Вугільна справа Медведчука: "тероризм" чи "все легально"

Через закупівлю у 2014-2015 роках вугілля в "Л/ДНР" правоохоронці обвинувачують Віктора Медведчука у державній зраді і сприянні тероризму. Депутат наголошує, що все було легально. DW вивчила деталі справи.

Депутат Верховної Ради і лідер "Опозиційної платформи - За життя" Віктор Медведчук перебуває вже під другим домашнім арештом. Прокуратура, Служба безпеки та Державне бюро розслідувань (ДБР) обвинувачують політика у державній зраді та сприянні терористичній організації. Деталі кримінального провадження спершу були озвучені у суді, де Медведчуку 12 жовтня обирали запобіжний захід.

Зрив поставок з ПАР як результат змови?

Отже, йдеться про закупівлю вугілля на Донбасі ще сім років тому – у розпал війни. Виступаючи у Печерському районному суді прокурор Володимир Потапенко згадував буремні події 2014 року: тоді вже в середині літа українська влада зіштовхнулась із дефіцитом антрациту – адже більшість шахт, що його видобували, опинились за лінією фронту на підконтрольних сепаратистам територіях. Ситуація загрожувала енергетичною кризою ще до початку опалювального сезону. В серпні тодішнє Міністерство енергетики та вугільної промисловості, здавалося б, знайшло вихід – 1 мільйон тонн палива для державних теплоелектростанцій (ТЕС) мали купити у Південно-Африканській Республіці (ПАР).

Держпідприємству "Укрінтеренерго" вдалося законтрактувати потрібні обсяги вугілля, і на початку листопада перші партії прибули на ТЕС. Однак вже за кілька днів на засіданні Ради нацбезпеки і оборони президент Петро Порошенко публічно розкритикував умови контракту і якість вугілля. Прокуратура завела на директора "Укрінтеренерго" кримінальну справу, між адміністрацією президента й урядом Арсенія Яценюка спалахнув конфлікт. Тим часом Росія запровадила мораторій на поставку антрациту в Україну. Нині прокуратура, посилаючись на наявні записи телефонних розмов Віктора Медведчука з представниками владних кіл України і Росії, заявляє, що зрив поставок з ПАР був результатом змови з метою змусити Київ купувати вугілля у непідконтрольних районах Донбасу.

Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" не мала іншого виходу як купувати вугілля з шахт, що опинились під контролем сепаратистів. З відповідною пропозицією до уряду тоді звернувся відомий у вугільній промисловості бізнесмен Сергій Кузяра. Лише у вересні цього року прокуратурі вдалося домогтися екстрадиції Кузяри з Туреччини, нині він перебуває в СІЗО, звідки може вийти, сплативши заставу у 500 мільйонів гривень.

У грудні 2014 року два напівзакинуті державні вугільні підприємства Донбасу – "Луганськвугілля" та "Шахта ім. Кисельова" – перереєструвались за новими адресами у Києві. З ними "Центренерго" і уклало угоди на поставки антрациту з "ЛНР" та "ДНР" відповідно на загальну суму понад 3 мільярда гривень. Сплачено було щонайменше 205 мільйонів гривень. Прокуратура стверджує, що ці гроші виводились на підставні фірми і готівкою перевозились через лінію розмежування, адже українські банки на той час вже припинили роботу на підконтрольних сепаратистам територіях.

Медведчук: тоді про "терористичні організації" ще не йшлося

Прокурор Володимир Потапенко у суді 12 жовтня заявив: за всією цією історією стояв саме Віктор Медведчук. Це йому, як вважає слідство, належав план заблокувати поставки вугілля з ПАР та РФ і, таким чином, змусити уряд купувати вугілля в сепаратистів. Політик буцімто схилив до цієї ідеї вище політичне керівництво України, тим самим підірвав її енергетичну незалежність та надав допомогу терористичним організаціям. Головний доказ проти Медведчука – зроблені Службою безпеки України записи телефонних розмов депутата ОПЗЖ з можновладцями у Києві і Москві.

Втім, сам Медведчук, адвокат із понад 40-річним стажем, в суді назвав ці обвинувачення "юридично нікчемними". Разом із своїми захисниками депутат переконував суддю: в угоді між "Центренерго" та шахтами Донбасу не було нічого кримінального, адже вона цілком відповідала закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", який Верховна Рада ухвалила на виконання мінських домовленостей. Закон гарантував соціально-економічну підтримку Донбасу з боку держави; лише в березні 2015 року парламент призупинив його дію до проведення на непідконтрольних територіях демократичних виборів за українським законодавством.

"Не Медведчук сприяв "ДНР" - "ЛНР", а держава була зобов'язана і сприяла… Йдеться про угоду з державними підприємствами, які сплачували податки в державний бюджет до 2017 року", - наполягав політик у суді.

Лідер ОПЗЖ на свій захист вказує на те, що станом на осінь 2014 року не було судових прецедентних рішень, якими би сепаратистські "республіки" були офіційно визнані "терористичними організаціями". У кількох зверненнях 2014-2015 років Верховна Рада лише просила міжнародні організації про подібне визнання, тоді як закон "Про боротьбу з тероризмом" передбачає, що визначити організацію терористичною може лише суд за поданням генерального чи обласного прокурора. А судова практика в Україні у справах, які стосуються діяльності "ДНР/ЛНР" і співпраці зі структурами сепаратистів, є неоднорідною. Далеко не завжди суди визнають "республіки" "терористичними організаціями", і критерії, якими керуються суди, є дуже розмитими.

Медведчук наголошує, що сім років тому оцінка ситуації була іншою, ніж нині. "Це був час мінських угод, час нормандських зустрічей, коли люди вірили, що мирне регулювання може і повинно бути… Тому дуже дивно читати сьогодні таку оцінку дій людей, які безпосередньо займалися тим, щоб цей мир настав", - обурювався Медведчук, який з літа 2014 мав офіційні повноваження перемовника із сепаратистами від української влади.

Медведчук "не пригадує" розмов

Водночас сам лідер ОПЗЖ і керівництво СБУ багато років стверджували: у сферу повноважень політика у перемовинах входили виключно питання звільнення полонених. Однак записи телефонних розмов, які прокуратура наводила в суді, свідчать: восени 2014 року він домовлявся із помічником президента Росії Владиславом Сурковим, заступником голови адміністрації президента РФ Володимиром Остапенком, віце-прем'єром РФ Дмитром Козаком та послом Росії Михайлом Зурабовим саме про схеми постачання донбаського вугілля.

Віктор Медведчук стверджує, що не пригадує розмов, на які посилається слідство. А його адвокати звертали увагу на експертизу, проведену на замовлення СБУ. Визнаючи, що голос на записах належить лідеру ОПЗЖ, експертка Інституту спецтехніки та судових експертиз СБУ Ірина Козак, водночас, не змогла встановити, чи не були вони попередньо змонтовані. До того ж, захист підозрює, що політика прослуховували незаконно, адже СБУ відмовляється розсекречувати судове рішення, яке б давало їй такий дозвіл.

Адвокат Каміль Кирпичев, натомість, цитував стенограми інших телефонних розмов з кримінальної справи проти директора "Укрінтеренерго" Володимира Зіневича. Вони, на його думку, пояснюють, що поставки південноафриканського антрациту зірвалися не через злочинний план Медведчука – вугілля просто перекупила компанія ДТЕК Ріната Ахметова за більш вигідною для постачальника ціною.

Під прицілом Петро Порошенко?

Справа про сприяння терористичній організації через постачання вугілля стала приводом для санкцій, які РНБО запровадила проти Віктора Медведчука ще в лютому цього року. Санкції передбачали, зокрема, й блокування банківських рахунків політика, на що звертав увагу його захист – олігарх з 12-ї сходинки рейтингу найбагатших людей України за версією Forbes буцімто не має змоги заплатити заставу у мільярд гривень, на якій наполягала прокуратура.

Та Віктор Медведчук і Сергій Кузяра не єдині, кого СБУ та прокуратура вважають причетними до державної зради. У витязі з кримінальної справи, на який посилався захист, як потенційний підозрюваний вказується і п'ятий президент Петро Порошенко. Примітно, що прокурори у своєму виступі уникали згадки його імені, на відміну від інших посадових осіб того часу.

На наступний день після обрання Медведчуку запобіжного заходу, 13 жовтня, Порошенко сам з'явився до Офісу генпрокурора. "В листопаді 2014 року на засіданні РНБО були дані вичерпні доручення, щоб забезпечити вугіллям і взяти його будь-де. У тому числі взяти вугілля в українських державних шахтах, які зареєстровані в Україні на звільненій території або в Києві. На яких працюють українські громадяни, де виплачується заробітна платня шахтарям, для того, щоб вони не померли з голоду або не взяли гвинтівку і не пішли за гроші Росії в найманці", - пояснював лідер "Європейської солідарності" причини купівлі антрациту з непідконтрольних територій.

Генеральний прокурор Ірина Венедиктова у колонці на "Українській правді" прямо вказала на те, що вбачає змову у діях обвинуваченого у держзраді Медведчука й осіб у вищому керівництві держави. "Слідство і прокурори мають дані, законно отримані в ході проведення слідчих дій, про те, що керівництво Адміністрації президента не тільки обговорювало під час телефонних перемовин абсолютно конкретні факти реалізації злочинного плану, але й видавало досить чіткі доручення ряду офіційних посадових осіб в українських органах влади", - зазначила Венедиктова.

Джерело: Українська служба DW

Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet