Вадим Нестеренко: "Стефанчук правий - не треба давати приводу опонентам"

Сам Стефанчук пояснив свої дії нехитро: "... Я зрозумів, що, на жаль, в деяких питаннях, навіть коли ти дотримуєшся законодавства, це викликає негативного розголосу".

 

- У нас, на жаль, давно переплуталися і переплелися абсолютно різні смислові поняття - закон і інформаційний скандал. Недостатньо, виявляється, слідувати нормам закону, потрібно ще й догодити своїм політичним опонентам. Сьогодні в таку ж ситуацію як і Стефанчук потрапили багато депутатів, як попередніх скликань, так і нинішнього. Хоча, на мій погляд, питання насамперед потрібно ставити не депутатам, а тим, хто в ВРУ відповідає за оформлення компенсацій, за фінанси, - заявив Вадим Нестеренко. - Коли ми - новачки - прийшли в 2014 році в Раду і отримували інструкції від апарату Ради по житлу, по помічникам, по організації роботи, ми всі ці поради і вимоги сприймали, як цілком законні і обгрунтовані. І я точно так само, як Стефанчук знімав і оплачував квартиру, яка належить моїм родичам. Це - і тут я зі Стефанчуком згоден -  не суперечить букві закону, як нам його тоді трактували. І тоді співробітники апарату не робили нам жодних зауважень, не давали ніяких додаткових роз'яснень.

 

Ось зараз, наприклад, активно розкручується інформація про те, що кілька десятків депутатів нинішнього скликання є мільйонерами, але отримують компенсацію за житло. Якщо це неправильно, то в законі має бути чітко прописана така норма, наприклад, якщо дохід депутата більше мільйона, значить, йому компенсація не призначена, якщо менше - призначена. Тоді вся ситуація була б в чіткому і зрозумілому правовому полі. Але таких чітких норм немає, тому, як завжди відбувається після зміни влади і в розпал політичної боротьби, згодом законне раптом стає незаконним, починаються скандали і репресії. Це неправильно, але це є реалії нашого життя.

 

До того ж я взагалі не розумію цю раптом стала сьогодні модною логіка більшовиків щодо підрахунку особистих коштів і активів депутатів. Людина займалася бізнесом, заробляла гроші, але прийшовши в Раду стає звичайним держслужбовцям. І ви хочете, щоб цей держслужбовець, якщо він багата людина, за свій рахунок їздив в службові відрядження, оплачував необхідне по службовій потребі житло, здійснював інші витрати, пов'язані з виконанням державних функцій? В такому випадку будьте послідовні, висувайте такі вимоги не тільки до депутатів, але і до міністрів, членів спостережних рад держпідприємств і корпорацій, які крім власних мільйонів мають місячні зарплати в 200-300 тисяч гривень. Ви ж розумієте, що це абсурд?

 

Додам ще й ось що - я впевнений, що більшість депутатів зі значними статками, займаються за свій рахунок на своїх округах благодійністю, допомагають малозабезпеченим людям і роздають набагато більше коштів, ніж отримують від апарату ВРУ. По суті, така благодійна і соціальна діяльність депутатів - це часткова компенсація для людей на окрузі тієї допомоги, яку вони повинні були, але не отримують від держави. Запитайте мене про те, скільки особистих і залучених коштів пішло на благодійність, на підтримку малозабезпечених верств населення мого округу під час перебування депутатом. Саме ці цифри характеризують мою соціальну депутатську роботу. У порівнянні з ними розмір компенсації за житло і поряд не стояв.

 

Але я згоден з Стефанчуком в тому, що іноді репутаційні ризики важливіші за гроші. І тому я, як і Стефанчук, повернув державі ті кошти, які сама ж держава виділяла мені в якості компенсації за наймане житло.

 

Хочу ще зауважити, що якби держава проявила здорову ініціативу і просто запропонувало б забезпеченим депутатам самостійно повернути компенсацію в бюджет, то насправді такий крок був би набагато розумнішим і ефективнішим, ніж вся ця нинішня, так би мовити, гра на публіку "в боротьбу з корупцією ". З корупцією треба воювати на митниці, в вирубаних карпатських лісах, на незаконному видобутку бурштину, там, де дійсно без сліду зникають бюджетні мільярди.