці IRONMAN традиційно, після подолання фінішної межі, зустрічають біля неї інших спортсменів, підтримуючи на найважчих останніх кроках.

Спорт не тільки допомагає поліпшити свої показники в інших видах діяльності. Він розширює коло спілкування, дає нові теми і цілком може привести до нових бізнес-угод.

До того ж, якщо людина може розподілити свій час так, щоб встигати готуватися до IRONMAN і успішно брати участь в ньому, а також бути продуктивним у своїй професійній діяльності, значить, з нею варто мати справу. Швидше за все, вона завжди дотримується високих стандартів.

І наостанок, Ваше напуття тим, хто ще думає над потрібністю спорту в своєму житті?

Моє напуття - спробуйте. Просто спробуйте систематично займатися протягом хоча б кількох місяців, і ви самі зрозумієте, яких ресурсів себе позбавляли.