Енергетичний партнер Німеччини. Україна і водень

 

Українська газотранспортна система опинилася в підвішеному стані через домовленість США і Німеччини про завершення будівництва російського газопроводу Північний потік-2, який постачатиме газ в Європу в обхід України.

 

Утім, в ЄС дедалі частіше обговорюють водень у контексті переходу на "зелену" енергетику. Цей газ може замінити метан, вугілля та інші енергоносії. Як одного із ключових партнерів для реалізації цих планів ЄС розглядає Україну.

 

Голова Східного комітету німецької економіки Олівер Гермес розповідає про перспективи України як "зеленого" енергетичного партнера Німеччини. Корреспондент.net наводить переклад його статті у виданні Handelsblatt.

 

 

Новий імпульс

 

Рівно рік тому, в серпні 2020 року, Берлін і Київ домовилися про тіснішу співпрацю в області енергетики.

 

Пріоритетом було обрано розвиток відновлюваних джерел енергії, спільне виробництво водню та підвищення ефективності енергетики, а також підтримку України в структурній модернізації регіонів, де видобувають вугілля.

 

Завдяки угоді про газопровід Північний потік-2 між Німеччиною та Сполученими Штатами, в рамках якої Берлін оголосив про намір вкласти значні інвестиції в енергетику України і розвиток водневої промисловості, ініціатива отримала новий імпульс.

 

Східний комітет німецької економіки сприяє співробітництву між Україною та Німеччиною в галузі енергетики із самого початку.

 

Разом із представниками німецьких компаній ми регулярно говоримо з українськими відповідальними особами про відновлювані джерела енергії, водень, інтеграцію України в енергетичний ринок Євросоюзу, а також про перетворення України в газорозподільний центр.

 

Розвиток відновлюваних джерел енергії, особливо енергії вітру, цілком успішно просувався в останні роки. Місцеві і закордонні інвестори на сьогоднішній день змогли реалізувати проекти у сфері вітряної енергетики на суму майже мільярд євро.

 

Цей розвиток було підкріплено не лише кредитами таких міжнародних фінансових інститутів як Європейський банк реконструкції та розвитку, а й політичною підтримкою країн Великої сімки.

 

Але розвиток цієї галузі відбувається не без проблем: закон про підтримку відновлюваної енергії прийняли в Україні до політичних змін 2014 року.

 

Він містить положення, які дають особливі привілеї окремим групам інтересів, зокрема це стосується "зелених" тарифів, які пізніше стали важким тягарем для держбюджету і були знижені тільки торік.

 

Водночас оператори вітряних енергетичних комплексів отримували свої гроші з великим запізненням. Зрештою сума їхніх непогашених боргів досягла мільярда євро.

 

Надійне і довгострокове вирішення цієї проблеми - центральна передумова для майбутніх інвестицій у відновлювану енергетику в Україні. У Києві народилася ідея випуску "зелених" бондів, доходи від продажу яких мають піти на погашення боргів. Це має пом'якшити проблему. 

 

 

Розвиток двостороннього співробітництва в енергетиці

 

Незважаючи на складну обстановку довкола цієї теми, дискусія про інтегрування України в європейську і німецьку водневу стратегію набирає обертів.

 

У рамках німецької програми H2Global у майбутньому мають створити передумови для виробництва "зеленого" водню за кордоном. Україна може відіграти в цій справі центральну роль.

 

І в Європейській водневій стратегії з липня 2020 року Україна особливо згадується як можливий партнер Євросоюзу з виробництва водню.

 

Дійсно, Україна має не тільки великий потенціал для розвитку відновлюваних джерел енергії, але - як показує суперечка про Північноток-2 - і функціонуючої, хоча і такої, що потребує модернізації, експортної інфраструктури для транспортування газу в Західну Європу.

 

Зараз Україна формально інтегрується в спільний енергетичний ринок ЄС.

 

Розвиток двостороннього партнерства в енергетиці був однією з центральних тем візиту глави МЗС України - Дмитра Кулеби - в німецьку столицю на початку літа.

 

Східний комітет організував економічний діалог, під час якого Кулеба зустрівся із представниками німецьких компаній, які готують проекти для розвитку вітряної та сонячної енергетики в Україні. Ці проекти можуть бути реалізованими і без "зелених" тарифів: їх можуть частково фінансувати власним коштом підприємства.

 

Але в залученні стороннього капіталу компанії досі мають серйозні проблеми, адже партнерство, яке є таким бажаним у політичній сфері, гальмують обмежені можливості страхування ризиків шляхом надання державою інвестиційних чи кредитних гарантій.

 

Подібна стриманість інвесторів пояснюється "нестабільними" рамковими умовами в Україні. Дійсно, країні хотілося б побажати більшої стабільності, що відкрило б шлях для інвестицій з Німеччини в "зелену" енергетику і, відповідно, у виробництво "зеленого" водню.

 

 

Активна декарбонізація

 

Угода про Північноток-2 між Німеччиною та США, яка передбачає, серед іншого, створення "зеленого" фонду в розмірі одного мільярда для підтримки енергетичного повороту в Україні і в яку Федеративна Республіка в якості першого кроку вже внесла 175 мільйонів доларів, відкриває за будь-якого випадку нові фінансові можливості.

 

Активна декарбонізація і для української (експортної) економіки має велике значення. Плани ввести вуглецевий податок (Carbon Border Adjustment Mechanism) у рамках "зеленої" угоди ЄС набувають дедалі конкретніших обрисів.

 

Подібний вуглецевий податок має захистити конкурентоспроможність європейських виробників і водночас спонукати імпортерів зробити свої товари менш воднемісткими.

 

Криза неминуча. Епосі дешевого газу прийшов кінець

 

Компаніям чи країнам, продукти діяльності яких залишають великий вуглецевий слід, треба налаштуватися на додаткові витрати. При цьому будуть враховуватися зусилля країн на зменшення викидів СО2.

 

На цей момент ціна однієї тонни СО2, яка потрапила в атмосферу, в Україні оцінюється в 15 центів, у ЄС - 50 центів. З урахуванням нинішнього стану справ витрати для української економіки різко зростуть.

 

Якщо подивитися на українську сталеливарну промисловість, яка відіграє для країни ключову роль, стає ясно, як важливо швидко провести декарбонізацію економіки, наприклад, просуванням пілотних проектів.

 

Використання "зеленого" водню у виробництві може й тут відіграти вирішальну роль. Багато німецьких фірм купують в українських постачальників продукти сталеливарної промисловості і хочуть робити це і в майбутньому.

 

 

Після заяв мають бути справи

 

Підвищення ефективності енергетики, електроенергія, яку вироблено екологічними методами, і "зелений" водень можуть відіграти вирішальну роль у виробництві сталі.

 

Для збереження експортних можливостей економіки України використання "зеленої" електроенергії та водню всередині самої країни є важливішим, ніж їхній експорт. Німецька економіка, можливо, хоче допомогти Україні в її "зеленій" перебудові.

 

Зараз настав час вийти за рамки планування та розмов. Тепер за політичними заявами мають слідувати конкретні справи, україно-німецьке співробітництво в галузі енергетики має стати історією успіху, з якою зараз пов'язують так багато сподівань.

 

Україна має якнайшвидше створити структурні рамкові умови заради інвестицій у відновлювану енергетику і фінансування у водневі проекти на прийнятних умовах.

 

Німеччині зі свого боку варто об'єднати політичну волю, яку треба спрямувати на поглиблення співпраці з Україною в галузі енергетики, з більшою рішучістю, що дозволить швидко втілити в життя проекти німецької економіки, які вже готові бути реалізованими.

 

Багато компаній готові негайно почати роботу. Політики й економісти в Німеччині і в Україні мають зараз спільними зусиллями почати створювати "зелене" майбутнє.

 

За матеріалами: ИноСМИ

 

Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet