З чого стріляли у протестувальників і звідки зброя у Лукашенка? Нові дані

Яку зброю та спецзасоби використовувала влада в Мінську для розгону акцій протесту, і де все це купувалося? Відповіді на ці запитання містяться у доповіді FIDH.

Oдразу після оголошення в серпні 2020 року результатів президентських виборів у Білорусі, офіційним переможцем яких було названо Олександра Лукашенка, а опозиційна кандидатка Світлана Тихановська нібито йому програла, посівши друге місце, в країні розпочалися масові акції протесту. Упродовж кількох місяців люди продовжували виходити на вулиці.

"Незважаючи на те, що абсолютна більшість цих протестів була мирною, вони були жорстко придушені. Співробітники правоохоронних органів, озброєні в тому числі рушницями та пістолетами, гумовими кулями та кийками, світлошумовими гранатами та ірритантами, застосовували надмірну силу проти протестувальників, внаслідок чого сотні людейбули травмоваені, а чотири особи загинули", - йдеться у доповіді Міжнародної федерації за права людини (FIDH), опублікованій наприкінці 2021 року.

Автори документа проаналізували різну інформацію та встановили, які засоби використовувала білоруська влада для розгону демонстрацій, яку зброю застосовували при цьому силовики та звідки здійснювалося її постачання.

З чого стріляли в демонстрантів і чим розганяли протестувальників

Викладений в інтернет аудіозапис, на якому заступник міністра внутрішніх справ Микола Карпенков закликає силовиків "застосовувати зброю йому (протестувальнику. - Ред.) прямо в лоб, просто в обличчя", підтверджує, що поліцейське насильство проти мирних демонстрантів мало навмисний, систематичний характер і було погоджено на найвищому рівні", - наголошується у доповіді. Її автори зазначають, що "після жорстких розгонів протестів журналісти та організації громадянського суспільства задокументували використані патронні гільзи з гумовими кулями, світлошумові та інші боєприпаси, які застосовувалися проти протестувальників, виготовлені переважно в Росії та країнах Євросоюзу".

Крім того, як ідеться у доповіді FIDH, "співробітники загонів особливого призначення були озброєні вогнепальною зброєю іноземного виробництва, яка, можливо, була доставлена ​​до Білорусі з порушенням ембарго ЄС від 2011 року та інших міжнародних угод".

У перші дні після виборів у придушенні протестів брали участь співробітники органів правопорядку та військовослужбовці, які мали вогнепальну зброю, зазначається у документі: "Як правило, розгін вуличних зібрань у Білорусі переважно здійснював ОМОН та співробітники Головного управління з боротьби з організованою злочинністю і корупцією (УБОЗіК), підрозділи міністерства внутрішніх справ Білорусі. Часто на їхній формі були відсутні розпізнавальні знаки. Крім них, у придушенні протестів брали участь співробітники антитерористичних підрозділів міністерства внутрішніх справ та КДБ Білорусі - "Алмаз" та "Альфа" відповідно, а також бійці спецпідрозділу внутрішніх військ (Спеціальний загін швидкого реагування).

Автори доповіді стверджують, що "деякі зі співробітників правоохоронних органів були в цивільному, але озброєні. Крім того, їм регулярно видавалися наручники, шоломи, гумові кийки і бити".

Хто наказав "стріляти на ураження"

Посилаючись на дані ЗМІ, автори доповіді доходять висновку, що "наказ задіяти військових під час протестів віддав генерал-майор Вадим Денисенко, командувач військ сил спеціальних операцій. Він наказав стріляти на ураження "у разі потреби". 12 жовтня 2020 року заступник голови МВС Геннадій Казакевич повторно заявив, що у разі потреби білоруській міліції дозволено "використовувати спецтехніку та бойову зброю" проти протестувальників".

На той час закон "Про органи внутрішніх справ Республіки Білорусь" забороняв використання зброї для розгону зібрань, уточнюється у доповіді. "Однак ця незаконна практика була закріплена в законі, який набрав чинності 19 червня 2021 року. (...) Всього в результаті насильства, застосованого проти протестувальників у Білорусі в період після виборів, загинули не менше 15 громадян, при цьому щонайменше двоє з них, включно з Геннадієм Шутовим і Олександром Тарайковським, були застрелені з вогнепальної зброї", - наголошують автори документа.

Вони вважають, що Білорусь порушила право на свободу мирних зібрань, а також низку міжнародних норм і взятих на себе зобов'язань, коли "співробітники правоохоронних органів розганяли протестувальників без переконливих на те підстав через те, що збори були "несанкціонованими". "Розгін можливий тільки у разі серйозного та масового насильства і у випадку, якщо правоохоронці вичерпали всі розумні засоби для полегшення проведення зібрання та захисту учасників", - пояснюється в доповіді FIDH.

Звідки взялася зброя

З 2008 року, відповідно до рішення Ради ЄС, передача військової техніки та спорядження Білорусі заборонена через ризик того, що все це може бути використане для репресій у країні, додають автори доповіді: "У червні 2011 року у зв'язку з погіршенням ситуації у сфері прав людини, демократії та верховенства права в Білорусі ЄС посилив чинні санкції щодо Мінська шляхом запровадження ембарго на постачання зброї.

Це рішення, зокрема, передбачає заборону на "продаж, постачання, передачу або експорт до Білорусі зброї та супутніх матеріалів будь-якого типу, включно зі зброєю та боєприпасами, військовими транспортними засобами та обладнанням, воєнізованим обладнанням і запасними частинами до них, а також обладнанням, яке може бути використане для проведення репресій у країні…"

Дане ембарго неодноразово продовжувалося і зараз діє до 28 лютого 2022 року, наголошується в доповіді. Незважаючи на те, що державам-членам ЄС заборонено експортувати до Білорусі озброєння, військові технології та обладнання, включаючи стрілецьку зброю, а також техніку, яка може бути використана для репресій у країні, не виключено, що закордонна зброя могла потрапляти до Білорусі. Автори доповіді наводять такі дані: "Хоча більша частина зброї, що є у розпорядженні правоохоронних органів, вироблена у Білорусі чи Росії, знайдені після протестів використані боєприпаси, схоже, відповідають, серед іншого, зброї, імпортованій з третіх країн.

Зокрема, за повідомленнями ЗМІ та організацій громадянського суспільства, під час протестів правоохоронці мали при собі та/або використовували зброю виробництва Remington та Mossberg (США), Fabarm та Benelli (Італія), SIG Sauer (Швейцарія-Німеччина) та Glock (Австрія). Експерти стверджують, що ця зброя перебуває на озброєнні білоруських спецслужб.

Експорт зброї всупереч ембарго?

Як зазначається у доповіді Міжнародної федерації за права людини, її автори передали згаданим компаніям попередню версію документа, запропонувавши їм визначити якісь неточності, що стосуються діяльності компаній. "Італійська компанія Fabarm заперечує будь-які незаконні транзакції з Білоруссю і стверджує, що "наявність під час протестів зброї, схожої на нашу продукцію (компанії Fabarm), може бути пов'язана із присутністю на ринку деяких копій турецького виробництва, які також мають наш товарний знак на зовнішньому боці та є явним порушенням наших промислових прав", йдеться у відповіді виробника.

Те саме твердження щодо копій турецького виробництва міститься у відповіді іншого італійського виробника зброї - Benelli: "(Компанія) провела внутрішній аудит. (...) Результатом цих перевірок стало підтвердження того, що ні до, ні після ембарго ніколи не здійснювалося жодного експорту до Білорусі, ні установам, ні приватним особам. Поява під час заворушень зброї, схожої на нашу продукцію, може бути пов'язана з присутністю на ринку копій нашого M4 Benelli турецького виробництва".

Згідно з базою даних Реєстру звичайних озброєнь ООН (UNROCA), з 2011 року Білорусь імпортує стрілецьку зброю лише з Туреччини, Сербії та Південної Африки. При цьому найбільшим експортером ручної вогнепальної зброї до Білорусі є Туреччина. Крім того, Австралія видала дозвіл на експорт 131 одиниці стрілецької зброї та легкого озброєння до Білорусі в період з 2018 по 2019 рік, але не зрозуміло, скільки з них було експортовано насправді, наголошується у доповіді.

А втім, ймовірно, низка європейських країн, продовжували постачати зброю в Білорусь після 2008 року, порушуючи законодавство ЄС, припускають автори документа: "Одним із тривожних прикладів є закупівля наприкінці 2011 року швейцарсько-німецьких пістолетів SIG Sauer для бійців Спеціального загону швидкого реагування білоруського МВС. (...) У зв'язку з цим слід зазначити, що країна-виробник часто не є прямим постачальником товару, тому є велика ймовірність того, що він потрапив до Білорусі через треті країни, наприклад, за повідомленнями ЗМІ, деякі компанії ЄС намагалися обійти ембарго ЄС, постачаючи вогнепальну зброю та боєприпаси до Білорусі через треті країни, приміром, Молдову".

Звідки боєприпаси та спецтехніка

Після придушення протестів на вулицях Мінська та інших міст журналісти виявили, серед іншого, боєприпаси, виготовлені в третіх країнах, як сказано у доповіді: "Зокрема, експерти та журналісти впізнали такі боєприпаси іноземного виробництва, використані для придушення протестів у Білорусі: патрон STERLING 12-го калібру менш летальної дії з гумовою кулею (Туреччина), патрон D Dupleks 12/70 з гумовою кулею (Латвія), світлошумовий патрон Fam-Pionki 12/70 ONS 2000 (Польща)".

Крім того, як стверджують укладачі документа, "були виявлені наступні боєприпаси, переважно російського виробництва, що використовуються білоруськими правоохоронними органами для розбризкування  хімічних подразнюючих речовин: 43-мм ВГМ93.200, ручна газова граната "Черемха-6" подразнювальної ​​дії, ручні аерозолі "Дрейф" та "Дрейф-2".

Для розгону протестувальників білоруський ОМОН використав цілу низку поліцейських отруйних речовин або хімічних подразнювальних речовин, включаючи сльозогінний газ і перцевий аерозоль, світлошумові гранати, стверджують автори доповіді: "За повідомленнями журналістів та експертних груп, білоруські силовики були озброєні світлошумовими гранатами чеського, польського та українського походження. Це ручні світлозвукові гранати Zeveta Ammunition P-1 та ZV-6 (Чехія), світлошумові патрони Fam-Pionki 12/70 ONS 2000 (Польща), ручна аерозольна граната, розроблена науково-виробничим підприємством "Еколог" "Терен-6" та ручна Tерен-7M" українського виробника".

У доповіді наголошується, що "чеська компанія Zeveta і польська компанія Fam-Pionki заперечують факт продажу боєприпасів Білорусі та стверджують, що дотримуються чинних національних та міжнародних норм". Крім того, у документі FIDH йдеться про використання водометів для розгону протестувальників. "Крім білоруських водометів, правоохоронні органи використали водомети Predators виробництва компанії Streit Group (ОАЕ/Канада). Водомети, згідно з цими повідомленнями (ЗМІ. - Ред.), були встановлені на вантажівках 134 Mercedes-Benz і MAN Truck & Bus (Німеччина), IVECO (Італія), КамАЗ (Росія). Позиція цих підприємств у доповіді не наведена.

Як зазначають автори документа, "з моменту запровадження ембарго ЄС на постачання зброї до Білорусі у 2011 році все озброєння, яке використовується для репресій усередині країни, було заборонено для експорту до Білорусі, включно з обладнанням, яке не підпадає під дію Загальної позиції ЄС. Але деякі з предметів, мабуть, були виготовлені та поставлені до Білорусі після 2011 року".

Джерело: Українська служба DW