Серіал року. Чому всі дивляться Гру в кальмара

 

Південнокорейський серіал Гра в кальмара став черговою сенсацією Netflix: кривава драма всього за два тижні очолила чарти стримінгу одразу в 90 країнах і стала мережевим феноменом: у TikTok за хештегом #squidgame майже 37 мільярдів переглядів, а актриса Чон Хо Йон стала власницею найактивнішого акаунту в Instagram за всю історію.

 

Водночас сюжет серіалу є простим: зневірені жителі Південної Кореї, які загрузли в боргах, беруть участь у жорстоких іграх з надією виграти десятки мільярдів місцевої валюти, а кінокритики розійшлися в думках щодо якості Гри в кальмара. Корреспондент.net розповідає подробиці.

 

 

Критика капіталізму і відповідь пандемії

 

Абсолютно несподівано головним хітом цієї осені став південнокорейський серіал Гра в кальмара - за два тижні після прем'єри, яка відбулася 17 вересня, шоу стало найчастіше переглянутим на Netflix у 90 країнах світу, також і в Україні, і претендує на звання найчастіше проглянутого шоу в історії сервісу.

 

Приблизно так само восени минулого року було з Ферзевим гамбітом, але навколо Гри в кальмара ажіотаж набагато масштабніший: його конвертують у меми і ролики на TikTok, а популярність серіалу зростає в геометричній прогресії.

 

Серіал має дев'ять епізодів хронометражем близько однієї години. У центрі сюжету - група осіб, які через фінансові проблеми зважуються на участь у таємній грі формату "королівська битва".

 

Популярний жанр "королівська битва", який отримав свою назву за однойменним романом японського письменника Такамі Косюна і його подальшою екранізацією, пропонує зіткнення великої кількості персонажів на обмеженій території.

 

Гра в кальмара спочатку присвятила заради приманки перші дві серії розповіді про фінансові негаразди простих корейців, які не вміють жити відповідно до свого достатку, а потім переходить до основної сюжетної "страви" - жорстокої розваги багатіїв, які жирують.

 

Вони заманюють бідолах, які опинилися в складній життєвій ситуації, взяти участь у кривавому шоу, яке дає різні завдання, які придумано за аналогією з дитячими іграми, але які закінчуються "справжньою загибеллю" менш щасливих і спритних гравців.

 

Гравці повинні по черзі долати різні випробування, поки в грі не залишиться тільки один. Тих, хто не впорався з черговим випробуванням чи порушив його правила, вбивають організатори гри. Переможець отримає 45,6 мільярда вон (близько 39 мільйонів доларів).

 

Сюжет не сфокусований на одного героя, за якого змушений "вболівати" глядач. Картина представляє одразу кілька цікавих персонажів, кожного - зі своєю проблемою та власним болем, і емпатічний глядач обирає того, хто здається йому найближчим.

 

Водночас серіал прагне дослідити знелюднення героїв і перетворення їх на стадо, де кожен готовий затоптати інших, тільки б вижити самому.

 

Своєрідна залежність від картини з'являється з кількох причин: класичні прийоми трилерів на виживання (чоловік і дружина за півгодини мають вирішити, хто з них загине), відчуття участі в соціальному експерименті, візуальний стиль (лабіринти, ідеальна симетрія, велика кількість пастельних тонів і контрастні кров і костюми героїв), асоціації з дитинством, рівень опрацювання персонажів.

 

Netflix

 

 

А кожна серія закінчується на максимально інтригуючій та драматичній сцені, тому вночі фільм краще не починати дивитися.

 

Сам режисер Дон Гйок Хван описує серіал як "алегорію на сучасне капіталістичне суспільство, щось, що зображує конкуренцію в екстремальному виді". Пройдеться серіал також по ідеї демократії: смертельну гру можна закінчити, якщо більшість проголосує проти.

 

Дон Гйок почав працювати над сценарієм близько 10 років тому. Тоді Дон Гйок жив з мамою та бабусею практично за межею бідності. Закінчити сценарій зрештою він не зміг - він мусив продати ноутбук, щоб оплатити побутові витрати.

 

Бідність для Південної Кореї - проблема національного масштабу. Незважаючи на те, що країна є одним зі світових лідерів в індустрії краси, медицини і технологічного ширвжитку, мільйони жителів Південної Кореї живуть у скрутних економічних умовах.

 

Держава займає п'яту сходинку в рейтингу країн з високим рівнем відносної бідності (встановлюється в порівнянні із середнім доходом після виплати податків). Близько половини населення Південної Кореї старше 65 років не мають коштів до гідного існування та вважаються незаможними.

 

Країна займала лідируючі рядки в рейтингах бідних держав і до пандемії, але в період локдауну жителі Південної Кореї опинилися в ще більшій кризі, тому ідея серіалу Дон Гйок Хвана стала актуальною, як ніколи.

 

Гра в кальмара починає нагадувати безглуздий балаган, коли в ігровому просторі з'являються VIP-відвідувачі - якісь транснаціональні господарі життя та "начальники світу" в золотих масках різних парнокопитних.

 

Експлуататори, які напівлежать у кріслах і сьорбають скотч, англійською мовою, з дещо дерев'яними вчительськими інтонаціями, висловлюють своє захоплення: треба ж, які у корейських малозабезпечених вийшли особливо цікаві ігри, конкурси і змагання.

 

 

 

Висновок: Гра в кальмара - це яскраве поєднання корейської класики (вивернуті кишки, екзальтовані персонажі, добірна лайка і сюжетний треш) і банальної антиутопії.

 

Серіал - однозначно дуже красивий та захоплюючий, але навряд чи новий та проривний, з точки зору ідеї та посилу. Капіталізм - зло. Бідність - не порок, може наздогнати кожного. Жити без грошей важко. Жадібність тягне за собою жорстокість. Гра в кальмара - ще одна можливість нагадати собі ці прописні істини.

 

Що ще подивитися: Королівська битва (2000), Пила (2004), Куб (1997), Хостел (2005), Платформа (2019), Жовте море (2010).

 

Топ-5 корейських проектів 21-го століття: Паразити (2019), Поїзд у Пусан (2016), Весна, літо, осінь, зима... і знову весна (2003), Олдбой (2003), Служниця (2015).

 

Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet