Гройсман проти Коболєва. Нівелювання реформи корпоративного управління

Конфлікт уряду України з правлінням "Нафтогазу" може мати наслідки не лише для компанії, але й для реформи корпоративного управління у держсекторі загалом, попереджають експерти.

7 березня український уряд вирішив не продовжувати контракт із головою правління національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Андрієм Коболєвим. Прем'єр-міністр Володимир Гройсман анонсував проведення конкурсу на заміщення посади очільника компанії 23 березня - наступного дня після закінчення строку дії п'ятирічної угоди із Коболєвим. Глава уряду також заявив про звернення до наглядової ради "Нафтогазу" щодо підготовки умов нового контракту вже для нового голови правління підприємства.

Одним із приводів для урядового рішення були зависокі, на думку Гройсмана, зарплати і премії менеджменту компанії. Ще у січні прем'єр заявляв, що не продовжить контракт із правлінням "Нафтогазу" за умови збереження чинних винагород за його роботу. Вони, впевнений прем'єр, мають бути "ринковими, але не захмарними".

Закони проти постанов

Утім під час брифінгу, що відбувся у той же день, сам Коболєв категорично відмовився йти з посади та наполіг на тому, що оголошений урядом конкурс є незаконним. "Комусь це може подобатися, комусь ні, але результат реформи, яка проводилася в держкомпаніях, свідчить про те, що призначати, звільняти, міняти зарплату, виписувати премії - це повноваження винятково наглядової ради. І це можна перевірити у відповідних законах", - сказав голова правління "Нафтогазу".

У прес-службі компанії на прохання DW пояснили, на які саме документи посилається їхній шеф. Так, згідно зі статтею 52 закону про акціонерні товариства, обрання та припинення повноважень менеджерів і затвердження умов їхніх контрактів та розміру винагороди належать до виключної компетенції наглядової ради конкретного підприємства, стверджують у прес-службі.

Також у відомстві згадують статтю 11 закону про управління об'єктами державної власності, відповідно до якої управління об'єктами державної власності здійснюється шляхом призначення представників держави і незалежних членів наглядових рад.

Наглядова рада "Нафтогазу", у свою чергу, ще у лютому виявила бажання продовжити контракт із Коболєвим ще на три роки. У листі ради до Кабінету міністрів, який був оприлюднений виданням "Економічна правда", зазначається, що в інтересах компанії буде подовжити термін повноважень чинного голови правління. Заробітна плата менеджера, згідно з даними журналістів, становитиме при цьому більше двох мільйонів гривень на місяць.

Кабмін, натомість, наполягаючи на новому конкурсі, посилається на власну постанову під номером 777 "Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки".

І хоча опитані DW експерти не поспішають давати однозначну юридичну оцінку діям сторін, вони підтверджують слова Коболєва щодо невідповідності дій уряду реформі корпоративного управління. Рішення Кабінету міністрів, за їхніми словами, суперечить самій суті змін, які ще зовсім нещодавно наполегливо просували урядовці.

Крок назад

Заступник директора Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський зазначає - ідея реформи корпоративного управління полягала у зменшенні політичного впливу на роботу державних підприємств. Саме з цією метою, за словами експерта, у державних компаніях мала створюватися своєрідна "подушка безпеки" у вигляді наглядової ради.

"Держава, таким чином, не втручається у повсякденну роботу компаній, але зберігає за собою контроль, визначаючи політику власності та обираючи наглядові ради, які цю політику реалізують", - каже Яблоновський. І проблема, за його словами, полягає не у незадоволенні урядом діями менеджменту "Нафтогазу", а у тому, що він діє через голову наглядової ради, яку сам раніше обрав. Тоді як мав би впливати на ситуацію через зміну наглядової ради чи політики власності.

Яблоновський пояснює - такий підхід відповідає принципам Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), дотримуватись яких у цій сфері українські чиновники зобов'язувалися під час переговорів із західними партнерами та кредиторами. "І з точки зору реформи, вчорашнє рішення уряду - це однозначний крок назад", - резюмує експерт.

Керівник київського Центру досліджень енергетики Олександр Харченко більш різкий у своїх оцінках. Він впевнений, що причина такої поведінки уряду - боротьба за контроль над компанією в обхід процедур. "Це чіткий меседж про те, що в управлінні державними компаніями те, що написано в законі, не грає ролі", - зазначає Харченко, на думку якого дії Кабінету міністрів відкривають шлях для політичної корупції у держпідприємствах.

"Нафтогаз", на думку експерта, є прикладом успіху реформи корпоративного управління, адже реформована компанія не лише виграла Стокгольмський арбітраж, але перестала бути збитковою і вже декілька років поспіль приносить державі прибутки. "Тепер уряд хоче показати менеджерам державних компаній, що просто бути чесним і ефективним - не вигідно", - обурюється Харченко.

Джерело: Українська служба DW

Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet