Влада грошей. The National Interest про Україну

 

Заступник директора Центру Євразія в Атлантичній Раді Мелінда Гарінґ написала статтю в The National Interest з аналізом перипетій української політики.

 

Корреспондент.net зібрав найцікавіше з публікації.

 

Обіцянки vs Реальність

 

"Зеленського обрали з трьома обіцянками: припинити війну на сході України, перетворити її на забезпечену східноєвропейську країну з населенням 42 мільйони і перемогти корупцію. Але після перших же спроб активності на фронті реформ він запнувся на своїх же обіцянках. Упевнена риторика про кардинальні зміни в Україні перетворилася на шепіт. Минув лише рік, а президент здається підупалим і розбитим".

 

Претензії націоналістів

 

"Зеленський не є носієм української мови, не засуджує президента Росії Володимира Путіна під час кожної такої можливості і виявляє гнучкість у своїх спробах встановити мир на сході України. На перший погляд, теорія про його зв'язки з РФ здається небезпідставною, але немає вагомих доказів. І, що ще більш важливо, немає цілковитої підтримки в Києві".

 

Недосвідченість

 

"У Зеленського був план, але він провалився. До 2019 року він ніколи не займав високої адміністративної посади і ніколи не був в уряді. На щастя, його перший начальник штабу, Андрій Богдан, вмів керувати президентською Адміністрацією і міг задати прочухана парламенту як ніхто інший. Поки Богдан був на місці, в Києві все працювало. Богдана пішов - усе розвалилося. Як стверджують джерела в Києві, Зеленський прислухається до чотирьох друзів, які зайняли посади начальника штабу, старших радників і голови Служби безпеки. І ніхто не має жодного уявлення про економіку чи політику. Коли це довірене коло з чимось не згодне, втрачається і Зеленський. Інсайдери стверджують, що президент не довіряє стороннім, хоче, щоб його люди були в кожному комітеті та кожній раді, не має жодного напередбачення і вимагає, щоб усе було зроблене негайно. Він не може делегувати. Він ігнорує власний кабінет і має справу безпосередньо з міністрами і регіональними лідерами. Після низки невиправданих кадрових рішень цієї весни така теорія виглядає дедалі більш правдоподібною".

 

Щирість

 

"Зеленський щиро бажав добра і пішов в президенти, щоб налагодити справи в країні. До цього він був заможним, знаменитим і смішним. Іншими словами, йому не потрібна була робота. Сам він каже, що вирішив йти на вибори, щоб його діти могли жити в нормальній країні".

 

Протистояння системи

 

"Змінити Україну неможливо. Там продається все, включаючи парламентаріїв. Назвіть свою ціну, і в дні пандемії можна буде усиновити дитину, незаконно здійснити доставку сотні собак в Канаду і зробити все, що завгодно. Враження таке, що олігархи відновили свій контроль над парламентом просто за копійки, і весь цей час вони контролювали ЗМІ та інші великі галузі. Поки роль грошей в політиці України не зміниться, не має значення, хто президент. При погляді на сучасну історію України повністю відкинути цю теорію поки не виходить. Зрозумілим є одне: шоу в Україні буде продовжуватися".

 

Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet