Країна зруйнована. 10 років повстання в Лівії

 

17 лютого в Лівії відзначається як День гніву, з цього дня 10 років тому почалося повстання, яке призвело до повалення режиму Муаммара Каддафі, громадянської війни і практичного розпаду держави на кілька об'єднань.

 

Громадянська війна триває і зараз, у жовтні 2020 року сторони домовилися про припинення вогню, а в лютому в країні з'явився перехідний об'єднаний уряд, який очолив Абдель Хамід Дбейба.

 

Корреспондент.net розбирається в наслідках повстання в Лівії.

 

 

Протестувальників проти Каддафі в Лівії в 2011 році розганяли регулярні війська. Силове придушення мітингів не залишилося без уваги світової спільноти. 26 лютого 2011 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію 1970, що вводила санкції проти керівництва Лівії.

 

Наступного дня в Бенгазі опозиція сформувала Перехідну національну раду (ПНР), яка незабаром проголосила себе єдиним законним представником народу Лівії.

 

Першою країною, яка визнала легітимність нового органу, стала Франція. Про своє рішення Париж оголосив 10 березня. А до липня 2011 року перехідний уряд заручився визнанням понад 30 країн, включаючи США і Велику Британію.

 

17 березня Радбез ухвалив резолюцію 1973, яка вводила в Лівії безполітну зону і санкціонувала заходи щодо захисту мирних жителів. На підтримку цього документа проголосували три постійних члени Ради - США, Велика Британія, Франція, а Росія і Китай утрималися.

 

18 березня Сполучені штати, Велика Британія, Франція і ряд арабських країн висунули Каддафі ультиматум, зажадавши негайно припинити атаки на мирне населення країни, а наступного дня західна коаліція почала повітряну операцію.

 

22 березня керівництво НАТО прийняло рішення про проведення морської операції Unified Protector. Флот Північноатлантичного альянсу діяв під виглядом виконання Резолюції 1973 в частині збройового ембарго.

 

Каддафі переховувався. Проте 20 жовтня 2011 року лівійський лідер був по-звірячому вбитий поблизу міста Сірт після авіаудару по його кортежу.

 

EPA

Повалення Каддафі

 

 

Каддафі правив Лівією 42 роки, через 10 років після його повалення лівійці все ще чекають розв'язання політичної кризи в країні.

 

З 2014 року країна поділена: західну частину, включаючи столицю Тріполі, контролює визнаний ООН коаліційний уряд, східну - підтримуваний Єгиптом і Росією маршал Халіфа Хафтар.

 

Останній за часом спалах бойових дій, коли сили Хафтара намагалися, але не змогли, зайняти Тріполі, тривав з квітня 2019 по червень 2020 року.

 

 

Більшість лівійців живе в бідності. У містах регулярно вимикають електрику. Великих збитків завдано колись головній галузі національної економіки, видобутку нафти.

 

Фактично в Лівії знищені економіка і єдина система управління.

 

EPA

Громадянська війна в Лівії

 

 

 

Зараз Лівія перетворилася на безперебійне джерело в джерело нелегальної міграції в ЄС і одночасно - в плацдарм для переправлення біженців з інших держав Африки, які постраждали від громадянських воєн. Пік напливу нелегалів з Лівії припав на 2015 рік.

 

У наступні роки число біженців стало знижуватися, проте ситуація з їх безконтрольним прибуттям, розміщенням і соціальною адаптацією з порядку денного не пішла.

 

Крім того, відсутність централізованої державної влади зробило Лівію зручним притулком для терористичних структур.

 

 

 

Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet