Звідки беруться ціни. На електроенергію, газ та навіть бензин

У газовій сфері діє формула Дюссельдорф+, згідно з якою у вартість українського газу закладаються логістичні витрати з німецького хаба NetConnect Germany (NCG).

Економічний експерт Борис Кушнірук у №18 Журналу Корреспондент розповів про те, з чого складається ціна на електроенергію, газ і навіть бензин.

До Роттердама претензій вже немає. Сподіваюся, з часом і до плюса зникнуть. Напевно, вже всі чули, що у НАБУ до «роттердамської» ціни вугілля претензій тепер немає, звинувачення стосується лише витрат на транспортування. ЗМІ і соціальні мережі активно поширювали цю інформацію. Дозволю собі теж її прокоментувати.

Зникнення претензій до ціноутворення на вугілля на основі Роттердама не може не радувати, тому що демонструє відчутний прогрес у знаннях детективів. Особливо в контексті того, що ще зовсім недавно Артем Ситник як основний аргумент для підозр у кримінальних справах називав саме відсутність фактичного імпорту з Роттердама. Отже, в НАБУ заявляють, що у них немає претензій до індексу API2 в основних портах Західної Європи як базового орієнтиру для визначення ціни на вугілля в Україні за формулою Роттердам+.

На думку детективів, ціна вугілля в Амстердамі, Роттердамі та Антверпені в цілому відповідала встановленим цінам на ринку енергетичного вугілля в Україні. Більше того, вони визнають, що методика НКРЕКУ, закріплена постановою №289 (в ЗМІ звана Роттердам+), була введена «на виконання рекомендацій Антимонопольного комітету України щодо необхідності розробки прозорого механізму державного регулювання оптових ринкових цін на електроенергію, зокрема встановлення індикативної ціни енергетичного вугілля з прив'язкою до релевантних інформаційних джерел і відмови від адміністративного (так званого ручного) визначення ціни енергетичного вугілля без використання відповідних методик (алгоритмів)».

Водночас в НАБУ досі не розібралися, чому в Порядок формування прогнозної оптової ринкової ціни на електричну енергію були внесені витрати на транспортування енергетичного вугілля «в частині прогнозованих обсягів використання вітчизняного вугілля на доставку його в Україну морським шляхом і перевалку в портах України ». У перекладі людською мовою: детективи досі не розуміють, чому у формулі оптової ринкової ціни на електроенергію вугілля українських шахт враховане за ціною імпортного, адже його, як заявляли відомі фахівці Семенченки, Парасюки і Лещенки, «нізвідки не везуть».

Раджу детективам у рамках підвищення освітнього рівня в економічних дисциплінах ознайомитися з такими поняттями, як «рівноважна ціна» та «імпортний паритет». Також їм слід дізнатися, як формується ринкова ціна в умовах перевищення попиту над пропозицією на дефіцитних ринках. Якщо своїми силами важко, то можуть почитати недавнє інтерв'ю Браяна Ріккетса (головний вугляр Європи, генеральний секретар EURACoal), який популярно пояснює ці категорії саме в аспекті економічної обґрунтованості включення в формулу Роттердам+ витрат на транспортування.

А ще їм слід уважно подивитися, як відбувається ціноутворення на інших енергетичних ринках. У газовій сфері діє формула Дюссельдорф+, згідно з якою у вартість українського газу закладаються логістичні витрати з німецького хаба NetConnect Germany (NCG).

Те ж саме з урановим концентратом для Енергоатому. Постанова НКРЕКУ від 01.08.2017 року №990 «Методика формування, розрахунку та встановлення тарифів на електричну енергію, вироблену на атомних станціях» чітко прив'язує вартість атомного палива до світових цін+ витрати на транспортування: «Ціни на ураноносну сировину, послуги конверсії та збагачення визначаються, виходячи з цін, опублікованих в інформаційних оглядах Ux Weekly і Nuclear Market Review. Послуги з фабрикації ядерного палива визначаються відповідно до умов підписаних контрактів. У розрахунки тарифів включається вартість послуг з транспортування свіжого ядерного палива і ядерних матеріалів, які підлягають оплаті в плановому періоді».

Найсмішніше, що в нафтопродуктах (на яких заробляє головний критик Роттердам+ Ігор Коломойський) ціноутворення відбувається за аналогічним алгоритмом. Його ПАТ Укртатнафта, що контролює найбільший в країні Кременчуцький нафтопереробний завод, переробляє переважно українську нафту. При цьому в довгострокових контрактах ціна бензину і дизельного палива прив'язується до формули FOB Rotterdam+ диференціал. Неважко здогадатися, що цей «диференціал» підтягує вартість пального до рівноважної ціни саме в Україні, яка формується імпортом, що закриває дефіцит. Але чи дає цей факт підстави вважати, що Коломойський наживається на споживачах, продаючи їм вироблені з української нафти нафтопродукти за ціною, як нібито ця нафта транспортувалася з Роттердама?! Для невігласів і політичних популістів - мабуть, так. Для людей же, знайомих з принципами ціноутворення, - безумовно, ні. В якому таборі виявиться керівництво САП і НАБУ, врешті-решт, вирішувати лише їм самим.