Україна й Будапештський меморандум

Україна домагається проведення консультації за Будапештським меморандумом. Інакше, за словами Зеленського, Київ матиме повне право "поставити під сумнів усі пакетні рішення" 1994 року. Що це може означати?

Офіційний Київ цього тижня надіслав країнам-учасницям Будапештського меморандуму запити з вимогою негайно провести консультації щодо "невідкладних дій зі зниження напруги та гарантування безпеки України". Про це повідомляє міністерство закордонних справ України (МЗС). Актуальним це питання стало після виступу українського президента Володимира Зеленського на Мюнхенській конференції з питань безпеки 19 лютого.

Там Зеленський заявив, що Україна вчетверте за останні вісім років і востаннє ініціює проведення консультацій у межах Будапештського меморандуму. "Якщо вони знову не відбудуться або за їхніми результатами не буде гарантій безпеки для нашої держави, Україна матиме повне право вважати, що Будапештський меморандум не працює і всі пакетні рішення 1994 року поставлені під сумнів", - сказав Зеленський.

Пакетні домовленості: що саме підписала Україна

Історія пакетних домовленостей почалася ще в травні 1992 року, коли Україна підписала Лісабонський протокол, що є доповненням до радянсько-американського договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Лісабонський протокол започаткував процес ядерного роззброєння Білорусі, Казахстану, України. За цим протоколом, усі наявні на їхній території стратегічні ядерні боєголовки вони зобов'язалися ліквідувати або передати Росії.

Остаточно Україна відмовилася від свого ядерного арсеналу та статусу ядерної країни цього ж року, підписавши так званий Будапештський меморандум. Він був укладений у столиці Угорщини на саміті Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Повна назва документу - "Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї"(ДНЯЗ).

Меморандум містить шість коротких пунктів, зокрема про те, що США, Великобританія і Росія поважатимуть незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, утримуватимуться від загрози силою, її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України. Також там є кілька згадок, що ніяка зброя, зокрема і ядерна, країн-підписантів ніколи не буде використовуватися проти України та сторони утримуватимуться від економічного тиску на Україну. Є два окремих пункти про консультації. Зокрема, що США, Росія та Великобританія проводитимуть консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань, а також країни підтвердили, що домагатимуться негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні, якщо вона стане жертвою акту агресії чи об'єктом погрози з використанням ядерної зброї.

Крик відчаю і драматичність моменту

Саме до цього пункту нині апелює Володимир Зеленський. Однак у те, що цього разу вдасться таки провести такі консультації мало хто в Україні вірить. "Україна вже зверталась до механізмів Будапештського меморандуму через консультації, і наші західні партнери слідували тим зобов'язанням, які передбачені документам. Єдина сторона, яка не відгукується на заклик це Росія. Зараз вона взагалі відмовилася від вирішення питання дипломатичним шляхом", - каже заступник директора центру "Нова Європа" Сергій Солодкий. Експерти вважають, що й цього разу скликати консультації в рамках Будапештського меморандуму знову не вдасться.

Знаючи, що це марна надія скликати Радбез ООН відповідно до Будапештського меморандуму, навіщо Володимир Зеленський поставив у залежність до цього пакетні домовленості 1994 року? "Це був крик відчаю, аби західні країни зрозуміли драматизм моменту і включився у реальну допомогу Україні", - припускає Солодкий. Жоден з опитаних DW експертів не вірить у те, що Україна справді може відмовитися від пакетних рішень 1994 року, пов'язаних з Будапештським меморандумом, і поновити статус ядерної країни.

Київський аналітик, кандидат юридичних наук Геннадій Дубов вважає, що український президент вибрав не вдалий момент для такої заяви. "Це був потужний пас російській пропаганді, яка вже розказує, що в Україні завтра з'явиться ядерна зброя, - каже Дубов. - Але збагатити уран до військового варіанту - це дуже довго й дорого. Якщо Україна раптом серйозно на це наважиться, то нам відключать SWIFT і застосують санкції". Як далі наголосив аналітик, якби Україна раптом вийшла з Договору з нерозповсюдження ядерної зброї, то відразу втратила б своїх нинішніх союзників, які допомагають стримувати агресію РФ проти України.

Тим часом секретар Ради національної безпеки та оборони України (РНБО) Олексій Данілов уточнив: "Президент не казав про розробку ядерної зброї. Президент звертав увагу на виконання всіма підписантами Будапештського меморандуму тих зобов'язань щодо нашої безпеки, які були там прописані. (...) Про те, що ми збираємося робити ядерну зброю, я ніде не бачив, ніде не читав і не знаю нащо ви це інтерпретуєте", - сказав Данілов після засідання РНБО в середу, 23 лютого, слова якого цитує "Українська правда.

Поштовх до пошуку нових інструментів гарантування безпеки

Заступник виконавчого директора "Української призми", член Української групи стратегічних та безпекових студій Сергій Герасимчук вважає, що варто було б серйозно подумати про пошук нових інструментів гарантування безпеки. Як констатував Герасимчук, Будапештський меморандум є малодієвим інструментом, оскільки там не міститься жодних зобов'язань для країн-підписантів і цей документ не ратифікований парламентами країн, які є його учасником.

"У термінології Будапештського меморандуму є лише запевнення, а не гарантії безпеки, тому навряд чи він зараз допоможе Україні. Хоча заява Володимира Зеленського про сумніви пакетних рішень може стати поштовхом до діалогу навколо питання про нерозповсюдження ядерної зброї у світі й пошуку нових формул попередження використання такої зброї у сучасних конфліктах", - зауважує Герасимчук. Він розцінює нинішнє апелювання українського керівництва до Будапештського меморандуму радше як пошук нових гарантій безпеки від партнерів, оскільки підписані у 1994 році не працюють, аніж як погрозу реально вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та відмовитися від Лісабонського протоколу.

"Ядерні держави усвідомлюють, що такі кроки можуть мати ланцюговий ефект. Адже поновити ядерний арсенал може виникнути тоді у тих держав, які відмовилися від ядерних програм, наприклад ПАР чи Саудівська Аравія, яка має таку амбіцію. Такого ніхто не допустить, тому доведеться їм для України запропонувати більші й реалістичніші гарантії безпеки. Саме на це був розрахунок офіційного Києва", - наголошує заступник виконавчого директора "Української призми", член Української групи стратегічних та безпекових студій Сергій Герасимчук.

Джерело: Українська служба