Дорожні нотатки економіста: Закарпаття в людях і грошах

 

Тим, хто живе у великих містах, дуже корисно виглянути в кватирку і подивитися на країну з дуже близької відстані, пише Григорій Кукуруза, Ukraine Economic Outlook, спеціально для журналу Корреспондент.

 

Згідно з нашим авторським рейтингом регіонів Ukraine Economic Outlook, Закарпаття, випереджаючи Рівненську і Чернівецьку області, очолює групу найменш економічно розвинених регіонів. Луганську та Донецьку ми тоді в рейтинг не включали - зі зрозумілих причин. Середній рівень ВВП на душу населення за 2015-2018 роки на Закарпатті становив лише $ 1.174, що приблизно вдвічі нижче середнього по країні. Ще нижче дохід на душу лише в Чернівецькій області - $ 1.062. І ще це в 7,4 разу нижче за показники Києва. Зважаючи на офіційну статистику, Закарпаття має виглядати як злиденна азіатська або африканська країна, але це зовсім не так. До слова, по всій Україні ситуація, якщо спиратися винятково на офіційну статистику, повинна виглядати набагато гірше реальної. У чому ж справа? Ось на прикладі Закарпаття і подивимося.

 

А насправді

 

Реальний стан справ у Західній Україні, і зокрема на Закарпатті, значно краще, ніж його показує офіційна статистика. Нагадаю, 32% тіньової економіки, що розраховуються урядом, розподілені вкрай нерівномірно і значна перевага саме у Західної України. Візьмемо, наприклад, співвідношення суми депозитів населення і підприємств до валового регіонального продукту за 2018 рік. В середньому по країні населення і підприємства зберігають у банківській системі суму, рівну 26,4% регіонального валового доходу, тоді як на Закарпатті - лише 18,1%. Там гроші люблять тінь більше, ніж у середньому по країні.

 

А все тому, що локомотив економіки Закарпаття, він же один з найбільших білих плям української економіки, - трудові мігранти і надходження валюти від них. Для наочності візьмемо структуру доходів населення Закарпаття за 2016 рік: з 42,2 млрд грн офіційних доходів всього 57% формується за рахунок заробітних плат і схожих доходів, інші 43% приблизно порівну розподілені між трансфертами від держави (соцдопомога та інше) - 19,2 % і переказами від мігрантів - 20,7%.

 

Але наскільки ці показники, за винятком державних соцвиплат, є реалістичними? Мої оцінки такі: навіть якщо половина заробітних плат та інших доходів на Закарпатті перебуває в тіні (що є вкрай перебільшеною оцінкою), реальна питома вага надходжень від трудових мігрантів на Закарпатті становить не менш ніж 30% доходів місцевого населення.

 

Наочний приклад, гірське село Синевир, де 80% чоловіків віком від 20 до 50 років виїхали на заробітки. Водночас демографічна ситуація далеко не така погана, як може здаватися. У згаданому селі Синевир на 1.300 населення близько 120 багатодітних сімей та 35 матерів-героїнь. Державна допомога після народження дітей відіграє цілком вагому роль на тлі досить низьких доходів населення.

 

Їдуть туди, але вже назад

 

До слова, масштаби еміграції жителів Закарпаття прийнято істотно перебільшувати, особливо на тлі інших областей. Офіційно порівняно з 2014 роком область залишило близько 1 тис. осіб, згідно з нашими (UEO) розрахунками - їх 107 тис. Але навіть це лише 8,5% населення регіону. В середньому ж по Україні цей показник становить 10%, по Східній Україні - 11-12%.

 

Якщо поспілкуватися з місцевим бізнесом, то з'ясується, що за останні пару років на ринку праці Польщі й Угорщини спостерігається унікальний феномен: мігранти зі Східної України витісняють своїх західноукраїнських співвітчизників. Відповідно, мешканці Закарпатської, Львівської та Чернівецької областей починають повертатися додому і, відштовхуючись від навичок, набутих на зарубіжних заробітках, відкривати власний бізнес.