Війна Вірменії та Азербайджану за Карабах: що приніс місяць боїв

Азербайджан намагається силою зброї повернути Нагірний Карабах, нове загострення триває з 27 вересня. Що сталося за цей час? Основні події - в огляді DW.

Третя спроба перемир'я за останній місяць провалилася: Азербайджан продовжує воювати з Вірменією за Нагірний Карабах. Конфлікт на Південному Кавказі між двома країнами і армією самопроголошеної Нагірно-Карабаcької республіки, яку підтримує Вірменія, загострився влітку цього року, а з кінця вересня перейшов у фазу масштабних військових дій.

DW зібрала головні відомості про нову війну за Карабах, що триває вже місяць, і попросила експертку "Міжнародної кризової групи" (International Crisis Group) Олесю Вартанян прокоментувати їх.

Як почалася нова війна за Карабах

Бойові дії почалися 27 вересня 2020 року - у початку ескалації сторони звинувачують одна одну. Бої спалахнули по всій так званій лінії зіткнення - неофіційному кордону між самопроголошеною республікою Нагірний Карабах, яку у Вірменії називають "Арцах", з одного боку, і Азербайджаном, з іншого. Цю лінію було визначено угодою 1994 року про припинення вогню між Вірменією і Нагірним Карабахом.

На відміну від попередніх спалахів насильства в регіоні після 1994 року, зараз там триває повномасштабна війна із застосуванням різних видів озброєнь, включно з важкими. Обидві країни запровадили воєнний стан і оголосили про мобілізацію. Азербайджан, щоправда, - тільки в частині своїх регіонів. Повідомлення про бомбардування й артилерійські обстріли мирних поселень надходять з обох сторін - зокрема про обстріл міста Тертер і ще кількох районів Азербайджану, а також столиці невизнаної республіки, Степанакерта.

Три безуспішні спроби домогтися перемир'я

10 жовтня за посередництва Росії була досягнута перша домовленість про припинення вогню - з метою обмінятися військовополоненими і тілами загиблих. Однак вона була зірвана так само, як і друга спроба російської дипломатії - всього лише через тиждень, 17 жовтня.

Третя домовленість про припинення вогню між сторонами конфлікту була досягнута за посередництва США і повинна була вступити в силу 26 жовтня, але сторони виступили із взаємними звинуваченнями в порушенні угоди. Тому бойові дії тривали і у вівторок, 27 жовтня.

Азербайджан намагається повернути територію силою. Що з цього вийшло?

Судячи із заяв як Баку, так і Єревана, армії Азербайджану наразі вдалося повернути частину спірних територій під свій контроль. Як доказ 26 жовтня азербайджанське міністерство оборони опублікувало відео з міста Кубатли і прилеглого до нього села.

Вірменська сторона визнала цю та деякі інші втрати. Міноборони Вірменії опублікувало карту, на якій видно, що силам азербайджанської армії вдалося просунутися вглиб території Нагірного Карабаху на півдні і південному заході, а також - незначно - на півночі. Всього президент Азербайджану Ільхам Алієв перерахував 16 сіл, контроль над якими, за його даними, перебрала азербайджанська армія.

За міжнародним правом, спірні території Карабаху є азербайджанською територією. Однак сили самопроголошеної республіки за підтримки Вірменії контролювали за підсумками війни 1991-1994 року спірний регіон, включно із сімома прилеглими до нього районами Азербайджану. Сторони багато років вели мирні переговори, проте в останні місяці влада в Баку неодноразово називала мирний процес безрезультатним.

Азербайджан просунувся вперед. Військова кампанія Баку успішна?

Основні бої, судячи за наявними даними, тривають в долинній місцевості з уже зруйнованими поселеннями і лише незначною кількістю жителів, коментує ситуацію Олеся Вартанян з "Міжнародної кризової групи". "У будь-якій війні така місцевість надає перевагу для просування за участю важкої техніки. Але подібну долинну місцевість так само легко захопити, як і втратити", - додала вона.

Інша частина конфліктної зони - переважно гірська місцевість, здебільшого вкрита лісами. "Там значно складніше воювати. Битися доведеться буквально за кожну гору. Переміщення боїв у гори в теорії може змінити темпи і характер наступу", - припустила Вартанян. На відміну від південних долин, в гірській місцевості більше цивільних поселень. Експерт побоюється, що бойові дії там загрожують великими втратами серед військовослужбовців і мирного населення, а також становлять "серйозну загрозу нових воєнних злочинів".

Які втрати несуть Вірменія і Азербайджан?

Поки що тільки влада Вірменії публікує списки загиблих військовослужбовців. Наразі, за офіційними даними з Єревана, число жертв серед вірменських військових перевищила тисячу осіб, серед мирних громадян - 39. Баку називає втрати серед військових конфіденційною інформацією і обіцяє розкрити дані тільки після закінчення активної фази бойових дій. Офіційні дані щодо жертв серед мирного населення на 24 жовтня: 65 загиблих і майже триста поранених.

22 жовтня російський президент Володимир Путін заявив, що загальне число жертв нової війни за Карабах склало близько 5000 осіб. Експерти "Міжнародної кризової групи" ведуть свої підрахунки. "Але це вкрай складне заняття, оскільки Баку не публікує офіційних повідомлень, а верифікація інформації, що публікується в соціальних мережах, забирає багато часу", - говорить Вартанян.

В організації вважають, що йдеться про тисячі військових і більш ніж сто цивільних осіб. Якщо врахувати співвідношення втрат із загальним населенням сторін конфлікту, а також той факт, що бойові дії тривають лише місяць, то "можна вже точно сказати, що це найкривавіша війна на пострадянському просторі за останні 15 років", - заявила Олеся Вартанян.

Правда, що в Карабасі є сирійські найманці?

Повідомлення про участь деяких "сирійських найманців" на стороні Азербайджану надходили з самого початку бойових дій. Баку заперечує присутність іноземців. Незважаючи на ці заяви, свідчення, зібрані журналістами низки великих ЗМІ, а також приватними розслідувачами, говорять про протилежне. Велике досьє про те, що відомо на цю тему, зібрали активісти з дослідницької групи Conflict Intelligence Team.

Зокрема вони виклали посилання на кілька відео в мережі, опублікованих, ймовірно, самими найманцями. І за допомогою цих відео, як стверджують кілька незалежних один від одного розслідувачів, вдалося здійснити геолокацію найманців у зоні конфлікту на Південному Кавказі. Журналісти різних видань незалежно один від одного стверджують, що найманців рекрутують на півночі й північному заході Сирії - на підконтрольній Туреччині території, головним чином з числа протурецької Сирійської національної армії (SNA). Дані про винагороду коливаються від 600 до 2500 доларів США на людину щомісяця. Загальна кількість найманців, за оцінками різних видань, коливається від тисячі до півтори тисячі осіб.

Про підготовку, доставку, оплату найманців писали, зокрема, російська газета "Коммерсант", британські The Guardian та The Independent, американські видання Wall Street Journal і американський журнал Foreign Policy - журналістам останнього вдалося взяти інтерв'ю у ймовірних сирійців. "До мене особисто журналісти, що працюють за цією темою, почали звертатися ще до початку війни. Вони поділилися фотографіями найманців, які відправлялися в Азербайджан, а пізніше вже перебували там під час боїв, що розпочалися", - прокоментувала ситуацію Вартанян.

Яку роль відіграє Туреччина у війні в Нагірному Карабасі?

Тісний зв'язок Азербайджану і Туреччини в питаннях постачань зброї та співпраці на військово-стратегічному і розвідувальному напрямках є "реальністю вже багатьох років", говорить Вартанян. "З перших днів війни президент Туреччини заявляє, що готовий підтримати Азербайджан "будь-якою ціною". Така безумовна підтримка залишає чимало простору для інтерпретацій", - говорить експертка з "Міжнародної кризової групи". Теоретично це може означати готовність Анкари і до прямої участі у війні в Нагірному Карабасі або шляхом відкриття нового фронту безпосередньо з Вірменією. "Туреччина взяла на себе роль, яку насилу можна назвати такою, що сприяє завершенню бойових дій і поверненню до переговорів", - говорить Вартанян.

Влада Вірменії звинувачуює Туреччину не тільки у відрядженні найманців, а й у військовій допомозі, зокрема передачі Баку багатофункціональних винищувачів F-16. Туреччина заперечує подібні звинувачення як безпідставні. Проте наявність винищувачів, наприклад, визнав особисто глава Азербайджану Ільхам Алієв. Він, щоправда, зауважив, що йдеться про "5-6 машин", які, за його словами, не беруть участі в конфлікті і є "моральною підтримкою" з боку Туреччини. Також є свідчення залучення до бойових дій турецьких ударних безпілотників типу Bayraktar.

Чекати на перемир'я у війні між Вірменією і Азербайджаном не варто?

З огляду на три провальних спроби домогтися припинення вогню Олеся Вартанян зауважує, що "в плані дипломатії ми все ще в початковій точці, як і місяць тому". Експерт виходить з того, що війна найвірогідніше "загострюватиметься доти, доки одна або обидві сторони не видихнуться на полі (бою. - Ред.). Можливо, тоді вони будуть готові хоча б до тимчасового перемир'я", - зауважила вона.

Джерело: Українська служба DW