Хибні переконання про безпеку

Україна продовжує посідати високі місця у рейтингах найбільш злочинних країн світу. За статистикою за 2019 рік в Україні було здійснено понад 460 тис. злочинів.

Бльше 230 тис. крадіжок, у тому числі квартирних, більше 13 тис. грабежів, більше 2 тис. нанесення важких тілесних ушкоджень, в результаті яких більше 600 людей загинули. Щодня трапляються випадки грабежу, насилля чи нападу. Це не лише втрата матеріальних цінностей, це ще й колосальний психологічний стрес, втрата здоров’я, тілесні ушкодження, а іноді й смерть.

Зрозуміло, що є правоохоронні органи, створені для того, аби захищати громадян у таких випадках. Але, на жаль, вони не можуть справлятися з тією кількістю злочинів, які відбуваються щохвилини. Банально — не вистачає існуючої кількості патрулів, аби приїхати вчасно. Сюди ж врахуємо і те, що більшість злочинів лишаються у статусі «висяків». Знаючи це, злочинець відчуває свою безкарність, немає так званої «митєєвої розсплати».

Другою причиною є загальна економічна криза, яка штовхає людей на злочини. Проте, третім і не менш важливим фактором є менталітет українців, надія «що зі мною нічого не станеться».

Звісно, такий менталітет тягнеться ще з Радянського союзу, де були недовіра і страх. І з часів 90-х, коли з’явилася недовіра до охорони і будь-яких людей у формі — вони частіше становили небезпеку у вигляді нападу або рекету, а не надавали охорону ти безпеку.

Неправдивих переконань доволі багато. Одні стосуються впевненості, що ані мене ані моїх близьких жоден злочин не торкнеться. Другі заходів, до яких люди вдаються в надії на те, що вони зможуть захистити їх самих або їхнє майно. Треті стосуються охоронних компаній. До других можна віднести переконання, що хорошу охорону може забезпечити собака, що квартиру не пограбують, якщо за нею приглядають сусіди або що від зламу захищає тамбур. До третіх: що послуги охорони дуже дорогі і не доступні звичайним людям, а охорона потрібна лише політикам та олігархам.

Відповідь, яку я часто чую — «у мене немає чого красти, крадуть лише у багатих». І це основна помилка. На кожен товар є свій купець і так само, на кожен сегмент населення знайдеться свій злочинець. Середній чек втрати від одного квартирного пограбування складає в середньому 100 000 гривень (навіть якщо господарі до крадіжки були переконані, що «виносити нічого»). Варто розуміти, що навіть якщо у вас є немає вдома великих сум готівкою, не думайте, що крадію не буде що вкрасти: побутова техніка, одяг, документи, ноутбук — усе це може бути наживою для зловмисника. Бували випадки, коли квартиру обнесли і вкрали продукти з холодильника. Звучить дико, але це факт.

Профілактика безпеки

Лише після того, як ви зіштовхнулися з пограбуванням/нападом особисто, чи хтось з ваших близьких, знайомих чи друзів, вмикається страх і розуміння того, що треба щось робити. Стратегія «поки мені не прилетіло, я нічого не роблю» несе за собою сумні наслідки.

60% клієнтів «Шериф» — це люди, які одного разу вже зіштовхнулися з неприємною для них ситуацією (пограбуванням/нападом), лише після цього стереотип впевненості зруйнувався і вони стали цінувати свою безпеку. Бо люди зазвичай не думають про наслідки, поки це не стосується їх особисто. Покладаються або на те, що якось впораються, або, у ситуаціях де небезпека очевидна, для страхування просять допомогти когось із друзів, брата, свата і т.п.

Варто задуматися про особисту безпеку самостійно. Треба застрахувати себе і членів родини від можливих проблем та їхніх наслідків.

У суспільстві досі незвично звучить термін «профілактика безпеки». Це європейський підхід до охорони свого майна і своєї сім’ї, коли люди не чекає, поки стане жертвою злочину, а йде на випередження: проводить необхідні технічні укріплення, дотримується інформаційної гігієни і замовляє охорону. І ми працюємо над тим, аби максимально доносити українцям важливість таких профілактичних заходів.

На жаль, коли люди все ж задумується про безпеку, часто ці заходи не мають практичного ефекту. Наприклад, собака. Собака може наробити галасу, однак хто прийде на нього, сусіди? А якщо їх немає вдома? Або раптом вони звикли до собачого гавкоту і не подумають про те, що цього разу його спричинили грабіжники? До того ж важливо розуміти, що досвідченого зловмисника не зупинить чотириногий друг — один удар важким предметом і сторожа не стане.

Те саме стосується довготривалих від’їздів з дому. Ви можете просити, щоб за вашими квітами приглянули сусіди і час від часу вмикали світло і телевізор, наче вдома хтось є. Але це допоможе лише якщо вашу квартиру грабіжник вибрав навмання. Більшість же нападів здійснюється після довготривалої підготовки і спостережень — від цього такі заходи ваше майно не захистять.

Варто завжди пам’ятати, що люди, які йдуть на злочин, роблять це усвідомлено і частіше за все підготовлені (озброєні). Зрідка хтось наперед задумується про безпеку власного майна. Думаючи, що усі цінності, які лежать вдома, знаходяться у безпеці, адже стоять класні броньовані двері і мій будинок — моя фортеця. Скажу так — грабіжник так не думає. І якщо він обрав ваш будинок, як об’єкт грабежу, його нічого не зупинить. Навіть попри найдорожчі двері і замки, він легко увійде всередину і візьме те, за чим прийшов.

Звісно, варто потурбуватися про технічне оснащення (двері, замки, ролети, решітки) — чим складніше буде потрапити у вашу квартиру, тим вищий шанс, що на місце встигне прибути поліція чи група швидкого реагування. Однак, такі заходи лише затримують злочинця. Якщо у нього є час (10 хвилин чи декілька годин) на те, аби спокійно копирсатися у ваших дорогих дверях та складних замках, то який у таких заходах сенс? Технічні укріплення працюють лише у випадку, коли затримують злочинця і за цей час встигає прибути охорона — а для цього потрібна сигналізація.

І нехай поки що установка охоронної сигналізації лишається не дуже поширеним заходом безпеки, по трохи населення починає переймати європейський тип мислення і задумуватися про охорону. Можливо, одна з причин цьому — карантин і коронавірус, коли відчуття страху та потреба у безпеці стали відчуватися особливо гостро.

Зі свого боку, ми хочемо змінити тенденцію звернень за заходами безпеки по факту здійснених негод. Працюємо над тим, аби люди грали на випередження. І тоді життя без тривоги стане доступне усім.