Коронавірус в Італії: родичі померлих шукають винних у кризі

Ломбардія налічує понад 16 тисяч померлих, які були заражені коронавірусом SARS-CoV-2. Цей італійський регіон постраждав від пандемії COVID-19 чи не найбільше у всій Європі. Родичі жертв хочуть тепер з'ясувати причини.

"Тут усе було забито трунами - їх було 132!" - каже священник Марко Бергамеллі й вказує на приміщення каплиці на одному з цвинтарів у Бергамо, що в італійській Ломбардії. 66-річному чоловікові є багато що розповісти про пік коронавірусної кризи в місті, що стало одним із символів епідемії в Італії - однієї з перших гарячих точок пандемії COVID-19. Тепер замість десятків трун у каплиці Бергамеллі знову стоять лавиці, хоч на більшості з них і висять обмежувальні стрічки та таблички-попередження. Та особливої потреби у цих заходах безпеки, схоже, немає - мало хто з вірян наважується знову ходити до церкви.

Масштаби епідемії у цьому регіоні Італії можна найкраще осягнути, пройшовшись головним цвинтарем Бергамо. Окрім помпезних родинних склепів та мавзолеїв, до яких ведуть викладені щебнем стежки, увагу до себе особливо привертає один сектор неподалік входу. Понад сотня нашвидкуруч зроблених простих могил, обмежених по периметру самими дерев'яними дошками. На більшості з них немає надгробних каменів - лише ламіновані паперові таблички з іменами померлих. "Це могили жертв коронавірусу", - пояснює Бергамеллі.

Переповнені крематорії та запах трупів

Із понад 34 тисяч людей, які до цього часу померли в Італії внаслідок коронавірусної хвороби COVID-19 чи маючи її, більше 16 тисяч були з Ломбардії. У Бергамо важко знайти того, хто б не втратив під час епідемії когось із рідних чи не знає нікого, хто заразився вірусом.

Отець Бергамеллі також ледве витримав виклик, який підготувала для нього епідемія. Після того, як 9 березня по всій країні були запроваджені суворі обмеження на пересування людей, він був змушений спостерігати, як до його каплиці звозили дедалі більше й більше трун. Розташований на цвинтарі крематорій не встигав працювати із замовленнями. За словами священника, щотижня військові забирали від 50 до 60 трун та відвозили їх на кремацію у Флоренцію, Болонью чи Феррару. Попри це, трун у каплиці щодня ставало дедалі більше. Спершу він відспівував померлих, та в якийсь момент це стало вже для нього забагато, каже Бергамеллі: "Я став відчувати страх, будучи в одному приміщенні зі всіма померлими від коронавірусу. За десять днів з'явився запах, і це не був запах сосен і ялинок з цвинтаря".

Тепер нові могили на кладовищі уже не риють щодня. Люди в місті намагаються пристосуватися до нової реальності. По всьому Бергамо треба обов'язково носити маску - і на вулиці, і навіть коли в машині їде більше однієї людини. Кафе та ресторани знову відчинені, проте у них діють особливі правила гігієни. Меню знищуються після кожного замовлення, в багатьох закладах відвідувачам вимірюють температуру.

Хто несе відповідальність за кризу?

Та поки хтось бажає повернення докризового життя, дехто не зможе жити так, ніби нічого не сталось. Серед них і Стефано Фуско, який разом зі своїм батьком заснував організацію Noi Denunceremo (з італійської: "Ми позиваємося"). Її члени вимагають відповідей на питання, чому саме в їхньому регіоні під час епідемії померло так багато людей.

Стефано Фуско втратив свого дідуся. 85-річного чоловіка госпіталізували в лютому після того, як він пережив легкий інсульт. Коли він проходив реабілітацію, в нього піднялася температура та з'явився кашель. Тест на коронавірус показав позитивний результат, кілька днів потому він помер. Найтрагічнішою звістка була для бабусі Стефано - про смерть чоловіка родина повідомила їй телефоном. Літня жінка мусила наодинці справлятися з болем втрати, адже перебувала у самоізоляції.

За кілька днів після смерті дідуся Стефано та його батько заснували свою організацію. Її сторінка в соцмережі Facebook покликана допомогти тим, хто сидів удома та мусив так само наодинці переживати втрату близької людини. На даний час група налічує понад 60 тисяч учасників, які діляться між собою своїми історіями. Більшість, за словами Стефано Фуско, мають дещо спільне.

"Багато людей померли на самоті вдома, багато кого лікарні відмовлялися приймати, поки люди не опинялися за крок до смерті. Ймовірно, їх можна було б і врятувати, якби раніше почати надавати допомогу", - каже чоловік. Прокуратура у Бергамо тим часом розслідує низку справ, Noi Denunceremo допомагає їй у цьому. Фуско вважає відповідальною за кризу регіональну владу. На його думку, вона надто повільно реагувала на ситуацію та не впоралася, приміром, із тим, аби вчасно перекрити рух до та з громад Альцано Ломбардо та Нембро неподалік Бергамо, які стали найбільш гарячою точкою поширення інфекції по всій Італії.

Тиск на політиків регіону

Утім, очільник регіональної влади Ломбардії Аттіло Фонтана своєї відповідальності в ситуації, що склалася, не бачить. Йому часто закидають те, що для нього весь час важливішими були прибутки, а не захист населення. Він ці закиди відкидає. За словами Фонтани, він від початку березня виступав за перекриття двох громад, але, мовляв, уряд у Римі виступив проти. "Я вважаю, що ми дійсно намагалися знайти всі відповіді та вжити всіх необхідних заходів у напрочуд надзвичайній ситуації, коли ще ніхто насправді особливо нічого не знав про вірус", - каже політик.

Обійшовши весь цвинтар у Бергамо, отець Бергамеллі зупиняється біля крематорію. Зараз роботи тут небагато, а про діяльність на повну потужність уже нічого не нагадує. Священник говорить про біль родичів та страхи, які досі супроводжують багатьох жителів Бергамо. Утім, він підтверджує, що поступово все повертається до звичного життя та стає спокійніше. Однак раптом отець прощається і поспішає назад до своєї каплиці - перед нею вже чекає катафалк.

Джерело: Українська служба DW

Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet