Річниця вбивства Троцького. Як пройшла ліквідація

 

Лев Троцький родом з України, він народився в 1879 році в українському селищі Янівка (нині - село Береславка Кіровоградської області) в сім'ї заможного землевласника з числа єврейських колоністів. Шкільні роки провів в Одесі і Миколаєві.

 

До 1917 року Троцький встиг пожити в Австро-Угорщині, Болгарії, Румунії, Франції, Іспанії і США, ведучи активну марксистську пропагандистську діяльність.

 

Троцький був членом Російської соціал-демократичної робітничої партії, прародительки партії більшовиків, де спочатку критикував в майбутньому головного комуністичного вождя Володимира Леніна. У травні 1917 року Троцький одним з останніх серед ватажків більшовицького руху приїжджає в Петроград, де на той час царський режим знаходиться на межі краху.

 

Після захоплення влади більшовиками Троцький формує Петроградський військово-революційний комітет, його заяви стають все більш радикальними. Саме Троцький був одним з головних ідеологів червоного терору. Також він вважається засновником і першим головнокомандувачем Червоної Армії.

 

 

З відходом Леніна від справ Троцький веде запеклу боротьбу за владу в партії і всій країні з Йосипом Сталіним. Троцький цю боротьбу програв, в 1928 році Троцького відправляють на заслання в Алмати, перед цим виключивши з Більшовицької партії. Не погодившись з ультиматумом з боку Сталіна, який зажадав від нього відійти від політики, верхівка комуністів приймає рішення вислати Троцького за кордон. У 1932 році його позбавили радянського громадянства.

 

Спочатку радянський революціонер, потрапив в опалу, вирушає до Франції, потім до Норвегії, а в 1937 році - в Мексику, де живе в будинку легендарних художників Фріди Кало і Дієго Рівери. У Мексиці його і вбили.

 

 

План ліквідації

 

Дістати Троцького на іншому кінці світу виявилося важкувато. Але Сталін вважав, що ненависний їм недавній член політбюро повинен бути знищений.

 

План ліквідації Троцького, представлений начальником 5-го відділу Головного управління держбезпеки НКВС старшим майором Павлом Фітіним, Сталін схвалив в серпні 1939 року.

 

Ліквідувати вигнанця переконали групу мексиканських комуністів, серед них був художник Давид Альваро Сікейрос, якого з тих пір особливо полюбили радянські керівники. Наприкінці травня 1940 року два десятки осіб у поліцейській формі закидали гранатами й обстріляли з кулеметів будинок Троцького. Але промахнулися.

 

Знайшли іншого виконавця - іспанця Рамона Меркадера. Він працював офіціантом в готелі Ритц в Барселоні. Його мати, Карідад дель Ріо Ернандес, народила п'ятьох дітей, потім залишила чоловіка і захопилася анархістськими ідеями. Вона стала агентом НКВС і запропонувала радянським товаришам звернути увагу на сина.

 

20 серпня 1940 року Меркадер прийшов до Троцького. Незважаючи на спеку - в плащі і капелюсі. І попросив прочитати його статтю. Коли Лев Давидович взявся за читання, Меркадер, який стояв у нього за спиною, вийняв льодоруб з укороченою ручкою і, закривши очі, з усією силою обрушив його на голову Троцького. Він сподівався вбити Троцького одним ударом і втекти. Але смертельно поранений Троцький вступив в боротьбу. Від розгубленості Меркадер навіть не зумів скористатися пістолетом. Почувши шум, вбігли охоронці і схопили вбивцю.

 

Льодруб, яким вбили Троцького // AFP

 

На наступний день Троцький помер в лікарні.

 

У ці ж дні в радянській Правді з'явилася стаття без підпису під назвою Смерть міжнародного шпигуна, яку Сталін правив власноруч.

 

 

Доля вбивці

 

Учасників операції відзначили орденами. Одне прізвище було відсутнє в списку - безпосереднього виконавця. Меркадер не отримав тоді нагороди, тому що не знали, як він поведе себе на суді і в тюрмі. Нелегалам заборонялося визнавати, що вони працюють на радянську розвідку.

 

Меркадер провів в мексиканській в'язниці 20 років, а на суді відкидав будь-який зв'язок з СРСР: він наполягав на тому, що Троцький перешкоджав його наміру одружитися на Сільвії Аґелофф і намагався залучити до таємної терористичної організації, члени якої ставили своєю кінцевою метою вбивство Сталіна. Вбивця стверджував, що смерть Троцького була єдиним способом цього уникнути.

 

Перші шість років Меркадер провів в камері без вікон і регулярно піддавався побоям. Згодом умови його утримання змінилися, і Меркадер став жити в якійсь подобі VIP-камери, ні в чому собі не відмовляючи і навіть одружившись. Влада Мексики намагалася встановити його особу і національність, але змогла прийти лише до висновку про те, що Меркадер не є ні бельгійцем, ні французом, ні канадцем. Його вдалося викрити лише до початку 1950-х, але визнати істинні мотиви, що спонукали його вбити Троцького, Меркадер відмовився.

 

Повністю відбувши термін ув'язнення, Меркадер відправився на Кубу, звідки був таємно переправлений в СРСР, де тодішній глава КДБ особисто вручив йому орден Леніна - вищу радянську державну нагороду - і медаль Золота Зірка.

 

Згодом Меркадер був зарахований на посаду старшого наукового співробітника в Інститут марксизму-ленінізму, де він займався історією громадянської війни в Іспанії. Крім того, він отримав пенсію від КДБ, а також квартиру в Москві і державну дачу. У середині 1970-х років Рамон Меркадер переїхав на Кубу, де працював в Міністерстві закордонних справ.

 

Помер Меркадер в 1978 році на Острові свободи, і його прах був з почестями похований в Москві, а Троцький був реабілітований навіть під час перебудови. Рішення про його реабілітацію було прийняте вже в 1992 році, коли країни, у створенні якої Троцький брав безпосередню участь, вже не існувало.

 

Льодоруб, за допомогою якого був убитий радянський діяч, вважався втраченим більше 70 років, поки не був виявлений у дочки мексиканського поліцейського, яка в 2000-х виставила його на торги. Знаряддя вбивства придбав американський колекціонер Кіт Мельтон, в 2018 році передавши його в Міжнародний музей шпигунства у Вашингтоні.

 

Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet