Білорусь позбудеться нейтралітету. Що це означає

 

Конституційна комісія до 1 вересня представить на розгляд Олександра Лукашенка доопрацьований проект нового Основного закону Білорусі. Але вже зараз зрозуміло, що в ньому не буде норми про прагнення країни до нейтралітету, закріпленої в конституції.

 

"Нейтралітету немає фактично, - заявив Лукашенко на нещодавній зустрічі з журналістами, нагадавши, що Білорусь входить в ОДКБ і Євразійський економічний союз (ЄАЕС). - Тому тут два варіанти: або ми визначаємо в конституції, що ми не нейтральні, або взагалі туди нічого не записуємо".

 

 

 

 

Білоруський експерт з питань оборони і безпеки Олександр Алесін з посмішкою згадує, що під час підготовки конституції 1994 року ставив питання тодішнім вищим керівникам держави - як прагнення країни до нейтралітету поєднується з її членством в ОДКБ, договір про створення якого Мінськ підписав у травні 1992 року: "Була така відповідь: "Ми ж прагнемо, ми перебуваємо в процесі".

 

Сьогодні цю норму Алесін називає рудиментом першої Конституції Білорусі.

 

"Вона ніколи, по суті, не дотримувалася. Її внесли до конституції, щоб підкреслити бажання Білорусі мати позаблоковий статус, грати роль свого роду геополітичного моста між Заходом і Сходом. Однак з приходом до влади Лукашенка ситуація радикальним чином змінилася", - пояснює, продовжуючи екскурс в історію, Павло Усов, глава варшавського Центру політичного аналізу та радник з політичних питань Національного антикризового управління (НАУ).

 

При цьому положення про нейтралітет, впевнений Усов, як і конституція в цілому, не впливали на те, що відбувається в країні і на її геополітичні пріоритети.

 

Тим часом Олександр Алесін в інтерв'ю DW підкреслив, що з самого початку її суверенної історії Білорусь опинилася на геополітичному розломі - з одного боку, країна була учасником програми НАТО Партнерство заради миру, з іншого - Лукашенко переміг на виборах, обіцяючи зближення з Росією.

 

"Уже тоді стало зрозуміло, що це протиборство не сумісне з нейтралітетом, Росія і Захід будуть намагатися перетягнути Мінськ на свою сторону", - зазначає Алесін.

 

 

 

 

За його висловом, для РФ Білорусь - це захисний бастіон і плацдарм для наступу, а для Заходу і Польщі - частина своєрідного буфера: "Нейтралітет ґрунтується на бажанні сусідів визнавати даний статус тієї чи іншої держави, а наші сусіди де-факто його відразу поставили під сумнів.

 

Після того ж, як Лукашенко, змінивши під себе Конституцію в листопаді 1996 року, залишив у ній таку норму, стало очевидно, що це просто декоративна річ на фасаді держави".

 

За оцінкою Алесіна, це було зроблено, можливо, для того, щоб "позлити Росію", показавши, що Мінськ може рухатися не тільки на Схід, але здатний і "висіти між двома центрами сили". Зачатки майбутньої білоруської політики багатовекторності проявилися вже тоді, констатує аналітик.

 

Однак у грудні 1999 року був підписаний Договір про створення Союзної держави (СД), що включає і створення єдиного оборонного простору.

 

"Росіяни зобов'язалися захищати Білорусь так само, як свою власну територію. Лукашенко діяв хитріше, уточнивши, що відповідальність Мінська - тільки західний кордон СД, Курили ж нехай Москва сама захищає", - говорить Алесін.

 

Той факт, що Мінськ став частиною проекту Союзної держави Білорусі і Росії, повністю поміняв геополітичну конфігурацію, і на цьому прагнення країни до нейтралітету остаточно закінчилося, переконаний Павло Усов.

 

В рамках СД, продовжує він, було створено так зване регіональне угруповання військ, яке робить Білорусь більш залежною від Росії, ніж навіть членство країни в ОДКБ, до останнього часу залишалася швидше політичною організацією без чітких стратегічних цілей.

 

Зі свого боку Алесін додає, що Лукашенко все ж довго не погоджувався надавати підрозділи для Колективних сил оперативного реагування (КСОР), створених у 2009 році в рамках ОДКБ.

 

Але Росія, використовуючи свої важелі тиску, домоглася цієї поступки: "Ось це був реальний показник нашого нейтралітету. Нам недвозначно вказали, де проходить наш оборонний простір".

 

 

 

 

Але якщо норма про прагнення до нейтрального статусу носила чисто декларативний характер, навіщо її зараз демонстративно вилучати з проекту нової конституції?

 

Геополітична ситуація змінилася, вважає Усов: "Лукашенко хоче підкреслити - в рамках політичного торгу з Росією - те, що Білорусь знімає з себе будь-які зобов'язання перед Заходом і демонструє повну включеність у стратегічні пріоритети Москви. Це, перш за все, крок у сторону оплати боргу за те, що Росія підтримала режим Лукашенка в критичний момент у серпні 2020 року".