За що критикують позицію Німеччини у конфлікті довкола України

Перша зовнішньополітична криза перед якою постав новий федеральний уряд у Берліні поволі перетворюється на іміджеву катастрофу. Союзники Берліна тепер сумніваються у надійності ФРН.

Віце-адмірал Кай-Ахім Шенбах ще донедавна стояв на чолі військово-морських сил Німеччини. Але під час виступу в індійському аналітичному центрі, він, говорячи про конфлікт між Росією та Україною, висловив особисті погляди на ситуацію. Шенбах говорив про повагу, якої жадає і на яку "ймовірно, заслуговує" Володимир Путін; сказав, що окупований Росією Крим, ймовірно, з кінцями втрачений для України; назвав побоювання вторгнення російських військ в Україну "нісенітницею". Його слова спричинили хвилю обурення, особливо в Україні - до МЗС для пояснень викликали посла ФРН.

Протягом 24 годин Шенбаха звільнили з посади інспектора військово-морського флоту. Однак у багатьох союзників після цього закралися сумніви: а чи не поділяє переконання Шенбаха значна частина політичної та військової еліти Німеччини?

Німеччина під ударом критики і глузувань

Багаторічний радник з питань безпеки колишньої канцлерки Анґели Меркель Крістоф Гойсґен заявив в інтерв'ю Deutsche Welle, що невідкладне звільнення Шенбаха з посади є доказом єдності в уряді Німеччини. Але імідж ФРН як надійного союзника дав тріщину, особливо в Сполучених Штатах і деяких країнах Східної Європи. На Берлін хлинула хвиля критики, почасти змішана з гірким глузуванням.

Особливо після того, як Німеччина, реагуючи на вимоги Києва та інших союзників про постачання зброї Україні, погодилася лише поставити 5 тисяч захисних шоломів. Карти маршрутів авіапольотів британських транспортних літаків з озброєннями, призначеними для України, демонструють, що Королівським повітряним силам довелося оминати повітряний простір Німеччини.

Перша серйозна зовнішньополітична криза обернулася для нового федерального уряду ФРН також й іміджевою кризою. Керівник варшавського філіалу аналітичного центру Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Пьотр Бурас говорить про "спантеличення" і хаотичний стиль комунікації в урядових колах Берліна: "Федеральний уряд тривалий час не говорив в унісон. Чути було багато різних думок, але при цьому не проглядалося єдиної лінії", - коментує він.

Зрештою, газети, починаючи від The New York Times і закінчуючи Deccan Herald із Бангалору, що на півдні Індії, останніми днями напряму запитують: "Якою є позиція Німеччини в конфлікті довкола України?".

Без зброї для України, але з газом з Росії?

Той факт, що Іспанія відправляє фрегат у Чорне море, Данія перекидає винищувачі до Литви та фрегат у східну частину Балтійського моря, США переводять війська в режим бойової готовності - контрастує з відмовою Німеччини постачати Україні озброєння. І вже дуже негативно у міжнародній спільноті оцінили те, що Німеччина поки що не надала дозвіл Естонії на передачу Україні дев'ятьох гаубиць з арсеналів колишньої НДР. У Берліні виправдовують це традиційно обережною політикою експорту озброєнь до кризових регіонів світу.

Заступник голови парламентської групи Вільної демократичної партії (ВДП) у німецькому Бундестазі Александер Ламбсдорф сказав у розмові з Deutsche Welle: "Ми маємо ситуацію, у якій українські збройні сили у військовому плані так сильно поступаються збройним силам Росії, що цю різницю ніколи не вдасться усунути постачанням озброєнь".

Критика стосується й економічних інтересів Німеччини, особливо її залежності від російських енергоносіїв. Понад 40 відсотків сирої нафти, що імпортується в Німеччину, і 56 відсотків природного газу надходять з Росії. Ці цифри можуть зрости завдяки газопроводу "Північний потік-2", будівництво якого завершилося минулого літа, але досі не зданого в експлуатацію.

Особливо США вже тривалий час виступають проти цього проекту. З огляду на концентрацію російських військ на українському кордоні, газопровід "ПП-2" і надійність Німеччини стали темами для обговорення у ток-шоу в США. Зрештою посолка Німеччини у Вашингтоні Емілі Габер була змушена запевнити через Twitter, що "Північний потік-2" у разі конфлікту не запрацює.

Усе ж, колишній міністр закордонних справ Чехії Карл фон Шварценберґ і колишній голова комітету з закордонних справ Європейського парламенту Ельмар Брок на початку цього тижня опублікували відкритий лист у якому поскаржилися на те, що "Створюється враження, що Німеччина не бере активної участі у формуванні чіткої західної політики, а натомість більше думає про власні економічні інтереси ("Північний потік-2", санкції)", - йдеться у листі.

Німецький уряд у пошуках єдиної позиції

У німецькій політиці помітно відразу кілька надломів: усередині урядової коаліції Зелені та ліберали виступають за жорсткішу політику Німеччини відносно Росії. СДПН, з іншого боку, наголошує на необхідності продовження у відносинах політики "послаблення напруги" та "діалогу".

Але таку какофонію різних голосів можна було почути і в СДПН - партії канцлера Олафа Шольца. Саме тому на понеділковій зустрічі лідерів СДПН з однопартійцями, членами парламентської фракції та уряду йшлося про вироблення єдиної позиції. Результат: у разі вторгнення готові усі варіанти санкцій для жорсткої реакції; для деескалації мають бути використані усі дипломатичні канали, особливо в так званому "нормандському форматі" разом із Францією; надалі не постачати озброєнь Україні - у тому числі для того, щоб не зашкодити позиціям Німеччини як посередника.

Що стосується постачань зброї Україні, то німецький уряд тут дотримується позиції, яку поділяє більшість громадян Німеччини. Згідно з останнім опитуванням, проведеним інститутом соціологічних досліджень YouGov, 59 відсотків респондентів підтримують позицію федерального уряду проти постачань озброєнь Україні. За поставки озброєнь висловився лише кожен п'ятий. У кожному разі, Німеччина є одним з найбільших донорів України у сфері економічної та гуманітарної допомоги.

Бракує прямого каналу зв'язку, котрим користувалася Меркель

Відхід Анґели Меркель з посади канцлерки утворив певний вакуум у європейській політиці відносно Росії, яку чинний канцлер ФРН Олаф Шольц, вочевидь, поки що не зміг заповнити. Наприклад, британське видання The Economist зазначає, що після зміни влади в Берліні на початку грудня практично припинив існування раніше активно використовуваний для спілкування прямий канал зв'язку Берлін-Москва.

В інтерв'ю DW Горст Тельчик підтвердив, що цей канал і справді раніше був дуже затребуваним. Тельчик - соратник і довірена особа колишнього канцлера ФРН Гельмута Коля був свідком багатьох переговорів, пов'язаних з возз'єднанням Німеччини, а відтак багато років очолював Мюнхенську конференцію з безпеки.

Ветеран німецької політики, який досі має хороші зв'язки у високих владних кабінетах, сказав DW, що "перевага канцлерки Меркель полягала в тому, що вона могла в будь-який момент зателефонувати Путіну і почати розмову". The Economist пише, що в останні кілька місяців свого перебування на посаді Меркель часто користалася цим каналом. Олаф Шольц, у свою чергу, незважаючи на загрозливу ситуацію, телефонував у Кремль лише один раз - було це в кінці грудня.

Джерело: Українська служба DW