Бурхливі кадрові хвилі. Яких ротацій чекати у владі
Поки вся країна спостерігає за гостросюжетним серіалом з екс-суддею Миколою Чаусом у головній ролі, президент готується до візиту до США, чекає візиту бундесканцлера і проводить чергові ротації в уряді.
Друга половина серпня пройде не тільки під знаком святкування 30-річчя: 22 і 30 серпня відбудуться дві зустрічі президента на високому рівні, пише Валерій Літонінський в №15 Журналу Корреспондент. Перша - в Києві з канцлером ФРН Ангелою Меркель, друга - у Вашингтоні з президентом США Джо Байденом.
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба і глава ОП Андрій Єрмак вже літали до США на розвідку. Планується, що Володимир Зеленський повинен вибити з Байдена якусь реальну компенсацію за дозвіл США добудувати Північний потік - 2 - російський газопровід в обхід України. Як би там не було, а Байден може запитати у Зеленського і про внутрішньоукраїнські справи, точніше - про виконання наших обіцянок перед Заходом, з якими є проблеми. Зміна голови Нафтогазу в обхід процедур вже оскаржується в суді, конкурс на посаду нового глави Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в глухому куті, нападки на НАБУ не припинилися (втім, неефективність цього органу дає для них більш ніж достатньо підстав). Тому Зеленському потрібно буде постаратися, щоб повернутися з Вашингтона з перемогою.
Зустріч з Меркель відбудеться на вильоті її каденції - у вересні будуть у ФРН вибори, за підсумками яких правляча коаліція в бундестазі призначить нового канцлера. Але, зважаючи на явну спадкоємність політики Берліна, канцлером стане, схоже, однопартієць і близький послідовник Меркель - Армін Лашет (Armin Laschet). Тому називати нинішню бундесканцлера політичною «кульгавою качкою» (глава держави, який завершує свою каденцію), напевно, було б необачно.
Що везе до Києва Меркель? Так все ту ж формулу Штайнмаєра, головною особливістю якої є вимога надати ОРДЛО особливий статус. Поки що Київ міг відмовлятися від імплантування в державне тіло анклаву, який контролюється ззовні. Хто знає, які аргументи привезе до Києва Меркель? Вона не раз і не два демонструвала позицію, яка виглядає так: створити видимість врегулювання конфлікту на Донбасі за рахунок будь-яких можливих поступок за рахунок Києва.
Тим часом Київ сильними і грамотними жестами набирає очки в стосунках із сусідами. Спочатку для допомоги турецьким пожежникам Україна направила два екіпажі пожежних літаків Ан-32П з групою досвідчених фахівців в складі 14 осіб - вони там працюють з 30 липня, скидають воду в осередки займання. Потім на початку серпня 100 українських пожежників були відправлені на допомогу грецьким колегам для боротьби з вогнем в околицях Афін і в інших місцях.
Ну а що вдома? Вдома - скандали.
ГРОШІ В БАНКАХ
Викрадення, таємний перетин кордону, погоня по центру Києва, вертольоти, літаки, сутички двох правоохоронних органів, звинувачення проти вищих посадових осіб - все це не опис сцен нового кримінального серіалу, а події з життя колишнього судді Дніпровського райсуду Києва Миколи Чауса. Горе-суддя одночасно виявився і підозрюваним у справі НАБУ про хабарництво, і потерпілим у справі СБУ про своє ж викрадення. Зрозуміло, що і без великої політики в історії Чауса ніяк не обійшлося.
На всю країну суддя Чаус прославився влітку 2016 року. Тоді НАБУ показало, як служитель Феміди ховав гроші, отримані в результаті хабара, в трилітрові банки на ділянці біля свого будинку. Чаус завдяки своїм банкам з доларами тут же перетворився на героя мемів, але ось затримати його так і не змогли.
Суддя втік, скориставшись недоторканністю. Історія виглядає так, що йому допомогли це зробити, і інших версій особливо немає. За версією НАБУ, відповідальним за втечу Чауса був нібито начальник служби безпеки тодішнього президента України Петра Порошенка - Юрій Федоров. Дружина Чауса теж говорить, що піти від українського правосуддя її чоловікові допомогли «люди Порошенка». Сам п'ятий президент України говорить, що Чауса ніколи не бачив і не знав. Але чому тоді йому приписують зв'язок з Порошенком?
Усе через кар'єру судді Чауса, яка довгий час не була особливо публічною. Під час подій Революції гідності суддя виніс рішення проти двох автомайданівців, забравши у них водійські посвідчення за пікети біля резиденції Віктора Януковича в Межигір'ї.
Після втечі Януковича за такі рішення на Чауса поскаржилися до Вищої ради правосуддя. Поки ВРП перевіряв суддю, той перебував у підвішеному стані - на межі звільнення, що використовували по максимуму представники влади. У 2015 році Чаус став у Дніпровському райсуді Києва лідером за кількістю розгляду кримінальних справ: за рік він розібрався в 122 провадженнях. І серед усіх цих справ була одна особливо важлива для тодішнього керівництва державою - справа Геннадія Корбана. Корбан в той час був одним з найближчих соратників Ігоря Коломойського і опонентом Порошенка. Корбан якраз добряче потріпав нерви президентській команді на довиборах в 205-му виборчому окрузі в Чернігові, де протистояв одному з найближчих соратників Порошенка - Сергію Березенкові.
Незабаром після виборів проти бізнесмена з'явилася справа про викрадення людей і розкрадання майна. Запобіжний захід Корбану вибирав саме Чаус. Слухання справи тривало 28 годин, Корбан втрачав свідомість, під судом билися тітушки, в Чауса кидали пляшки, але бізнесмена він таки заарештував. Проходив суд над Корбаном якраз перед рішенням ВРП стосовно Чауса.
«Юридично у нього є право підписувати якісь рішення, а хто повісить на себе політичну справу замість Чауса? Напевно, ніхто. У нього є індульгенція від влади. Якщо людина поводиться таким чином, значить, їй обіцяли, що ти можеш робити те, що вважаєш за потрібне, і ми тебе прикриємо», - говорив тоді адвокат Корбана Андрій Богдан, який через три роки став главою Офісу президента.
У результаті ВРП, звичайно, виправдала Чауса, але тут ним зацікавилося НАБУ і прийняло на нібито хабарі в $150 тис. За вирок у справі про збут наркотиків. «Нібито» - бо рішення суду щодо цього хабара все ще немає. Від НАБУ суддя сховався в Молдові, але Бюро знайшло його і там. Чаус попросив у сусідній країні політичний притулок, український антикорупційний орган наполягав на екстрадиції.
Зрештою, в березні 2021 року Кишинів остаточно відмовив судді-втікачеві в захисті, повинна була початися процедура його витурення в Україну, де на нього з нетерпінням чекало НАБУ, але не так сталося, як гадалося. Чаус знову зник.
БИТВА СПЕЦСЛУЖБ
Його нібито викрали прямо на вулиці Кишинева, причому настільки невміло, що навіть в дружній Молдові швидко дійшли висновку - це зробили українські спецслужби. Наші, звичайно, все заперечували, але через п'ять місяців після викрадення Чаус знайшовся в селі у Вінницькій області біля молдовського кордону. Просто прийшов в одних шортах в сільраду. Де він перебував весь цей час, Чаус не розповів, зате заявив, що дуже хоче відправитися в управління СБУ в Києві разом зі співробітниками спецслужби. У СБУ «несподівано» тут же і вертоліт під рукою знайшовся, яким Чауса до Києва і доставили.
Тут розпочався наступний етап історії, за екранізацію якої міг би поборотися і Netflix, - боротьба за Чауса між СБУ і НАБУ. В антикорупційному бюро почали шукати свого підозрюваного, нагадуючи, що той фігурує саме в їхній справі. Ось тільки СБУ Чауса віддавати категорично відмовилася, під приводом, що вони його нібито захищають і розслідують його викрадення. Дійшло до того, що представники НАБУ гналися за СБУ, яка перевозила Чауса по Києву, але ті ціною ДТП екс-суддю антикорупціонерам так і не віддали. Після переговорів за участю Офісу генпрокурора СБУ таки дала обрати Чаусу запобіжний захід у справі НАБУ - його відправили під цілодобовий домашній арешт із зобов'язанням носити браслет. Але майбутня доля горе-мандрівника залишається відкритою.
«Ми отримали дискредитованого і, можливо, спеціально підготовленого (СБУ) фігуранта-свідка Чауса, з ризиками його звернення до ЄСПЛ щодо політичного переслідування в Україні», - коментує справу Чауса директор НАБУ Артем Ситник. Звучить красиво, але більше схоже на виправдання безпорадності Бюро, що дорого коштує держбюджету.
Одне зрозуміло точно, не випадково Чауса спочатку вивозили в Молдову і тримали там, а потім повертали в Україну під захистом СБУ. Колишній суддя - володар дуже делікатної інформації, яку цілком можуть використати вже восени, в розпал політичного сезону. Зараз Чаус повністю підконтрольний правоохоронцям, а значить, і інформація, яку він оприлюднить, швидше за все, буде спрямована проти опонентів Банкової.
ВЕЛИКА ЧИСТКА
До речі, про опонентів: до таких вимушено приєднався колишній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який після образливої відставки тішиться відпочинком в улюбленій Італії. Звідти він публікує фотографії з красивими краєвидами і вином. Одну з них з пляшкою італійського вина Luce della Vite він так і підписав: «Чаус? Не чув". Тим часом на Банковій зараз зайняті не стільки Чаусом, скільки зачисткою аваківської спадщини.
Близьких колишньому беззмінному міністру людей поступово видавлюють з органів влади, розформовують і його суперміністерство, про що ми вже попереджали. Першою з-під контролю МВС вийде Нацгвардія. Її планують перепідпорядкувати безпосередньо президенту, вже і відповідний законопроект давно готовий, і Слуги народу його з радістю приймуть. Глава фракції СН в Раді Давид Арахамія прямо заявив, що ідея забрати Національну гвардію і ще низку структур з-під підпорядкування МВС з'явилася давно, але завжди проти був Аваков. Зараз немає Авакова, немає і перешкод. Приблизно така ж структура підпорядкування Росгвардії безпосередньо президенту в РФ.
Наступні після Нацгвардії на вихід з міністерства - державні міграційна і прикордонна служби.
А що ж новий міністр Денис Монастирський щодо цього думає? Так, власне, нічого. Адже йому дозволили кілька своїх людей у відомство привести на позиції заступників. А ось близького до Авакова заступника міністра Антона Геращенка з посади вже прибрали. Пішов у відставку і ще один член аваківської команди - керівник столичної поліції Андрій Крищенко. Бос столичної поліції - фігура нетривіальна. Хто контролює Київ, той контролює приблизно все у вітчизняних реаліях.
Причому за людьми Авакова прийшли не тільки в МВС. У відставку пішов і головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак. У Хомчака був давній конфлікт з міністром оборони Андрієм Тараном. Відносини між ними настільки погані, що вони навіть не вітаються, а спілкуються тільки на офіційних заходах. Таран оголошував Хомчаку догану, а той подавав на міністра до суду.
Ще в кінці 2020 року на Банковій були готові звільнити одночасно Хомчака і Тарана, але тоді до цього не дійшло - категорично проти відставки головнокомандуючого ЗСУ був якраз Аваков. Тепер знову ж таки немає Авакова, немає проблем.
«Рішення прийнято президентом. Зеленський не сумнівається в патріотизмі, вірності присязі, професіоналізмі Хомчака, але глава держави хоче бачити синергію між Міноборони і ЗСУ. Такої синергії, на жаль, ми не бачимо. Бачимо, навпаки, конфлікти», - пояснив відставку Хомчака новий прес-секретар президента Сергій Нікіфоров.
Правда, формально Хомчак залишається в команді президента, як і з Аваковим, з ним ніхто не спалював мости демонстративно. Більше того, генералу навіть нову посаду дали - він стане першим заступником секретаря РНБО. Раніше це називали почесним засланням. Але тепер же РНБО набрала ваги і сил - це улюблений орган президента, тому про Хомчака ми ще почуємо. Реально РНБО стала могутньою противагою іншим органам влади, причому здатним приймати рішення без особливої метушні з юридичними формальностями.
Особливо завзято зачистка кадрів Авакова, що почалася по всій країні, проводиться в його рідній Харківській області. НАБУ вручило підозру у хабарництві голові Харківської обласної ради Артуру Товмасяну, котрий вважається креатурою екс-міністра. СБУ провела облаву на членів обласного осередку партії Національний корпус, яку теж вперто пов'язують з Аваковим. Крім того, хитається крісло і під керівником головного управління Нацполіції в Харківській області Андрієм Рубелем, поставленим на цю посаду Аваковим. Прикордонне з РФ півторамільйонне місто - це дуже важлива точка на карті країни, хто б сумнівався.
ХТО ЩЕ НА ВИХІД
Втім, кадрові перестановки торкнулися не тільки людей Авакова, особливо в оборонному блоці. Позбулися своїх посад і три заступники міністра оборони, три заступники глави СБУ, керівник Служби зовнішньої розвідки, командувач Об'єднаних сил.
Той же Таран, швидше за все, свого опонента Хомчака пересидить недовго. Міністр оборони - перший на вихід з уряду вже на вересневих засіданнях Ради. Слуги народу в розмовах з Корреспондентом зазначають, що це вже питання нібито вирішене. Питань до Тарана накопичилося дійсно багато. Тут і відсутність будь-яких структурних реформ Міноборони, і, найбільш кричуще, повністю провалене виконання держоборонзамовлення 2020 і 2021 років, про що б'ють на сполох вже навіть в Раді і в лавах СН. До того ж Таран - ще і найбільш мовчазний міністр оборони останніх років, який не дав жодного самостійного інтерв'ю або прес-конференції.
Також претендентами на виліт з Кабміну називають віце-прем'єра, міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олега Уруського і міністра культури Олександра Ткаченка. І якщо стосовно першого підстави очевидні - те ж держоборонзамовлення і провали в ракетній програмі, то претензії до Ткаченка неочевидні. Напевно, ми не все знаємо?
Але ось прем'єру Денису Шмигалю, схоже, нічого не загрожує. Його відставка означає заміну всього уряду, що провести Банковій як і раніше дуже накладно. Хіба що восени потрібно буде в терміновому порядку шукати відповідального за тарифні провали. Тоді і Шмигалем можуть пожертвувати. Тим більше що серед претендентів на його місце вже розгорнулася справжня піар-битва: на арену вийшли перший віце-прем'єр Олексій Любченко і міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов. І сили тільки здаються нерівними, подейкують наші джерела.
ПОПУТНИКИ & ПАРТНЕРИ
Не тільки з урядом Банковій доведеться розбиратися восени. Тим більше що опоненти влади демонструють здатність до об'єднання. Голова Верховної Ради Дмитро Разумков, який як і раніше не хоче йти в ногу з Офісом президента, демонструє знаки підтримки мера Києва Віталія Кличка, у якого тривають проблеми у відносинах з ОП. Кличка на Банковій сприймають як можливого суперника на майбутніх президентських виборах. А від самостійної гри Разумкова хоча і втомилися неабияк, але змушені з нею рахуватися, зважаючи на особливу роль глави Ради.
Наприкінці липня Разумков з'явився на Українському муніципальному форумі в Одесі, організатором якого була очолювана Кличком Асоціація міст України (АМУ). Одночасно проходило спільне засідання президії Конгресу місцевих і регіональних влад при президенті і Національної ради реформ, в якому брав участь сам президент Зеленський. Спікер віддав перевагу форуму Кличка, хоча Конгрес місцевих і регіональних влад на Банковій створили саме як альтернативу Асоціації міст України.
Навряд чи можна говорити про повноцінний союз між Разумковим і Кличком, швидше про тактичний, вони попутники - це одна версія. А друга - це версія про те, що ця політпара може доповнити сильні сторони один одного і непогано зіграти на чергових виборах.