100 Найбільш заможних. Рейтинг Корреспондента
Сотня найбільших особистих статків: хто, на чому заробляє, що змінилося за карантинний рік.
ЧОМУ ВАЖЛИВО БАЧИТИ НАЙ-НАЙ
Те, чим володіють великі підприємці, - це і експортний потенціал, і робочі місця, і податки. Зрештою, це кормова база для малого і середнього бізнесу, який заробляє, поставляючи товари та послуги великим компаніям і їхнім співробітникам.
І дуже важливо бачити, що відбувається, з ким відбувається і в чому тренди. Ось ми радіємо зростанню вартості бізнесів, тому що чим вони дорожчі, тим більше можуть залучити інвестицій. Чим більше інвестицій - тим вищеа потреба в персоналі, тим більше виплачується зарплат, тим вища економічна активність. А далі, як кажуть економісти, "приплив піднімає всі човни".
РЕЙТИНГ
ЯК МИ РАХУВАЛИ
Ми, як і рік тому, проаналізували активи більше 110 найзаможніших українців і з них відібрали перших сто. Нам допоміг моніторинг, який ми запустили рік тому у зв'язку з перезапуском рейтингу найзаможніших. Ми використовували потік новин і власний моніторинг, щоб звіряти годинники і перевіряти наші оцінки на адекватність. Звичайно, в Україні формувати подібні оцінки вкрай складно. Як уже було сказано, адекватного ринку акцій у країні немає, а угоди продажу-купівлі великих бізнесів - події вельми рідкісні.
Тому дуже складно оцінити бізнеси тим шляхом, який є найбільш точним, - за скільки продали/купили бізнес цілком або малу його частину (акцію).
Відразу обмовимося, що наші цифри є відображенням оцінних суджень і не можуть розглядатися як оцінки для оподаткування, інвестування, а також для боргового фінансування. Ще раз: все, що опубліковано в нашому рейтингу, - не більше ніж оцінні судження.
Як уже було сказано, найточніший метод оцінки бізнесу - ціна покупки. Ось скільки готові віддати - то і правда. Звичайно, ця цифра буде справедлива тільки на момент угоди. А в українських умовах ще треба врахувати фігуру покупця. Як було сказано, в Україні цей метод можна застосовувати дуже нечасто і до обмеженого кола активів. І то за певних умов.
Наприклад, куплене задорого гірничодобувне підприємство можуть зажахати, відбираючи ліцензії, - і скільки після цього воно буде коштувати? За ціною металобрухту наявного у нього обладнання?
А якщо для того ж гірничодобувного комплексу раптом підвищать рентні платежі за користування родовищами і/або введуть гранично жорсткі екологічні норми, то ціна може виявитися близькою до нуля.
Є ще три методи оцінки - теж не найточніші у вітчизняних умовах, але інших у нас, на жаль, немає.
Другий спосіб - порівняння якогось вітчизняного бізнесу з аналогічним. В ідеалі варто порівняти з аналогом, що знаходиться неподалік. Прекрасний варіант, але де взяти той точно оцінений вітчизняний аналог? Його, швидше за все, немає. Доведеться шукати аналог у країні з економікою, яка хоч якось або чимось нагадує українську.
Тому доведеться порівнювати з аналогічними бізнесами в Польщі або Туреччині, в Угорщині або Бразилії. На жаль, тут занадто багато виявляється припущень. Ринок, що розвивається, не завжди адекватно оцінює місцевий бізнес, хоча Україна в цьому сенсі унікально складна для оцінки активу. Ну і додаткові похибки вносять спроби співвіднести вартість бізнесу на різних ринках, нехай і схожих. Проте для України це один із найпопулярніших методів.
Третій спосіб - через витрати на створення аналогічного бізнесу. Це добре на стабільному ринку. Але малопригодно в Україні, оскільки зараз є, наприклад, маса об'єктів нерухомості, які простіше і дешевше купити, ніж побудувати аналогічний. Ну і трудомісткість такого методу зашкалює.
Четвертий спосіб - оцінка на основі величини прибутку, який генерує підприємство. Чистий прибуток множать на деякий коефіцієнт, величина якого - окрема і дуже непроста тема. Такий метод дуже популярний для непублічних компаній (це ті, які не торгуються на біржах). Його активно використовують професійні інвестори на фондовому ринку і для публічних компаній, щоб передбачити межі зростання тієї чи іншої акції.
А тепер те саме питання - про коефіцієнт, на який треба помножити прибуток, щоб отримати вартість компанії. Кажуть, що в Україні вартість компанії приблизно дорівнює 7-12 розмірів її річного прибутку. І чим бізнес ризикованіший, тим менша величина цього коефіцієнта (мультиплікатора). Наприклад, для оптової торгівлі він може бути і 5, а для молокозаводу - мінімум 10 (цифри умовні, звичайно). Але, припустимо, ми правильно визначили коефіцієнт, де брати цифру прибутку? З офіційної звітності, яку більшість компаній не публікує? Чи з податкової звітності, яка не завжди цілком відповідає на питання про розмір прибутку? Чи із внутрішнього управлінського обліку, який лягає на стіл власнику мало не щотижня?
Це велика проблема - доступ до такої інформації. Іноді доводиться замінювати її непрямими даними. Для агробізнесу - можна подивитися на розмір земельного банку і обсяг експорту в тоннах. Для роздрібної торгівлі - на число торгових точок і їхню площу.
До того ж треба враховувати, скільки бізнесмен і його компанії винні грошей банкам та іншим кредиторам. Про одного з українських так званих олігархів жартують у бізнес-середовищі, що "він вартує мінус півтора мільярда". І це чиста правда. Точно така ж правда, як і те, що, незважаючи на борги, він залишається в нашій сотні мільйонерів.
Ну і окрема складність - багато власників соромляться публічно декларувати ті чи інші активи. Доводиться виловлювати з реєстрів та інших джерел.
Зрозуміло, якщо хтось із власників запропонує свої поправки до наших оцінних суджень, ми неодмінно і негайно їх опублікуємо.
Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet