Забуте місто Русі. Що знайшли разом з монетами

 

У Городниці Житомирської області, де наприкінці серпня знайшли унікальний тисячолітній скарб з 38 срібниками, археологи виявили невідоме городище часів Русі. Перед українськими археологами й істориками стоїть завдання дізнатися, яким було це поселення і чому про нього не було відомо тисячу років. Корреспондент.net розповідає подробиці.

 

 

Сусід літописного Звягелю

 

У селищі Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області під час риболовлі на березі річки Случ чоловік вирішив набрати пісок для особистих потреб, але зробив унікальне відкриття - 32 срібники князя Володимира Святого і його пасинка Святополка Окаянного.

 

На наступний день туди вирушила експедиція Інституту археології Національної академії наук. У ямі вони знайшли ще шість цілих і фрагментованих тисячолітніх срібників. Дослідники тоді припустили, що цей скарб був ситуативним, коли людина нашвидку намагалася заховати свої гроші.

 

Знайдені в Городниці монети

 

Унікальність відкриття національного значення полягає не тільки в тому, що подібного не відбувалося 150 років, але і в тому, що на монетах є невідомі раніше штемпелі. Детально про відкриття в матеріалі Скарб України: диво-скарб часів Русі.

 

Минулого тижня, коли археологи поїхали в розвідку, то несподівано для себе виявили давньоруське городище, яке не траплялося їм під час попередніх експедицій. Воно знаходиться в 1,5 кілометрах від місця, де знайшли монети.

 

Археологи розповідають, що поруч з місцем, де знайшли монети, є зручна переправа через Случ з одного берега на інший і вздовж річки, тобто тут могли проходити стародавні торгові шляхи.

 

Від Городниці на відстані 50 км розташовувалося на той час надпотужне утворення Звягель (нинішній Новоград-Волинський) з двома городищами.

 

Городище Звягелю / Г.Зубрицька, О.Коваль, А.Петраускас

 

Житомирська Городниця - це тихе селище міського типу, яке раніше було відоме своїм порцеляновим заводом початку 19-го століття. Від виробництва зараз залишилася тільки експозиція в місцевому будинку культури.

 

Центр Городниці. Помаранчева будівля - колишня синагога, а нині селищна рада / BBC Україна

 

На стенді біля селищної ради йдеться, що Городницю заснували в 1390 році. На місцевому сайті повідомляється, що у 15-му столітті поселенням володіли князі Корецькі.

 

Про Городницю майже нічого невідомо. В історичній довідці також вказується, що в 19-му столітті тут були німецькі колонії Гофманівка і Нова Мечиславівка.

 

Ввечері 22 вересня науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Олександр Алфьоров повідомив, що там виявили невідоме досі місто часів Київської Русі.

 

Воно розташоване на території парку, закладеного наприкінці 19-го століття. Сам парк є пам'ятником садово-паркової архітектури.

 

"Культурний шар тут настільки насичений, що по схилах ви йдете по кістках, кераміці, кахлю, склу, а це свідчить, що життя тут було дуже активним", - розповів Укрінформу керівник Житомирської археологічної експедиції Андрій Петраускас.

 

Він передбачає, що вже зараз можна говорити про велике поселення, яке цілком могло бути рівнозначним літописному Звягелю.

 

Фрагменти гончарних виробів 9 - 10 століть

 

"Ґрунт просто усіяний матеріалом. У нас вже, напевно, відро знахідок: пізнє середньовіччя, давньоруські. Це і кахель, і посуд, і частки скляних посудин, і віконниці", - розповів археолог.

 

За його словами, у городищі збереглися дитинець (40 на 50 метрів), оборонні споруди з південного боку, які представлені подвійною лінією ескарпів (крутий схил, що розділяє поверхні, розташовані на різних висотах, - ред.), з північного боку - додатковий вал і рів та оборонні споруди, де дитинець відділяється від плато.

 

Залишки валів давньоруського городища на Житомирщині / BBC Україна

 

"Ми можемо його розрізати, і стратиграфія дасть нам відповідь, коли укріплення формувалося", - додав керівник експедиції.

 

Археологи припускають, що городище могло виникнути у 8 - 10 століттях і проіснувати до 13 - 14 століття. Для старту розкопок необхідно зібрати документи, що може зайняти багато часу.

 

"Ми зробили розвідувальні дослідження. А для закладки розкопок потрібні дозволи. Ще знадобиться технічне обладнання, щоб зробити фотограмметрію (спеціальну карту розкопок, - ред.). Але, напевно, це може бути складно через кількість дерев, які ростуть на пагорбах", - розповідає археолог.

 

Андрій Петраускас / BBC Україна

 

Петраускас вважає Городницю класичним європейським містом, оскільки тут є православний монастир, католицький костел, дві синагоги, єврейське кладовище 17-го століття. А отже, при організації оглядового майданчика і реконструкції укріплень в смт можуть почати з'їжджатися туристи.

 

Сліди поселення такого масштабу говорять про те, що річка Случ свого часу мала велике значення, говорить Алфьоров. За його словами, за часів Русі річка була судноплавною і по ній йшла торгівля.

 

"Річка Случ була одним з торгових шляхів, якими йшли купці. Саме в тих місцях, які їх контролювали, збирали податки з купців", - розповів він BBC Україна.

 

Знахідки археологів, у свою чергу, можуть свідчити про дуже давню історію цього поселення.

 

Річка Случ з кожним роком мілкішає / BBC Україна

 

Городниця, яка колись могла називатися зовсім по-іншому, з усією ймовірністю, була пов'язана зі Звягелем. З одного міста в інший можна було дістатися за один-два дні, що порівняно небагато на ті часи.

 

Втім, загадкою залишається те, чому про таке велике поселення не було відомо раніше.

 

"Десь із середини 19-го століття краєзнавці й історики публікували відомості з пам'яток про вали, кургани, міста і гради, які вони знали. Були і праці з Волині, які описували, у якому поселенні що розташоване. Городницю чомусь пропустили", - дивується історик.

 

Ні в 20-му столітті, ні в 21-му історики і краєзнавці, які працюють там, городище не помічали. Цього разу археологи змогли візуально оцінити пагорби і побачити ознаки валів, розповів Алфьоров.

 

Зараз, після знахідки городницького скарбу і древнього міста, перед істориками стоїть завдання детально вивчити літописи, щоб ідентифікувати городище, яке, цілком імовірно, визначалося за зовсім іншим топонімом.

 

Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet