Пустуни і шатуни. Політичні скандали листопада

Поки вся країна посилено обговорювала стрибки в гречку одного з депутатів правлячої партії Слуга народу, куди більш значущі події відбувалися на Донбасі і на міжнародній арені.

Україна відвела на кілометр свої війська у Золотому Луганської області заради проведення зустрічі в «нормандському форматі». Зустріч все ніяк не призначать, але коло питань, які на ній планують обговорити, продовжує розширюватися, пише Валерій Літонінський в №21 Журналу Корреспондент.

Розведення військ на лінії фронту в Україні швидко перетворилося з військово-технічного питання на чисто політичне. Запустити процес розведення влада намагалася цілий місяць, починаючи з 1 жовтня, зіткнувшись через це з наймасовішими акціями протесту по всій країні з часів Революції гідності і реальною поляризацією суспільства. Зрештою, відведення військових таки протиснули, але поки виходить так, що розведення є, а тиші на Донбасі як не було, так і немає.

ІЗ ШИРОКО ЗАПЛЮЩЕНИМИ ОЧИМА

Володимир Зеленський активно просуває ідею з розведенням сил на Донбасі з самого старту свого президентства. Правда, нічого інноваційного в цій ідеї немає. У 2016 році вже намагалися розвести війська, причому рівно на тих же ділянках, що і зараз. Тоді нічого не вийшло. Зараз після прийняття рішення на самому верху процес пішов. Для початку відійти війська повинні в трьох районах. У першому - Станиці Луганській Луганської області - розведення відбулося, українська влада вже навіть закінчує там будівництво нового мосту через Сіверський Донець, зруйнованого війною. Ось тільки є один нюанс - українські війська свої позиції і блокпости в Станиці Луганській перенесли, а бойовики ж тільки переодягли своїх бійців у форму без розпізнавальних знаків і нікуди не відходили. Крім того, представники так званої ЛНР намагалися влаштовувати провокації у Станиці Луганській, переходячи на підконтрольну Україні територію.

Наступна ділянка, де повинно було відбутися відведення військ, - Золоте Луганської області. Розведення в Золотому Зеленський анонсував ще 1 жовтня, але воно постійно зривалося через обстріли бойовиків. За правилами не можна відводити війська, якщо на ділянці розведення сім днів не дотримується тиша. Крім того, в Золоте протестувати проти розведення приїхали добровольці і ветерани бойових дій на Донбасі. Акція отримала назву Останній блокпост. Розбиратися в ситуації в Золоте приїхав особисто Президент.

Саме зі спілкування Зеленського з ветеранами-протестувальниками вся країна дізналася, що Президенту «42-й рік і він не лох якийсь». Тон спілкування глави держави з учасниками війни за Україну людьми багатьох обурив. Наприклад, політв'язень Олег Сенцов заявив, що йому соромно за Зеленського.

Після поїздки в Золоте Офіс Президента випустив фільм, який показали по всіх центральних телеканалах країни. Суть його зводилася до того, що всі в Золотому хочуть відведення українських військ. І вчителі в школі, і пенсіонери, і інші місцеві жителі. Ось прямо зустрічають Зеленського на вулиці і кажуть: відведіть війська. І тільки ветерани, які приїхали, проти розведення, їх у фільмі ще й звинуватили в тому, що вони нібито привезли з собою в Золоте незаконну зброю. Правда, потім в МВС заявили, що зброя законна, це ж підтвердили і самі добровольці, але кіно вже всі подивилися. Про те, що війська не відводять через обстріли з боку бойовиків, у фільмі не сказано ані слова. Про них просто забули.

У підсумку, як це буває за Зеленського, кіно почали втілювати в життя. У ньому на обстріли теж заплющили очі, і 29 жовтня, через два дні після від'їзду Зеленського, в Золотому оголосили про початок розведення сторін. Хоча ще 28 жовтня штаб Операції об'єднаних сил звітував про обстріл в цьому населеному пункті. Фіксували в штабі ООС обстріли в Золотому і 23 жовтня, навіть за кілька годин до запуску розведення обстріляли кілька будинків.

Як же тоді можна було починати розведення? Придумали відразу кілька відмовок. І що стріляли в Золотому, але не на ділянці відведення військ, а поруч, і що частину обстрілів фіксував штаб, але не фіксувала моніторингова місія ОБСЄ, якісь повідомлення про обстріл просто підчистили.

У результаті українські війська таки відійшли на один кілометр углиб контрольованої території, а в утворену «сіру зону» зайшли поліція і Нацгвардія. Ветерани відмовилися відходити і продовжують протестувати, в Києві провели акцію проти розведення на Банковій біля Офісу Президента. Бойовики стверджують, що теж відійшли, але з підтверджень цього є тільки відео, зняте ними ж. Залишається відвести війська ще на одній ділянці - в Петрівському Донецької області, і перший етап розведення буде закінчений. Але в Петрівському теж стріляють, 1 листопада розведення там було зірвано. Будемо чекати або, врешті-решт, знову заплющимо очі?

ТУР ДО НОРМАНДІЇ

Президент Зеленський вірить, що розведення сил принесе мир і дозволить зберегти життя українських військових. Але головна мета розведення, за словами представників української влади, - це проведення саміту «нормандської четвірки», в яку входять лідери України, Росії, Франції та Німеччини. Кремль виставив умовою організації зустрічі узгодження так званої формули Штайнмаєра і розведення сил. Зеленський готовий виконати ці умови заради того, щоб побачитися з Володимиром Путіним. Навіщо йому так сильно потрібна ця зустріч і що вона глобально може змінити? Гарне питання.

Президент України вважає, що при особистому спілкуванні зможе чогось домогтися від президента Росії. У Зеленського вже є досвід досягнення домовленостей з Путіним щодо обміну полоненими, і український глава держави сподівається розвинути успіх або хоча б спробувати. Правда, поки все виглядає так, що Путін побачив готовність Зеленського йти на поступки і підштовхує його до все нових і нових. То «формула Штайнмаєра», то розведення, то в Кремлі вже почали розмови про необхідність імплементації формули в українське законодавство, а тільки потім буде зустріч.

Так може дійти до того, що Путіну жодні нормандські переговори не знадобляться зовсім, Україна і без них виконає всі вимоги РФ. Як можна взагалі сподіватися на добру волю Путіна після п'яти років війни? Зеленський на своєму прес-марафоні говорив, що Росія теж втомилася від війни, він це відчуває. Подивимося, чи не підведуть його відчуття.

При цьому конкретної дати зустрічі в «нормандському форматі» досі немає. Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко каже, що саміт може відбутися до кінця листопада, але раніше ми вже чули дедлайни і до «кінця вересня», і «в найближчі тижні», і так далі. Що в «нормандському форматі» можуть обговорювати? Поки абсолютно незрозуміло. В принципі що завгодно. І подальші кроки щодо мирного врегулювання, і дорожню карту виконання Мінських угод, і вибори на Донбасі. Чого точно не будуть обговорювати - Крим. І це виглядає так, ніби Україна готова на нового «Мінська» або що там ще, причому у форматі «Донбас в обмін на Крим, з автономним статусом Донбасу в складі федеративної України».

За ідеєю, після розведення сил на перших трьох ділянках, те ж саме повинно відбутися по всій лінії фронту - а це ще близько 30 ділянок. І відходити там доведеться українським військам зі ще більш чутливих районів, які відвойовували ціною життів наших солдатів, наприклад, з Широкиного і Мар'їнки. А Широкине - це, до речі, ключі від дверей Маріуполя. Якщо з таким трудом, постійними обстрілами і протестами йде процес розведення на трьох ділянках, то що буде на 30?

Що стосується виборів на Донбасі, то тут їжу для роздумів несподівано підкинув новопризначений радник секретаря РНБО і товариш Зеленського Сергій Сивохо. Колишній популярний учасник КНК заявив, що українська влада нібито проводила соціологічні дослідження на окупованій території. І ці дослідження показали хороший результат для партії Слуга народу. Більше того, Сивохо стверджує, що в окупованих районах вже навіть є люди, які готові балотуватися від Слуги народу на місцевих виборах, в разі їхнього проведення. Правда, головна загадка, як можна організувати в окупації об'єктивне соціологічне дослідження. Як там люди чесно відповідатимуть на політичні питання про Україну і, головне, кому? У зв'язку з цим виникає підозра, а не «дослідження» чи це ФСБ, підсунуте українській владі, заради проведення виборів? Зважаючи на неприховану любов ЗеКоманди до соціології, це може бути вдала наживка, яку вже проковтнули. При цьому досі команда Зеленського не показала ні власного плану врегулювання конфлікту на Донбасі, ні стратегії реінтеграції тимчасово непідконтрольних територій. А ці теми вже розколюють українське суспільство, що, до речі, також вигідно Кремлю.

СЛУГИ ПУСТУЮТЬ

Газ (див. стор. 18) і ситуація на Донбасі - питання національної безпеки. Але не вони у фокусі суспільства, а чергові скандали за участю «слуг народу». Добре, що партія влади продукує промахи і конфузи із завидною постійністю, строго щотижня. Пристрасті з поліграф-шоу і пошуком хабарників у монобільшості поки нічим не закінчилися. Багато галасу, жодних оргвисновків, надія на правоохоронні органи.

Нардепа Євгена Шевченка, який виступив на російському ТБ з тезами пропаганди «про мир і войовничих націоналістів», фракція Слуга народу теж просто посварила і зажадала від своїх представників більше ніколи не спілкуватися з російською пресою. Коли ветеран війни, народний депутат від фракції Європейська солідарність Яна Зінкевич під час засідання Ради заявила про неприпустимість дій Шевченка, «слуги народу» навіть намагалися її освистати. Правда, в результаті довелося вибачатися. Причому віддувався за дії своїх нардепів і сам перепросити, після приїзду до Тернополя місцеві активісти запитали у нього, як можна в українському парламенті освистувати героя війни.

Історію з хамством Президента в спілкуванні з ветеранами у Золотому спробували в Слузі народу відбити звинуваченнями в бік іншого депутата від ЄС - Софії Федини, яка в соцмережах міркувала про можливе вбивство Зеленського на фронті. Але, врешті-решт, знайшовся скандал, який крити Слузі народу було нічим. Нардепа від партії і главу парламентського комітету Богдана Яременка застукали прямо на засіданні Ради за замовленням секс-послуг і листуванням з, ймовірно, секс-працівницями. Особливої ​​пікантності справі додає той факт, що нардеп одружений і виховує двох дітей.

А далі Яременко зробив все для того, щоб не загасити скандал, а, навпаки, роздути його ще більше. Спочатку він бадьоро виправдовувався, що проводив спецоперацію проти парламентських журналістів, які фотографують телефони нардепів, і що все листування фейкове, насправді він мав на увазі зовсім інше. Коли йому, природно, ніхто не повірив, Яременко почав вибачатися перед дружиною, Президентом і фракцією. Правда, виявилося, що спонукав його до цього пранкер, який відрекомендувався генеральним прокурором Русланом Рябошапкою.

Потім Яременко взявся навчати журналістів моралі і погрожувати кримінальними справами за порушення таємниці листування. Але йому стало не до погроз, коли розкрилися більш ранні факти спілкування нардепа з повіями. Як виявилося, він уже кілька місяців прямо в залі парламенту влаштовує своє інтимне життя. Про те, що Яременко проводив якусь спецоперацію і намагається провчити журналістів, він тепер не згадує, брехати далі вже нікуди. Причому саме цією брехнею більшою мірою, а не своїми сексуальними уподобаннями, нардеп налаштував проти себе суспільство. Тепер в Слузі народу вирішують, як виходити з чергового скандалу, а тим часом про цю історію пишуть мало не в Сенегалі, не кажучи вже про європейські й американські медіа.

Це все було б дивно смішно, якби Яременко не займав дуже впливову посаду в Раді, - він глава парламентського комітету у закордонних справах. І прямо на початку першого листопадового тижня мав відбутися його візит в складі парламентської делегації до Естонії, яка активно підтримує Україну в ЄС і взагалі на міжнародній арені.

Заклики до Яременка піти з посади глави парламентського комітету, а тим більше скласти депутатський мандат, поки що привели лише до poker face пустуна, який проштрафився. Нікуди він йти не бажає, чим створює для керівників країни вкрай незручну ситуацію - і в спілкуванні з естонськими колегами, і в майбутньому.

ВІЗИТ НАТО

На жаль, відзначився глава парламентського комітету Ради з міжнародних питань якраз протягом тижня, коли в Раду завітав великий іноземний гість. В Україну приїжджав генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг разом з усією Північноатлантичною радою, послами всіх держав - членів альянсу. Виступ Столтенберга в українському парламенті обернувся конфузом, генсек хотів після спічу потиснути руку спікеру Ради Дмитру Разумкову, а той просто вказав високому гостю на двері. Під приїзд делегації НАТО опозиція в особі п'ятого президента Петра Порошенка спробувала запустити в інформаційний простір тезу про необхідність звернення України до НАТО із заявкою на отримання Плану дій щодо членства (ПДЧ). У владі говорили, що цього робити не потрібно, Столтенберг підтвердив дану позицію. НАТО чекає від України реформ, а не заявок. «Немає сумнівів, що Україна прагне до членства, але зараз ні питання вашого вступу в НАТО, ні питання ПДЧ немає у фокусі уваги», - зазначив генсек альянсу. У фокусі зараз відповідність стандартам НАТО. І на це альянс навіть готовий виділяти Україні кошти.

КАДРОВІ МУКИ

Що стосується кадрів, то владі не вистачає не тільки дипломатів, а й, наприклад, губернаторів. Зеленський досі не заповнив усі вакансії в обласних держадміністраціях. З останніх призначень - керівники Чернігівської та Тернопільської областей. Правда, візит до Тернополя Президенту навряд чи сподобався, його там засвистали і зустріли криками «Ганьба» противники розведення сил на Донбасі.

Проблеми влади з кадровим складом провладної фракції в Раді давно очевидні. До слова, Яременка не усувають з посади голови зовнішньополітичного комітету, як подейкують, саме тому, що у фракції немає йому зміни. А ставити на чолі такого важливого комітету Григорія Немирю (Батьківщина, заступник голови цього комітету) або тим більше Порошенка - ні, на це СН не піде, це ж визнати свою поразку. Тому чим більше суспільство і сама команда Зеленського дізнається про тих, кого вони привели в парламент, тим більше питань до цих людей.

Не кращі справи і у виконавчій владі. На Банковій незадоволені деякими міністрами, чекають від них результатів, а не посад у Facebook. На деяких напрямках уже прямо визнають провали. Наприклад, на митниці. За Максима Нефьодова катастрофічно впали надходження до бюджету, глава Офісу Президента Андрій Богдан констатує, що Нефьодов поки не може впоратися. Як наслідок на допомогу численним «новим обличчям» звуть старі кадри. Банкова вже не приховує, що з питань митниці її і того ж Нефьодова консультує екс-глава відомства часів прем'єрства Юлії Тимошенко, а також екс-глава СБУ і екс-віце-прем'єр часів Віктора Януковича Валерій Хорошковський, який нещодавно повернувся в країну. Що це, якщо не визнання провалу кадрової політики?

Головний HR-стратег нової влади Богдан каже, що «будуть прийматися кадрові рішення там, де буде проблема в людях, або стратегічні рішення там, де проблема в інститутах». Ось тільки «кадрові помилки» команди Зеленського, які відчули смак влади, просто так йти точно не захочуть.