На порозі енергокризи? Наскільки стійкою є енергосистема України

Успішне проходження осінньо-зимового періоду в Україні опинилося під загрозою. Наскільки серйозною є небезпека віялових відключень електроенергії та які шляхи відвернення кризи існують, розбиралась DW.

Останні події на українському енергетичному ринку не віщують нічого доброго. Українські теплолектростанції (ТЕС) нині не можуть працювати на повну потужність або через брак вугілля, або через їхній незадовільний технічних стан. І це при тому, що опалювальний сезон уже настав. Як наслідок, на початку листопада Україна вже була змушена запросити аварійне постачання струму з Білорусі та Словаччини. Водночас Росія відмовилася постачати енергетичне вугілля Україні, пославшись на власні потреби, і заблокувала його транзит з Казахстану. На цьому тлі в Україні заговорили про загрозу віялових відключень електроенергії.

Віялові відключення електроенергії – тимчасове від'єднання споживачів від електромережі, коли енергосистема не спроможна постачати електроенергію всім, пояснює DW експерт Національного інституту стратегічних досліджень Геннадій Рябцев.

Востаннє до таких заходів вдавалися в окремих регіонах у 2014 та 2015 роках після початку бойових дій на Донбасі. Причина – більшість вугільних шахт, що видобувають енергоносії, на яких працюють українські ТЕС, опинилися на території, яку взяли під свій контроль проросійські сепаратисти. "Тоді вимикалися підприємства, зокрема, рекламні та розважальні", – розповідає Рябцев. А от віялові відключення для населення востаннє відбувалися ще наприкінці 1990-х років. На той час основним паливом для ТЕС були газ та мазут. "Через суперечку з Росією газу та нафтопродуктів не вистачало", – нагадав Рябцев.

Загроза віялових відключень

Наскільки реальною є загроза відключень електрики нині? Рябцев переконаний, що ймовірність дуже низька. "Це може статися лише внаслідок аварійного відключення великих об’єктів енергопостачання. Та й то, щоб це зачепило населення, має статися щось дуже серйозне", – каже він. Відповідно до процедури "Укренерго", спочатку припиняється постачання електрики для підприємств, діяльність яких несуттєво постраждає (реклама, театри та розважальні центри), пояснює Рябцев. "Після цього здійснюється відключення підприємств, які не є об’єктами критичної інфраструктури. Й лише потім вимикають струм для населення", – каже експерт.

А от колишня член колегії Державної інспекції ядерного регулювання України Ольга Кошарна вважає, що вірогідність відключень електрики є дуже високою з огляду на тенденцію накопичення вугілля на теплових електростанціях. "Я вже купила собі гасову лампу. Для недопущення віялових відключень уряд мав би просити енергомісткі підприємства вже зараз переходити на нічні зміни, коли споживання нижче", – каже вона у розмові з DW.

Криза через брак вугілля

Украй критично оцінює ситуацію й колишній міністр енергетики та захисту довкілля України Олексій Оржель. "Нині в країні історично малі запаси вугілля – менше 400 тисяч тонн. Входити в зиму з такими запасами не можна", – каже він у розмові з DW. За його словами, серед причин таких низьких запасів вугілля – невиконання державними шахтами плану видобування, а також те, що Росія заблокувала поставки з Казахстану. "Погано спрацювали щодо закупки необхідних обсягів. Хтось сподівався привезти з Казахстану та Росії, але сподіватися на країну-агресора не можна", – каже Оржель. За даними "Укренерго", станом на 15 листопада через брак вугілля не працювало 23 із 85 енергоблоків ТЕС і ТЕЦ.

При цьому теплова генерація є вкрай важливою складовою українського енергетичного ринку й забезпечує приблизно третину генерації електроенергії в Україні. Річ у тому, що атомним електростанціям (АЕС), згідно із законом, ухваленим після Чорнобильської катастрофи, заборонено маневрувати потужністю енергоблоків – тобто вони або працюють на всю потужність, або не працюють взагалі. "Таким чином саме ТЕС покривають піки споживання в об'єднаній енергосистемі України вранці та ввечері. На відміну від інших генерацій енергії, ТЕС можуть швидко збільшувати та знижувати виробництво електрики", – пояснює Оржель.

В Україні нині налічується 15 ТЕС. Крім того, у достатньо великих обсягах електроенергія виробляється ще на трьох теплоелектроцентралях (ТЕЦ), для яких виробництво електроенергії є лише супутнім продуктом їхньої основної діяльності – виробництва тепла. Вісім найбільших ТЕС належать енергетичному холдингу ДТЕК, який входить до бізнес-імперії Ріната Ахметова, три – державному "Центренерго" і ще одна - компанії "Донбасенерго" Максима Єфімова.

Уряд та президент заспокоюють

Водночас прем'єр Денис Шмигаль заявив, що для віялових відімкнень підстав немає й уряд їх не передбачає. Слідом за ним і президент Володимир Зеленський запевнив у своєму відеозверненні від 15 листопада: "Нестачі (вугілля – ред.) не буде. Крім нашого українського вугілля, буде сім кораблів "панамакс" (Panamax – клас морських суден, котрі можуть проходити шлюзами Панамського каналу, – ред.), які вже прямують і прибудуть до українських портів найближчим часом. (...) У разі необхідності такі ж дії закриють потребу до кінця усього опалювального сезону".

Про те, що така необхідність справді буде, говорять як експерти, так і цифри, що їх озвучують в уряді. "Один "панамакс" перевозить 68-80 тисяч тонн вугілля. Українські ж ТЕС щомісяця споживають приблизно 1,9-2,4 мільйона тонн", – каже Оржель. Загалом упродовж опалювального сезону, як зауважив Шмигаль в одному з телешоу на українському ТБ, в Україні в середньому споживається близько 10 мільйонів тонн вугілля. "Вісім мільйонів тонн – внутрішній видобуток. Ще понад два мільйони тонн – імпорт", - повідомив прем'єр.

Приєднання до європейського енергоринку

Великою проблемою експерти вважають також і брак маневрової та акумулюючої потужності української енергосистеми, які потрібні для її балансування. Ситуацію ускладнює й вкрай слабка диверсифікація імпорту електроенергії. Як пояснює експерт аналітичного центру DiXi Group Богдан Серебренніков, з Росією та Білоруссю єдина енергосистема збереглася ще від часів СРСР. Й лише "Бурштинський енергоострів" має технічну можливість отримувати електроенергію зі Словаччини для потреб західних областей України, але це – лише чотири відсотки ринку електроенергії України.

"За цих умов, все більш актуальною стає повна інтеграція енергосистеми України з європейською мережею ENTSO-E, – наголошує Серебренніков. – Тоді дефіцит на національному ринку можна буде компенсувати за рахунок імпорту з інших країн". Але, як зауважують фахівці, технічну готовність приєднатися до європейського енергоринку Україна матиме не раніше, ніж за два роки.

Для успішного ж проходження опалювального сезону цього року уряд має доволі обмежені можливості – це оперативне вирішення проблеми запасів вугілля і ретельний моніторинг з боку Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) та Антимонопольного комітету, вважає Серебренніков. За його словами, це необхідно, щоби "унеможливити прояви недобросовісної конкуренції гравців ринку, що можуть штучно викривлювати його, спричиняти виникнення дефіцитів електроенегії та стрибків цін". Він також вважає критично необхідним збереження цієї зими імпорту електроенергії з Білорусі.

Інших способів в України практично не лишилося, сказав в інтерв'ю DW й голова Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергій Дяченко. Він зазначив, що в нинішній ситуації державі доведеться й надалі спиратися на атомну енергетику.

Ключовим стабілізуючим чинником цього опалювального сезону, судячи з усього, справді стане атомна генерація. За даними "Енергоатома" – оператора українських АЕС – на даний момент в Україні працює 14 із 15 атомних енергоблоків. Крім того, для балансування енергосистеми в зимовий період уряд пропонує вмикати газові енергоблоки ТЕС та ТЕЦ.

Джерело: Українська служба DW

Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet