Тандем луснув. Казахстан після протестів
Текст:
Олена Буркало,
10 січня 2022, 22:01
💬
0
👁
5507
Ситуація в Казахстані ще може змінитися, але поки що виглядає так, що найбільше від нинішньої кризи виграв президент Токаєв.
За допомогою сил ОКДБ владі Казахстану вдалося взяти під контроль ситуацію в країні. На думку експертів Московського центру Карнегі Олександра Габуєва та Темура Умарова, головним переможцем протестів став президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв. Ще кілька днів тому він був лише молодшим учасником тандему, який управляв Казахстаном і в якому безперечним лідером був перший президент країни, 81-річний Нурсултан Назарбаєв. Але протести все змінили.
Скористався ситуацією?
68-річний Токаєв опинився на вершині формальної піраміди влади у 2019 році внаслідок казахської операції наступник. У рамках контрольованої передачі влади Назарбаєв призначив на посаду голови Комітету національної безпеки (КНБ) Каріма Масімова - найдовіренішого та найкомпетентнішого учасника президентської команди, який очолював багато років уряд і адміністрацію президента. КНБ - це найпотужніша спецслужба Казахстану. Незважаючи на довіру Назарбаєва, сам Масімов не міг розглядатися на роль наступника, оскільки громадська думка в Казахстані переконана, що він - уйгур, а не стовідсотковий казах. Це робило його ідеальним кандидатом на роль того, хто стежить за транзитом.
Після довгих вагань Назарбаєв вибрав на роль наступника вже немолодого кар'єрного дипломата Токаєва. Також повністю лояльний та інтелігентний, Токаєв провів багато років далеко від Казахстану, тому не мав власної команди у владі, яка могла б представляти загрозу для Назарбаєва.
Шокувавши націю своїм звільненням з посади президента у 2019 році, Назарбаєв зберіг у своїх руках і формальні, і неформальні важелі влади. Закон про статус першого президента давав йому гарантії особистої безпеки, а крісло голови Ради безпеки наділяло величезними повноваженнями - по суті, Назарбаєв міг не лише ставити стратегічний курс, а й накладати вето на багато рішень свого наступника. Конструкцію доповнювала фігура Масімова на чолі КНБ та когорта інших висуванців Назарбаєва, які залишилися на ключових постах у владі.
Казахський тандем запрацював без помітних для зовнішніх спостерігачів криз. Але нинішні протести кардинально змінили цей розклад. За кілька днів президент Токаєв зламав основу двовладдя. Спочатку було звільнено уряд Аскара Маміна, одного з важкоатлетів назарбаївської епохи. Потім Токаєв сам обійняв посаду голови Ради безпеки. А 5 січня по конструкції було завдано останнього удару, коли з посади був звільнений Карим Масімов. Новим головою КНБ став голова Держохорони Єрмек Сагімбаєв, який до минулого літа очолював службу безпеки президента Токаєва. Звільнений був і впливовий заступник голови КНБ Самат Абіш, племінник Назарбаєва.
Однак те, що в результаті Токаєв може виявитися головним бенефіціаром кризи, зовсім не означає, що він її організував. Швидше президент скористався шансом консолідувати владу у своїх руках, вважають експерти.
EPA
Перемога Москви
Одне з підтверджень того, що нинішня криза стала для влади несподіванкою, - це рішення Токаєва покликати для наведення порядку союзників по ОДКБ, переважно російських силовиків. Звернення за зовнішньою допомогою на вирішення, по суті, внутрішнього конфлікту таїть у собі чималі ризики. Націоналістичні настрої в казахському суспільстві міцнішають з кожним роком. Противники президента могли б подати запрошення російських військових як спробу Токаєва утримати свій режим на багнетах окупантів. Подібні коментарі вже звучать і в Казахстані, і в казахській діаспорі у Росії.
Можна тільки припускати, що саме штовхнуло Токаєва на такий ризикований крок. Можливо, дивлячись на кадри з деморалізованими військовими та поліцейськими, в Ак-Орді засумнівалися, що мають досить лояльних силовиків, здатних навести лад, особливо в ході зміни керівництва спецслужб. На цьому фоні звернення за допомогою до ОДКБ видалося меншим ризиком, ніж загроза втрати контролю над Алма-Атою та іншими великими містами.
Москва ж вирішила одразу кілька завдань. По-перше, зберегла дружній режим у Казахстані, а це один із фундаментальних інтересів російської зовнішньої політики, і для його реалізації всі засоби хороші. По-друге, зростає авторитет ОДКБ, що похитнувся після нещодавніх подій у Киргизії та Карабаху. Ще недавно багато хто думав, що організація та її колективні сили оперативного реагування існують лише на папері, але тепер вони покажуть себе у дії.
Кінець епохи
Щодо самого Казахстану, то головним підсумком нинішніх подій, хоч би як вони завершилися, стає закінчення довгої епохи Назарбаєва. Протести показали, що в моделі, яка склалася, в Казахстані маса вад, які ведуть до накопичення невдоволення у мільйонів людей - тих, хто виявився обділений під час поділу ресурсного пирога. Але ця модель настільки вросла в структуру економіки та політичного життя, що змінити її новому лідеру навряд чи під силу, навіть якби він раптом захотів це зробити.
Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet