Мовне питання в Україні: слово за Конституційним судом
Конституційний суд України починає розгляд справи щодо закону про державну мову. Група народних депутатів звинувачує закон у дискримінації нацменшин за мовною ознакою.
Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" набрав чинності 16 липня 2019 року. Він закріплює за українською статус єдиної державної мови, яка є обов'язковою для органів державної влади та публічних сфер на всій території держави. Навмисне спотворення української мови в офіційних документах, а також створення перешкод у її застосуванні тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Окремо в документі наголошується, що дія закону не поширюється на приватне спілкування та мову релігійних обрядів. При цьому за дужки винесені мовні права нацменшин, які має регулювати закон про права нацменшин.
У червні 2019 року до Конституційного суду України (КСУ) звернулася група тодішніх народних депутатів, переважно зі складу фракції "Опозиційний блок", серед яких Вадим Новинський, Сергій Ківалов, Нестор Шуфрич, Євгеній Мураєв, Наталія Королевська, брати Михайло та Дмитро Добкіни, з вимогою визнати мовний закон неконституційним. На думку заявників, він дискримінує нацменшини, зокрема російську, за мовною ознакою. Крім цього, нардепи вважають, що у квітні 2019 року закон про українську мову було ухвалено з порушеннями регламенту.
Закон уже працює
На сьогодні загальні рамкові положення мовного закону у різних галузях вже працюють, розповів у коментарі DW експерт з мовного питання, співкоординатор громадського руху "Простір свободи" Тарас Шамайда. Ідеться про використання української мови у державних органах влади та самоврядування, у роботі органів прикордонного та митного контролю. З 16 липня 2020 року набере чинності положення закону про використання державної мови у сферах науки та охорони здоров'я. З 2021 року державна мова стане обов'язковою для використання у сфері послуг, магазинах, закладах громадського харчування. Проте, як у сфері медичного обслуговування, так і у сфері побуту, на прохання клієнта, послуги надаватимуться тією мовою, якою зручно розмовляти клієнту.
Ще за рік має запрацювати норма, згідно з якою під час влаштування на високі державні посади претендент повинен буде скласти іспит на володіння державною мовою. З 2024 року квоти на використання української мови на радіо та телебаченні мають зрости з 75 до 90 відсотків. Норма щодо штрафів за повторне порушення мовного закону набере чинності з 2022 року.
За що критикують
Попри те, закон на той момент уже діяв, вимоги переглянути його почали звучати у Верховній Раді нинішнього скликання ледь не з перших днів її роботи 2019 року. Лунають вони не лише від проросійськи налаштованої, а й від представників правлячої партії "Слуга народу", які робили не одну спробу скасувати мовний закон чи переглянути його окремі норми.
Останнім часом за перегляд мовного закону почав виступати і голова Верховної Ради Дмитро Разумков. "Якщо ми говоримо про такі важливі питання, як мовне питання, гуманітарні питання, повернення тимчасово окупованих територій, то потрібно враховувати позиції всіх", - заявив Разумков.
Чи не найбільше незадоволення у правлячої більшості викликає норма мовного закону, яка дублює норму закону про освіту, щодо переходу всіх державних середніх шкіл на викладання українською мовою, яке має відбутися у вересні 2020 року. Це стосується передусім учнів російськомовних шкіл. Школи, у яких викладання велося мовами нацменшин, які належать до мов Євросоюзу, перейдуть на українську з вересня 2023-го. У червні профільний комітет Верховної Ради відхилив законопроєкт народного депутата фракції "Слуга народу" Максима Бужанського, який вимагав змінити положення законів про мову та освіту і відтермінувати перехід російськомовних шкіл на українську мову.
Думка експертів Ради Європи
Критичні зауваження на адресу мовного закону висловили й експерти Венеціанської комісії. Вони порадили скасувати норми, котрі передбачають диференційоване ставлення до мов корінних народів, мов національних меншин, які є офіційними мовами ЄС, та тих, які ними не є, і призупинити імплементацію тих положень закону, що вже набули чинності, доки до Верховної Ради не буде подано проєкт закону про нацменшини.
Співавторка мовного закону, колишня народна депутатка та ексочільниця комітету Ради в закордонних справах Ганна Гопко переконана, що у розгляді депутатського подання КСУ передусім визначатиме, чи відповідає закон про мову 10-ій статті Конституції, у якій говориться, що "держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України". "Венеціанська комісія - це дорадчий орган, тому його оцінки мають рекомендаційний характер", - сказала Гопко у розмові з DW. Окремо вона наголосила, що "нацменшини не є предметом закону про державну мову".
До позову в КСУ готувалися
Гопко також повідомила, що доповідачем у справі щодо мовного закону є суддя КСУ Сергій Головатий, який також представляє України у Венеціанці, а відгуки до цього засідання готував правник-міжнародник, доктор юридичних наук Володимир Василенко, який був долучений до підготовки тексту мовного закону. Гопко також розповіла, що автори мовного закону передбачили подання скарги до суду, тому до фінальної стадії підготовки був долучений екссуддя КСУ Петро Стецюк, що обіймав посаду з 2006 по 2016 роки.
Щодо процедурних претензій, які викладені у позові депутатів, то Тарас Шамайда з громадського руху "Простір свободи" переконаний, що "вони не є тими порушенням конституційної процедури, які могли б вплинути на прийняття закону". "Мені здається, що КСУ не ухвалить негативного рішення щодо мовного закону, але наскільки швидко він може ухвалити позитивне рішення, сказати важко", - каже експерт.
Проте Шамайда припускає, що навіть у випадку позитивного рішення КСУ "нападки на мовний закон у парламенті не припиняться". "Вони стали відчутно серйознішими у березні цього року, після того як Офіс президента очолив Андрій Єрмак, тому загроза мовного реваншу в Україні доволі реальна", - вважає експерт.
Джерело: Українська служба DW