40 до 40. Рейтинг впливових молодих політиків
Найвпливовіші молоді політики і чиновники - дивіться, хто залишився в рейтингу Журналу Корреспондент.
Розчарування, скандали, інтриги? Так, але не тільки. Все ж кілька людей з топ-складу молодих українських політиків і держчиновників виявилися на своєму місці. Але в цілому ситуація виглядає сумно: кадровий турборежим блискуче провалений, пишуть Валерій Літонінський, Ольга Байвидович, Павло Харламов, Світлана Шмельова і Олександр Крамаренко в №13 Журналу Корреспондент.
А режим дійсно турбо: склад топ-40 молодих українських політиків за рік оновився на 40%. Це багато. Як виявилося, занадто багато. Але ми не здивувалися: рік тому Корреспондент прогнозував, що список топ-40 оновиться бодай на третину, так і сталося.
Два Кабміни за півроку - надто багато навіть для України, яка стрімко еволюціонує. Міністр фінансів на кілька тижнів - недозволена розкіш. Наші західні партнери вже, не особливо соромлячись, запитують щось на кшталт: «А хтось дорослий вдома залишився?». Причому тут йдеться не про вік: хвилею зміни еліт-2019 наверх винесло цілком собі дорослих інфантилів. І це колосальна проблема - ці люди не усвідомлюють ступеня своєї некомпетентності і тому не здатні виконувати головну функцію лідера: дбайливо і вдумливо відбирати в команду вузьких фахівців-професіоналів.
Це все, з одного боку. А з іншого - країна гостро потребувала і потребує очищення держапарату від тієї частини політичної і чиновницької еліти, яка корумпована, і будь-яку спробу реформи зустрічає словами: «Де в цьому всьому мій особистий фінансовий інтерес?».
СКАЖЕНИЙ ПРИНТЕР
Парламентська виборча кампанія - 2019 завершилася нищівною перемогою Слуги народу і феєричною ейфорією від цієї перемоги. Турборежим і перекроювання регламенту під прискорені процедури розгляду законопроектів у поєднанні з відсутністю стратегічного бачення - пекельний коктейль. Одна тільки пачка податкових законопроектів, ініційованих командою Данила Гетманцева, привела до різкого гальмування економіки ще до настання коронакризи. Особливо показовою є історія із законопроектом 1210, він же закон 466. Він частково містив норми, необхідні для того, щоб припинити нелегальне виведення капіталів і прибутків в низькоподаткові країни. Але ще більше в ньому було норм, які вбивають бізнес, особливо сучасні галузі: IT, креативний бізнес, експорт послуг, транскордонні проекти.
Приблизно так само божевільним виявився і прийнятий в кінці 2019 року закон про боротьбу з відмиванням брудних грошей, що набув чинності в квітні. Безграмотні норми не тільки ускладнюють реальну боротьбу з відмиванням брудних грошей, але також витісняють бізнес і дрібні розрахунки в глуху тінь.
Чому так? Тому що за списками правлячої партії в Раду зайшло багато абсолютно випадкових персонажів. Наявність монобільшості створює у них неправдиву ілюзію власної непогрішності. Тому що відсутність кваліфікації і бажання вчитися приводить до втрати політичного слуху та соціального чуття.
Якщо з точки зору політичного спектра оцінити Раду, то вона виглядає соціал-ліберальною. Тобто вкрай ліві погляди на роль держави в економіці - на їхню думку, податки і держвидатки повинні бути максимальні. Авторитарні підходи до ролі держави в бізнесі - стрімке введення все нових і нових держрегуляцій. Посилення ролі держави в регулюванні приватного життя і громадської активності: законопроект про медіа, численні спроби вводити в сферу приватного життя все нові регуляції, без яких можна і потрібно обійтися, - наприклад, сумнозвісний законопроект про ринок нерухомості.
Голоси з опозиційного табору, і в тому числі від нейтральних груп і фракцій, демонстративно ігноруються. І незрозуміло, чого в цьому ігноруванні більше: чи то «не дамо конкурентам набирати очки перед виборцями», чи то «ми не розуміємо нічого, але бути має по-нашому».
РЕАКТИВНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ЛІФТ
Ось у цього самого «ми не розуміємо нічого» ноги ростуть, насправді, не з надшвидкого оновлення еліт. Зовсім ні - якби в Україні існувала система підготовки нових чиновників і політиків, проблеми не було б.
Але якщо почитати біографії рекрутів, що влилися в топ-40 за останній рік, виявимо дивовижну закономірність у дуже і дуже багатьох з них, якщо не сказати - у більшості. Ця закономірність полягає у відсутності досвіду реального управління чим би то не було. У них зазвичай немає досвіду керівництва проектами та командами, які працюють в умовах якщо не ринку, то хоча б політичної конкуренції.
Типова біографія такого новачка виглядає так: топовий столичний, іноді регіональний виш, відразу похід на нижні позиції в партапарат. Або робота в організації, що утримується за іноземні гранти, - на позицію експерта, буквально з університетської лави. Нуль практичного досвіду керівництва великою командою. Участь як експерта переважно в проектах, які фінансуються заради створення ілюзії, що та чи інша ідея (законопроект, громадянська кампанія) підтримується суспільством. А значить, робота експерта зводиться в таких проектах до того, щоб обґрунтувати спущені згори смисли. В таких умовах формується помилкове уявлення про власну експертність, а щедрі зарплати в таких структурах тільки зміцнюють його - до алмазної твердості.
І коли ми бачимо в телевізорі молоде або зовсім юне обдарування, яке верзе нісенітницю, що не стосується реальності, - це ось той самий випадок, який описаний трохи вище.
Підсумок: соціальний ліфт - це круто. Але на вищі позиції державної машини краще допускати все ж тих, хто хоча б кілька сходинок кар'єрних сходів пройшов вдумливо і старанно. А не вознісся вгору завдяки спонсорству неназваних ляльководів.
До речі, якщо у молодого політика, котрий стрімко вознісся вгору, раптом виявляється така властивість, як маніпульованість партійними диригентами, то це далеко не завжди від несумлінності або моральної незрілості. Нерідко причиною є очевидна рефлексія - «ну ось мене піднесли майже на олімп, я повинен бути лояльним до лідерів». А як же щодо лояльності до виборців і платників податків? У соціальному ліфті такої функції, на жаль, не передбачено за замовчуванням. Вона є не так щоб у багатьох - хіба що у тих, хто спочатку був сильною особистістю з міцним моральним стрижнем.
До слова, за рік перебування при владі правляча партія не встигла масово підготувати реальних конкурентів для нинішніх міських голів та керівників місцевих рад. Тому з місцевими виборами бліцкриг все ж малоймовірний.
Кабмін-1.0 і 2.0
У кандидата, який переміг на президентських виборах, не виявилося виразної програми. Не було її і у партії, що отримала на парламентських виборах монобільшість. Як виявилося, якісної команди теж не було - про що Корреспондент рік тому написав. В результаті був сформований відверто слабкий Кабмін-1.0 на чолі з Олексієм Гончаруком. Приклади? Досить подивитися на принцип формування, звернути увагу варто на попередню історію міністра енергетики. Чехарда з переформатуванням міністерств - з тієї ж історії.
Результат? Провал ВВП ще до коронакризи. Найжорстокіший обвал в промисловості. Бюджетні проблеми. Сформували кризу в енергетиці. Бездарно не використали півтора місяці на підготовку країни до епідемії, досить згадати історію з вивезенням засобів індивідуального захисту. В силу професійних обов'язків нам доводилося слухати і дивитися прямі трансляції засідань Кабміну. Що можна сказати? Мало того, що члени КМУ плавали по суті, наради проходили безглуздо і розхлябано, рішення не готувалися виразно, обговорення були непродуктивні.
Зміна складу Кабміну вирішила хоча б процедурні проблеми в роботі уряду. Але, на жаль, склад нового Кабміну виявився не принципово кращим, ніж раніше. І, що цікаво, в нього довелося рекрутувати людей, близьких до регіоналів і великих вітчизняних фінансово-промислових груп. Насправді первородного гріха в тому немає - зрештою, іншого великого бізнесу у нас немає. І іншого шляху отримати управлінський досвід, крім як попрацювати в держапараті років 10-15, теж немає. Це ось повернення дорослих - скоріше відображення тієї обставини, що хороша людина - не професія цілком.
При цьому з чиновного топ-складу час від часу видавлювали тих, хто реально був новим обличчям на верхніх сходинках держапарату - в уряді та регіональних органах виконавчої влади. Коли попередній рейтинг здавали до друку, головою Київської обласної державної адміністрації (КОДА) призначили Михайла Бно-Айріяна (1984 р.н..) - в минулому журналіста, потім чиновника і дипломата. З цієї причини в рейтинг він тоді не увійшов. Біля керма КОДА Бно-Айріян пробув три з половиною місяці і був змушений піти у відставку. Злі язики кажуть, через те, що йому дуже активно сватали в апарат людей Коломойського. І що точно - йому не давали можливості зібрати власну команду власне в КОДА. Випадок цілком приватний, звичайно. Про нього практично всі вже забули. Але знаковий - він показує, що і як відбувається в кадровій політиці, незважаючи на запевнення, що все буде по-новому.
ПІДСУМОК
Судячи з того, що відбувається, чекаємо відкат - «повернення дорослих». Власне, це вже визнавав один з лідерів СН і керівник її парламентської фракції Давид Арахамія, який заявив в середині червня в ефірі одного з телеканалів: «... Зараз дійсно не мода, а тренд, напевно, можна так сказати, на управлінців з досвідом. Вже немає оцього, як говорили, «нові обличчя, нова людина, вона розбереться» тощо. Ми просто бачимо, що це не дуже працює в складних системах. Якщо це складна система».
Це не означає, що молодим управлінцям і політикам хід наверх буде заборонений. Це означає, сподіваємося, що більше будуть дивитися на професійний досвід і особисті якості, ніж на політичну прихильність і персональну лояльність.
Найближчі приводи побачити, так це, - призначення нової команди в НБУ (з дня на день) і вибори до місцевих органів влади в жовтні.
ЯК І КОГО МИ РАХУВАЛИ
Спочатку ми зібрали в список більше сотні політиків і чиновників, які народилися не раніше за липень 1979 року. Потім Корреспондент скоротив список до 51. У наш лонг-лист увійшли і минулорічні учасники рейтингу, які проходять за віковим цензом, крім деяких, які вийшли за віковим цензом. Ми також не стали включати тих, хто за минулий рік ніяк себе явно не проявляв. Потім Корреспондент опитав 21 зовнішнього експерта, а також двох співробітників редакції журналу (список нижче). Ми подвоїли кількість експертів в порівнянні з минулим роком, частково за рахунок включення в список декількох експертів зі стратегічних комунікацій та низки інших сфер (фінанси, житлово-комунального господарства, бізнес). Кожен з політиків був оцінений від 0 до 10 за трьома параметрами: бал за впливовість в політиці, бал за медійну популярність, бал за наявність публічної довіри. Перші два бали були враховані з ваговим коефіцієнтом 0,4, третій - з 0,2. Підсумковий результат визначав місце політика в рейтингу. Для опублікування ми залишили перших 40.
РЕЙТИНГ
ПЕРША ДЕСЯТКА
№1
Дмитро Разумков, голова Верховної Ради
8.10.1983
Спікер Верховної Ради Дмитро Разумков - мабуть, єдиний представник ЗеКоманди, який зміг вийти з тіні Володимира Зеленського і зберегти відносну самостійність. Причому ця самостійність настільки впадає в очі, що, за даними ЗМІ, в Офісі президента навіть приставили до спікера своєрідного "наглядача" - главу апарату парламенту В'ячеслава Штучного, щоб той стежив за діями Разумкова і доповідав на Банкову.
Разумков в оточенні Зеленського є чи не найдосвідченішим політиком. Син колишнього секретаря РНБО і першого помічника президента Леоніда Кучми, Олександра Разумкова, Дмитро вперше на держслужбу потрапив ще в 2007 році. У 2006-2010 роках він був членом Партії регіонів, потім у ролі політичного консультанта співпрацював з представниками різних політичних сил. У 2018 році Разумков познайомився із Зеленським, а під час передвиборної кампанії 2019 року перетворився на головного спікера ЗеШтабу. Роздав інтерв'ю і коментарів Разумков точно більше, ніж сам майбутній президент і «наговорив» в результаті на посаду голови Ради, перед тим - глави партії Слуга народу.
Разумков в кріслі спікера намагається дистанціюватися від сумнівних авантюр, які спускають з Банкової. Мотиви очевидні: він намагається залишатися в етичних і конституційних рамках, щоб не угробити свої політичні перспективи. Особливо діставалося Разумкову за «білий одяг» від екс-глави Офісу президента Андрія Богдана, який і придумав знаменитий парламентський турборежим. Саме через позицію Разумкова вся країна побачила тримісячний розгляд земельного закону - спікер навідріз відмовився порушувати регламент. Те ж саме було і з антиколомойським законом, довелося приймати спеціальну процедуру.
Разумков вже їздить в поїздки регіонами, на нього орієнтується група з близько 30 депутатів всередині монобільшості, особисті рейтинги популярності у спікера, на відміну від Ради в цілому, теж на непоганому рівні. Все це говорить про перспективи будівництва Разумковим самодостатнього іміджу, можливо, - самостійного політичного проекту.
У 2019 Разумков заробив 1,2 млн грн, з них зарплата в Раді склала майже 300 тис., а решта - дохід від підприємницької діяльності (він був ФОП, судячи зі змісту декларації). Спікер зберігає готівкою $75 тис. і 340 тис. грн, позичив майже $1 млн і їздить на Tesla, що належить дружині, хоча у самого в декларації є дві Toyota - Land Cruiser і Camry. До речі, його дружина Юлія Чайка - успішна бізнесвумен (3,855 млн грн доходу від підприємництва в 2019 році).
№2
Назар Холодницький, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури
31.01.1985
Назар Холодницький злетів з дев'ятого місця в 2019 році на друге в нинішньому. Причина? Швидше за все, падіння впливовості представників Слуг народу, зважаючи на зниження рейтингів політсили і її неформального лідера. Холодницький очолює Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру з моменту її заснування в 2015 році. Протягом усього цього часу його постійно намагаються звільнити, але поки ні у кого так і не вийшло цього зробити.
У 2018 році НАБУ встановлювало жучки в акваріум в робочому кабінеті Холодницького і місяць писало всі його розмови. Після цього директор НАБУ Артем Ситник і тодішній генеральний прокурор Юрій Луценко вимагають усунути Холодницького за «злив» підозрюваним матеріалів щодо їхніх же справ, але Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів тільки виписала главі САП догану. Кажуть, що тоді Холодницького захистив від звільнення впливовий міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Збіг: тоді ж САП закрила знамениту «справу рюкзаків» проти сина Авакова.
Протистояння з НАБУ навіть доходило до прямих сутичок і бійок між співробітниками відомства, але після зміни влади Холодницький і Ситник помирилися. Як говорить сам глава САП, «за пляшкою віскі». Тепер звільнити Холодницького хоче вже новий генпрокурор Ірина Венедіктова. Вона теж направила скаргу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії - звинувачує главу САП в бездіяльності і повільному розслідуванні резонансних справ.
Не у великому захваті від Холодницького і західні партнери Києва - головні захисники антикорупційної реформи в Україні. Та й від чого бути в захваті? Для Холодницького, як, до речі, і для Ситника, були створені всі умови роботи, але вироків і посадок топ-корупціонерів в Україні як не було, так і немає. Що за старої влади, що за нової справи готуються огидно і багато розвалюються, навіть не доходячи до зали суду.
Термін повноважень Холодницького закінчується вже в жовтні 2020 року, до цього часу його вже навряд чи хтось буде чіпати. А далі новий конкурс на впливову посаду глави САП. Сам Холодницький поки йти на другий термін бажання не демонструє. Хоча за п'ять років у владі він серйозно зрісся з держапаратом, навіть став віце-президентом Асоціації футболу України.
У 2019 Холодницький заробив 2,28 млн грн - все це зарплата в САП. $243 тис. і 70 тис. грн він зберігає готівкою, 87 тис. грн і $31,5 тис. - на рахунках в банках. Позичив комусь Холодницький $4 тис. і 614 тис. грн, а їздить він на Volkswagen Touareg 2013 року випуску. Члени сім'ї в його декларації не вказані.
№3
Сергій Притула, телеведучий, шоумен
22.06.1981
Сергій Притула - один з тих представників вітчизняного шоу-бізнесу, які підтримали тренд «з підмостків - в політику». Правда, Притула поки залишається на межі, він активно коментує політичні події, але на держслужбу або в депутати не йде, хоча у виборах брав участь. На парламентських виборах 2019 року він балотувався в депутати від партії Голос, вибравши місце під номером 30 в партсписку, хоча йому пропонували місце в першій десятці. Шоумен пояснив свій вибір тим, що в Раду потрібно заходити з командою. Щоб Притула таки потрапив до парламенту, Голосу потрібно було набрати мінімум 10% голосів виборців, але цього не сталося.
Проте Притула залишився членом партії, а зараз його пророкують в кандидати в мери Києва від Голосу. Сам телеведучий в соціальних мережах активно коментує столичні події. На офіційну сторінку Притули у Facebook підписано майже 900 тис. осіб, в Instagram - 782 тис. осіб. Завів він і власний YouTube-канал. Соцопитування обіцяють йому непогані шанси в боротьбі з іншими конкурентами Віталія Кличка на виборах голови Києва, хоча він і не киянин. Тому йому відвели в рейтингу місце на 10 сходинок вище, ніж рік тому.
Притула народився у Збаражі Тернопільської області, закінчив школу із золотою медаллю і навіть посів друге місце в конкурсі наукових робіт в Малій академії наук. Закінчив Тернопільську академію народного господарства, працював на радіо, грав в КВН. Широку популярність Притулі принесла участь в українському Comedy Club в образі Тернопільського Сірого. Далі була багаторічна робота на телебаченні, на каналах, що належать Віктору Пінчуку, в першу чергу на Новому каналі. З 2017 року Притула - постійний ведучий на українському національному відборі на Євробачення. У 2018 і 2019 роках він вів політичне шоу Нові лідери на іншому телеканалі Пінчука - ICTV.
З початком війни на Донбасі Притула зайнявся волонтерською діяльністю, допомагає українським військовим. Його погляди можна охарактеризувати як патріотичні, проєвропейські. Він активно критикує дії нової влади і особисто Володимира Зеленського. Шоумен навіть пообіцяв у разі його обрання мером Києва не брати з собою у владу своїх колег з гумористичної програми Вар'яти-шоу, на відміну від Зеленського і Кварталу 95. Підтримав Притула і відмову Святослава Вакарчука, який запросив його в Голос, від депутатського мандата . За словами шоумена, йому за партію не соромно і він залишається з нею.
Взагалі, у нього є все необхідне для вибухової політкар'єри - височенні рейтинги, впізнаваність, харизма, вельми пристойна освіта.
Сам Притула зізнавався, що він гривневий мільйонер, але, як і переважна більшість кандидатів на виборах-2019, декларацію не подавав - там була така можливість.
№4
Сергій Марченко, міністр фінансів
24.01.1981
Сергій Марченко зайняв крісло міністра фінансів в березні 2020 року, після Ігоря Уманського, який керував відомством менше місяця. За однією з версій, Уманський вступив в жорстку конфронтацію з прем'єр-міністром Денисом Шмигалем, і його «пішли». Марченко виявився більш договороздатним. Та й досвід роботи в Мінфіні у нього теж був - в команді Олександра Данилюка. Хоча Верховна Рада змогла призначити Марченка міністром лише з другої спроби. При першому голосуванні йому не вистачило лише трьох голосів.
Як вдалося Марченкові відразу ж «вистрілити» на четверте місце нашого рейтингу, хоча рік тому він в ньому був відсутній? Він один з небагатьох міністрів, чию роботу дійсно видно. Відразу після свого призначення новоспечений глава Мінфіну почав педалювати застопорену реформу Державної податкової і митної служб. Крім того, саме Марченко був ключовою фігурою в переговорах з МВФ про відновлення співпраці: 12 червня фонд виділив Україні перший транш в розмірі $2,1 млрд за новою програмою Stand-by.
У період з 2002 по 2011 рік Марченко встиг попрацювати на різних посадах в Міністерстві фінансів, в Державній фіскальній службі, в парламентському Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності та в Секретаріаті Кабінету Міністрів.
У 2011 році Марченко потрапив в координаційний центр із впровадження реформ при президенті України, де працював під керівництвом Данилюка. Потім майже чотири роки пропрацював експертом в різних аналітичних центрах.
У травні 2016 року Марченко був призначений заступником міністра фінансів (його покликав у свою команду міністр Данилюк). А в серпні 2018 року Марченко став заступником голови Адміністрації президента - він залишив Мінфін у зв'язку з відставкою Данилюка. На парламентських виборах 2019 року Марченко намагався пройти Раду від партії Українська стратегія Гройсмана.
Марченка називають технократом, тобто грамотним чиновником без політичних амбіцій. Єдиний публічний скандал з його участю - в 2016 році під час виступу на прес-конференції, присвяченій реформі системи виплати стипендій, в нього жбурнули торт і зажадали витрачати гроші «на стипендії, а не на війну».
Зарплата Марченка за 2019 рік склала 239 тис. грн, ще він отримав 37 тис. грн пенсії. Заощадження міністр фінансів не задекларував. Але, за даними електронної декларації, його дружина в готівковій формі зберігає $10 тис. Марченко володіє 50% квартири в Києві площею 84,6 кв. м, решта 50% належать його дочці. Його дружина - власник ще однієї квартири в столиці площею 40,3 кв. м. У сім'ї Марченка один автомобіль - Audi A6 2017 року випуску.
№5
Максим Нефьодов, екс-голова Митної служби
18.04.1984
Головний хіпстер української політики Максим Нефьодов 24 квітня зі скандалом позбувся посади керівника Митної служби, яку намагався реформувати під слоганом Нова митниця. Володимир Зеленський після приходу до влади висловлював Нефьодову повна довіра і обіцяв карт-бланш на проведення реформ. Але вже через кілька місяців пішли розмови про неефективність Нефьодова. Зеленський навіть почав говорити, що митниця збирає «лайки у Facebook, а не гроші».
У підсумку через невиконання плану з надходжень до бюджету Нефьодова і звільнили. «Макс - нормальна людина, симпатична, професійна, але їде контрабанда», - коментував президент звільнення Нефьодова. А той всі проблеми з надходженнями пояснював в 2019 році зміцненням курсу гривні, а в 2020 році - коронакризою, через яку впав імпорт. За контрабандними статтями, за його словами, навпаки, було зростання зборів. Розставила все на свої місця статистика. Виявилося, що в квітні 2020 року за «неефективного» Нефьодова до держбюджету пішло 19,6 млрд грн, а без нього в травні - 18,6 млрд. Мінфін похапцем, аби приховати конфуз, навіть почав зменшувати плани для митниці.
До переходу в держсектор Нефьодов працював в інвесткомпанії Dragon Capital (глава - Томаш Фіала), де доріс до рівня директора інвестбанкінгу, а з 2010 по 2015 рік був керуючим партнером в інвестфонді Віктора Пінчука Icon Private Equity. У виконавчу владу Нефьодов потрапив на хвилі постмайданної ейфорії. Нефьодов став заступником міністра економіки. Найбільша його гордість на держслужбі - система електронних закупівель ProZorro. Критики ж звинувачують заступника міністра в саморекламі і стверджують, що систему можна обійти. Нефьодов парирує: ProZorro потрапила в шорт-лист міжнародної премії в сфері закупівель World Procurement Awards 2017 номінаціях Нагорода за трансформацію і Нагорода за крос-функціональне співробітництво.
Саме успіх з ProZorro привів Нефьодова на митницю. Після звільнення повертатися в приватний сектор Нефьодов не поспішає. Можливо, буде будувати політичну кар'єру. А поки він має можливість бігати вдень в Маріїнському парку і міркувати про майбутнє. Воно у нього, безумовно, є. Його добре сприймають західні партнери України, він набрався досвіду на держслужбі і щасливо уникнув відповідальності за провали чинної влади в економіці. Саме тому навіть додав одне місце в порівнянні з рейтингом-2019.
У 2019 екс-глава Митної служби заробив більш як 1,4 млн грн. Готівкою він зберігає $52 тис., на рахунках в банках майже 400 тис. грн і $5 тис. Нерухомість - квартира в Києві площею 133 кв. м, машини - Infiniti EX35 і Audi A6.
№6
Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ
19.04 1981
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба був відсутній в рейтингу Корреспондента-2019. Він до серпня 2019 року обіймав посаду постійного представника України при Раді Європи і перебував здебільшого в тій же Європі. Але з березня 2020 року він очолив МЗС. І треба віддати належне, на цій посаді на відміну від багатьох попередників він виглядає дуже гармонійно. Кулеба знає іноземні мови, має широкі зв'язки в дипломатичних колах, підтримує рівні стосунки з командами прем'єра і президента.
До того як очолити МЗС, Кулеба з серпня 2019 року обіймав в уряді Олексія Гончарука посаду віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Втім, позиція ця була скоріше декоративною, ніж реальною.
Дипломатичну кар'єру Кулеба почав в МЗС з 2005 року. Він впевнено піднімався вгору сходами, починаючи з посади третього секретаря управління юридичного забезпечення МЗС і закінчуючи послом з особливих доручень з питань стратегічних комунікацій. Він - потомствений дипломат. Його батько, Іван Кулеба, був послом в Єгипті, заступником міністра закордонних справ, послом в Чехії. Батько міністра в березні 2020 року отримав призначення послом у Вірменію. До слова, Дмитро - один з небагатьох, кому вдалося залишитися при владі з команди Гончарука.
Кар'єрний дипломат Дмитро Кулеба, він і діє як дипломат. Всі пам'ятають приказку, що якщо дипломат каже «ні», то він не дипломат? Так і Кулеба. Правда, підконтрольне йому відомство не завжди вчасно реагує на зовнішньополітичні скандали, але якщо вже реагує, то реагує. Взяти хоча б врегулювання питання із заробітчанами, яких прем'єр-міністр спільно з президентом намагався залишити в Україні, щоб вони приносили користь Батьківщині, а не сусіднім європейським країнам. Главі МЗС вдалося заспокоїти Європу і вирішити питання з від'їздом гастарбайтерів. Або залагодження конфлікту з Угорщиною, що стосується мовного і територіального питань.
Ось, правда, умовити президента на адекватний демарш у відповідь на територіальні претензії Володимира Путіна до сусідів Кулебі так і не вдалося. Російський президент 21 червня заявив, що сусіди винні Росії «отримані в подарунок території».
За 2019 рік Кулеба заробив 490 тис. грн і ще отримав 2,297 млн грн компенсації як працівник дипломатичної служби, спрямований у довготермінове відрядження. На банківських рахунках у нього 166 тис. грн, а готівкою - 32 тис. євро. Його дружина Євгенія Кулеба, яка очолює громадську організацію Місто-сад, отримала у вигляді гонорарів 724 тис. грн. У подружжя дві квартири в Києві площею 52,9 і 125,7 кв. м.
№7
Владислав Криклій, міністр інфраструктури
23.11.1986
Міністр інфраструктури України Владислав Криклій - один з небагатьох міністрів, який зумів зберегти свою посаду після відставки уряду Олексія Гончарука. Таку політичну живучість пов'язують з впливовим покровителем - міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Криклій - фінансист за освітою, потрапив в політику якраз через МВС. У відомстві він встиг попрацювати радником міністра Авакова, заступником голови ДАІ і главою Головного сервісного центру МВС. Сервісний центр, серед іншого, видає водійські посвідчення, реєструє транспортні засоби, виготовляє номерні знаки. Тобто місце з очевидними корупційними ризиками.
Криклій каже, що Аваков не просував його по службі, але заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко на своїй сторінці у Facebook писав про Криклія як про людину, яку підтримує особисто Аваков. Відомство Криклія опікується дорожнім будівництвом і отримує все більше фінансування на ці цілі навіть в кризу - 1 липня Кабмін вирішив направити з коронавірусного фонду більше 30 млрд грн. Тому зліт з 33-го на сьоме місце виглядає цілком обумовленим.
Криклій, вже будучи держслужбовцем, потрапив у низку скандалів. Один з придбанням дорогої нерухомості, яку чиновник не декларував, інший - фіскальна служба запідозрила одну з фірм, в якій Криклій був бенефіціаром, в незаконній діяльності як «конвертаційного центру».
На міністерській посаді Криклій теж встиг потрапити у скандали. Він ініціював звільнення свого заступника Олександри Клітіної після її листування з пранкером - та описала потенційні корупційні схеми у відомстві.
Також Криклія звинувачують в управлінні мало не в ручному режимі Укрзалізницею, під час якого компанія бере участь в сумнівних тендерах і зазнає серйозних фінансових втрат.
У 2019 Криклій заробив понад 1 млн грн, на рахунках в банках у нього більш як 2 млн грн, а $250 тис. міністр зберігає готівкою. Також він задекларував дві квартири в Києві площею 119 і 100 кв. м, паркомісце, автомобіль Smart Fortwo Coupe (2017) і два годинники - Franck Mullerі Breitling.
Однак активісти проекту Стоп корупції з'ясували, що це може бути далеко не повний список майна міністра. Вони стверджують, що чиновник перебуває в цивільному шлюбі з психологом-психотерапевтом Тетяною Декало (зареєстрованою як ФОП) і на неї реєструє елітне житло і дорогі автомобілі. Офіційно Криклій вказує в декларації, що не одружений, у Facebook пише, що перебуває в шлюбі, а сама Декало підтвердила журналістам, що перебуває у стосунках з ним вже 10 років.
№8
Сергій Трофимов, перший заступник голови Офісу президента
1983
Сергій Трофимов - давній знайомий і партнер Володимира Зеленського, один з представників найближчого кола. Так він, власне, і отримав посаду першого заступника голови Офісу президента. З цієї ж причини рік тому експерти відвели йому друге місце в рейтингу. Але виявилося, що його вплив на якісь стратегічні питання був дещо перебільшеним, хоча він як і раніше входить в найближче оточення.
Трофимов з 2007 року був виконавчим продюсером студії Квартал 95 і курирував кіновиробництво. В ОП колишній продюсер відповідає за комунікацію з регіонами. Судячи з кількості проблем і скандалів, виходить це у нього так собі. Банкова посварилася з більшістю впливових мерів, і це все напередодні місцевих виборів.
Показова історія з мером Черкас Анатолієм Бондаренком, з якої, власне, і почалася фаза неприкритої війни центру і регіонів. Після того як президент Зеленський публічно передав «привіт» Бондаренку за те, що той вирішив послабити карантин в Черкасах, мер опублікував повідомлення з погрозами нібито від Трофимова. Перший заступник голови ОП назвав це фейком або пранком. В результаті склалася ситуація, що Зеленський вже без розбору звинувачує всіх мерів у сепаратизмі, а на місцях говорять про системне нерозуміння Банковій принципів функціонування місцевого самоврядування.
Великі проблеми у Трофимова і з підбором кадрів на державні посади в регіони, що є його прямим обов'язком. Так, зовсім недавно на хабарі взяли голову Кіровоградської ОДА Андрія Балоня. Призначити його на високу посаду рекомендував особисто Трофимов. Деяких голів обладміністрацій в ОП взагалі ще не знайшли.
При цьому всьому Трофимов досить амбітний і навіть спробував вступити в кулуарну боротьбу з Андрієм Єрмаком за крісло глави ОП. Коли вибухнув корупційний скандал з братом Єрмака, Трофимов в інтерв'ю публічно заявляв про свою готовність очолити ОП. Не дивно: ще з часів Кварталу у Трофимова один бос - Зеленський. І поки він зберігає посаду президента, навряд чи Трофимов позбудеться своєї посади. Тому що «свій», тому що «вірний».
У першого заступника голови Офісу президента немає власної нерухомості, але він безкоштовно користується квартирою в Києві, а також житловим будинком і ділянкою в Київській області. У Трофимова два автомобілі Mercedes-Benz, один з них він купив в кредит, який продовжує виплачувати. У 2019 Трофимов заробив 624 тис. грн, з них 400 тис. принесла йому підприємницька діяльність - до переходу на держслужбу. Готівкою він зберігає понад $250 тис. і 354 тис. грн.
№9
Андрій Герус, глава Комітету ВР з питань енергетики
18.03.1982
Андрій Герус - головний експерт в сфері енергетики в команді Володимира Зеленського. Його довго пророкували в міністри енергетики, але поки так і не склалося. Можливо, тому йому дали місце на одну сходинку нижче, ніж рік тому.
Втім, з крісла глави парламентського комітету і практично з карт-бланшем від президента Герус може впливати на енергетику чи не крутіше, ніж сам міністр, тим більше що перебуває в ранзі в. о. Наприклад, ваги Геруса вистачило, щоб ініціювати дозвіл на імпорт електроенергії з Білорусі (читай: з РФ).
У пресі Геруса найчастіше звинувачують в лобіюванні інтересів енергоємного бізнесу Ігоря Коломойського. Нардеп від цих звинувачень всіляко відхрещується, хоча визнає, що з Коломойським знайомий, періодично спілкується. З Герусом пов'язують і проблеми державної компанії Центренерго.
У цілому за останні місяці енергетична галузь країни опинилася в глибокій кризі. Відповідальність за це несе в тому числі і Герус. Кажуть, що на Банковій зараз його слухають все рідше. Яскравий приклад тому - призначення в. о. міністра енергетики Ольги Буславець, проти чого категорично виступав нардеп.
У 2014-2015 роках Герус був членом Нацкомісії, що здійснює держрегулювання в енергетиці (НКРЕКУ). А потім в ролі глави Асоціації споживачів енергетики і комунальних послуг жорстко атакував НКРЕКУ, перетворившись на одного з головних критиків енергетичної і тарифної політики держави, в тому числі формули Роттердам+.
Нардеп - офіційний доларовий мільйонер. У декларації за 2019 рік він показав активів аж на 38 млн грн, що еквівалентно $1,4 млн. Це зробило його третім за багатством «слугою народу». У власності Геруса квартира в Києві площею 149 кв. м, автомобіль Audi А6 (2012). На рахунках в банках - більше 23 млн грн і більше $339 тис. готівкою - $247 тис. Цікаво, що рівно стільки ж кеша зберігає і його дружина. При цьому глава парламентського комітету жодним бізнесом в 2019 році не займався, а очолював громадську організацію. Можливо, це старі заощадження - до держслужби Герус сім років працював в інвесткомпанії Конкорд Капітал.
У листопаді 2019 року Герус потрапив у гучний скандал - побився з екс-нардепом Олегом Ляшком в VIP-зоні аеропорту Бориспіль. «Слуга народу» написав заяву на лідера Радикальної партії, тому навіть вручили підозру, висували насильство щодо державного діяча, але далі справа поки так і не пішла.
№10
Денис Малюська
19.11.1981
Міністр юстиції Денис Малюська в рейтингу за 2019 рік був відсутній - йому не вистачило балів, щоб потрапити в ТОП-40. Цього разу йому вдалося пробитися відразу на 10-е місце. Притому, скоріше, не завдяки успіхам на посаді, яку він обіймав з серпня 2019 року. А завдяки тому, що він був одним з небагатьох з команди Олексія Гончарука, хто зумів зберегти позиції і в кабінеті Дениса Шмигаля. Ну і ще він славиться своєю епатажністю. То сфотографується, пірнувши під стіл, залишивши зверху тільки руку, яка щось там підписує, - так він виступав на підтримку тодішнього прем'єра Гончарука. То поїде тестувати платний СІЗО в Чернівцях, організований Мін'юстом. То покаже, чим годують в Лук'янівському СІЗО, попросивши підлеглих привезти на перевірку їжу, узяту із загальних каструль.
Чимось своїми витівками він нагадує раннього Арсена Авакова, який, ставши главою МВС, заслужив прізвисько «фейсбучний міністр». Але для того, щоб повністю відповідати старшому товаришу, Малюсьці все-таки варто ще потренуватися.
Починав свою кар'єру Малюська в 2004 році, після закінчення Київського університету ім. Т. Шевченка, ставши засновником Адвокатської фірми Бізнес-право, а в 2005 році - ТОВ Радник Прес. У 2010 році був призначений консультантом з розвитку приватного сектора Групи Світового банку, в його обов'язки входило надання техпідтримки урядам України і країн Центральної Азії. Потім був заступником голови правління BRDO / World Bank Group - експертно-аналітичного центру, створеного з ініціативи Міністерства економічного розвитку і торгівлі, а також західних партнерів: Світового банку та уряду Канади. Під час парламентських виборів - 2019 пройшов в Раду за списком СН під №21. І вже в серпні того ж року став міністром юстиції.
Один з останніх скандалів, де фігурує Мін'юст, був пов'язаний з конфіскацією собак, яких згодом виставили на аукціон за борги. Першим про те, що відомство промишляє подібним, написав на своїй сторінці Михайло Волинець. Спочатку пост вважали фейком, але потім Малюська підтвердив, що так воно і є.
За 2019 рік Малюська отримав 871 тис. грн заробітної плати, працюючи International Finance Corporation (МФК), і 303 тис. грн - як глава Мін'юсту. Крім того, 1,056 млн грн склала пенсія від МБРР (International Bank for Reconstruction and Development). На рахунках в банку у міністра юстиції 102 тис. грн і $44 тис., готівкою - 45 тис. грн. У нього дві квартири площею 34,6 і 72, 4 кв. м, а також автомобіль Mazda 2008 року випуску.
Повний рейтинг дивіться в №13 Журналу Корреспондент.
Список експертів (в алфавітному порядку за прізвищами):
Владислав Бовсуновський, журналіст;
Дмитро Воронков, політичний оглядач;
Валентин Гайдай, політолог;
Володимир Германов, медіаексперт;
Олексій Голобуцький, заступник голови Агентства моделювання ситуацій;
Данило Ключук, підприємець, власник компанії MID;
Олександр Крамаренко, головний редактор журналу Корреспондент;
Світлана Кушнір, політичний і економічний оглядач;
Сергій Литвинов, заступник директора Центру соціальних технологій Соціополіс;
Валерій Літонінський, політичний оглядач журналу Корреспондент;
Євген Магда, директор Інституту світової політики;
Олександр Мусієнко, політолог;
Василь Невмержицький, фінансовий аналітик;
Олег Попенко, голова комітету ЖКГ, благоустрою, екології та охорони навколишнього середовища в громадській раді при КМДА;
Олена Привалова, PR-експерт фінансового ринку і правового сектора;
Ігор Рейтерович, політолог;
Олександра Решмеділова, політичний аналітик;
Сергій Слободчук, політтехнолог;
Ірина Тиран, політичний експерт;
Віктор Уколов, політичний аналітик;
Альберт-Лейзер Фельдман, засновник Інституту розвитку громадянського суспільства ім. Голди Меїр;
Павло Харламов, редактор журналу Гроші;
Михайло Чаплига, політолог, правозахисник.
Для участі в пулі експертів журналу Корреспондент необхідно звернутися до редакції з листом, вказавши ім'я та прізвище претендента, а також два-три посилання на його публікації в медіа або прикласти до листа приклади аналітичних робіт. Редакція залишає за собою право не включити претендента до складу експертного пулу.