Втеча від війни. Як у Польщі зустрічають українців

 

Торговий комплекс у селі Медика, розташованому на південному сході Польщі біля кордону з Україною, з його великим дисконт-центром та безліччю маленьких магазинчиків протягом десятиліть був місцем, де поляки купували в українців дешеві цигарки, горілку, бензин. А українці із задоволенням купували недорогі та якісні товари, щоб потім вигідно перепродати їх на ринку у Львові.

 

Ніхто й уявити не міг, що за лічені години популярний ринок стане місцем, де вершиться історія. За чотири дні з початку війни, розв'язаної 24 лютого Росією проти України, кількість біженців, які прибули з цієї країни до сусідньої Польщі, перевищила 280 000 людей. Медика - один із восьми пропускних пунктів на польсько-українському кордоні, перейшовши який, тисячі українських біженців рятуються від вторгнення.

 

Наплив біженців такий великий, що для безперешкодного переходу людей на територію Польщі їм дозволили користуватися не лише вузьким пішохідним коридором, а й деякими автомобільними смугами, які закрили рух автотранспорту.

 

Так біженці швидше дістануться місця призначення, пояснює Петро Закелаж, прес-секретар регіонального підрозділу польської прикордонної служби. "Переходи відкриті на всіх пунктах перетину кордону з Україною. Тепер там пропускають навіть людей із простроченими посвідченнями особи чи взагалі без документів", - каже він.

 

У тому, що біженцям доводиться дуже довго чекати на кордоні, винна українська сторона, в якої часто дає збій комп'ютерні системи. На польській стороні перевірка займає лише кілька хвилин, запевняє Закелаж. "Зараз у нас все на місці, ніхто не йде у відпустку. Ніколи ще польській прикордонній службі не доводилося стикатися з такою масовою хвилею міграції", - зізнається він. Коли дозволяє час, Закелаж та інші прикордонники навіть допомагають українським жінкам нести їхні важкі валізи.

 

 

Кордон перетинають, переважно, жінки та діти. Українським чоловікам, віком від 18 до 60 років, заборонено залишати країну через загальну мобілізацію.

 

40-річна Оксана Дубовенко разом із своєю родиною виїхала з Житомира вранці у четвер, 24 лютого. Щоб дістатися до прикордонного переходу в Медиці, довелося подолати відстань 500 кілометрів. "Це було швидке, спонтанне рішення. Ми зібрали кілька чемоданів і поїхали машиною у бік кордону. Мій чоловік живе в Дюссельдорфі, він приїде за нами сюди, а потім ми всі разом вирушимо до Німеччини", - ділиться жінка.

 

Поряд з нею на бетонній лаві сидять її 9-річний син, що вже засинає від втоми, та дві доньки, віком 13 та 17 років, які спілкуються з друзями в Україні за допомогою смартфонів. На одній із валіз сидить дружина брата Оксани, який залишився в Запоріжжі. Вона чекає дитину – через чотири місяці має народжувати. Зі сльозами на очах жінка розмовляє з чоловіком по мобільному телефону.

 

Оксана теж не може стримати сліз, коли розповідає про своїх батьків, які залишилися вдома і змушені ховатися в бомбосховищі щоразу, коли спрацьовує сирена повітряної тривоги. "Моєму батькові вже за 60, але він хоче боротися за свою країну. До того ж, мої батьки не хотіли залишати свого собаку одного. Ніхто з нас ніколи і не думав про еміграцію з України", - важко зітхає вона.

 

Оксана працює менеджером з персоналу у банку в Житомирі. Зараз вона взяла відпустку – і не втрачає надії, що скоро зможе повернутись додому. За словами Оксани, вона ніколи навіть не замислювалася над тим, чим могла б займатися в чужій країні. Цій жінці все ще не віриться, що на її батьківщині триває справжня війна.

 

EPA

 

 

Аня, 17-річна донька Оксани від першого шлюбу, досі не може прийти до тями після нелегкого шляху до польського кордону: "У якийсь момент нам довелося вийти з машини і пройти пішки кілька кілометрів, а потім - стояти в черзі більше десяти годин. Багато хто протискався вперед, і я боялася, що люди задавлять мене, затопчуть". За словами дівчини, черга була довжиною кілометрів двадцять, а то й більше.

 

Чергу довелося відстояти і в Польщі, але вона тут була набагато меншою. За багатьма українськими біженцями на кордон приїжджають друзі та родичі, які влаштувалися в країнах ЄС, і забирають їх до себе. В одній лише Польщі проживає 1,6 мільйона українців. Більшість біженців, які залишили країну в перші години та дні війни, точно знали, хто їх забере на кордоні і куди вони потім поїдуть. Але з часом тут з'являється все більше людей, які поняття не мають, що з ними буде далі і де їм доведеться жити.

 

Для таких біженців польський уряд створив дев'ять центрів прийому, що розташовані вздовж 535-кілометрового кордону з Україною. Так, у прикордонному селі Медика гуртожиток для новоприбулих обладнаний у спортивному залі. Тут встановлені ліжка, є фельдшери, а жінки з-поміж місцевих жителів постійно доставляють гарячу їжу.

 

Польські волонтери

Простягнути руку допомоги