Українські аграрії на передовій: як проходить посівна під час війни

Незважаючи на бойові дії у низці регіонів та ракетні обстріли, в Україні триває посівна кампанія. В яких умовах працюють аграрії - у матеріалі DW.

Війна, яку Росія веде проти України, поставила під загрозу продовольчу безпеку в усьому світі. За прогнозами ООН, рівень голоду може сягнути "небаченого раніше рівня". Річ у тому, що Росія та Україна займають важливе місце у світовому виробництві продовольства. РФ є найбільшим експортером пшениці, Україна - на п'ятому місці, наголошують в ООН. Сумарна частка обох держав з реалізації на зовнішні ринки ячменю становить 19 відсотків, пшениці - 14 відсотків, кукурудзи - 4 відсотки.

Також країни є світовими лідерами з постачання ріпакової олії, а на ринку соняшникової олії їм належить 52 відсотки. Тому через накладені санкції на Росію та військові дії на території України, які подекуди повністю унеможливлюють проведення посівних робіт, світовий ринок може не дорахуватися значної частки продовольства. З якими викликами стикаються українські аграрії під час війни та яка ситуація в полях?

Цілеспрямовані обстріли сільгосптехніки

Російські війська мінують поля в Україні, підривають аграрну техніку та знищують запаси пального, які необхідні для посівної, заявив президент України Володимир Зеленський під час Doha Forum 2022. Причому, це робиться цілеспрямовано, впевнений Валентин Шкитюк, заступник директора по сільському господарству компанії Agricom Group, яка обробляє загалом 17 тисяч гектарів землі на Чернігівщині та Житомирщині.

"На Чернігівщині постраждала наша техніка та склади, які росіяни планомірно обстрілювали. Наша техніка знаходилася в тилу, не на лінії вогню. Але росіяни прицільно стріляли по нашій базі техніки", - розповідає він DW. Унаслідок цього згорів один комбайн, два трактори та два автомобілі компанії, а багато техніки посічено осколками. Проте, за словами Шкитюка, дещо вдалося врятувати - співробітники встигли перегнати декілька комбайнів подалі від обстрілів.

Agricom Group стикається з реаліями війни вже не вперше. Під час першого вторгнення Росії в Україну в 2014 році компанія змушена була переїхати з Луганської області, втративши близько 50 відсотків бізнесу. "Після цього власники орендували землю на півночі України. І щойно бізнес почав підійматися, і ми віддали всі кредити, нас знову наздогнала війна", - констатує Шкитюк.

Нині Agricom Group може обробляти лише близько восьми гектарів землі, яка знаходиться в Житомирській області. Решта - на Чернігівщині - недоступна через бойові дії. "Частину земель під Черніговом вже звільнили від росіян. Ще до війни на цій землі ми встигли посіяти озиму пшеницю, але невідомо як її збирати. Адже там можуть бути нерозірвані снаряди", - пояснює Шкитюк.

Весняний день рік годує

Лише половину своїх земель може обробляти і сільськогосподарське підприємство "Ічнянське", яке займається виробництвом сільськогосподарських культур та тваринництвом в Ічнянському районі Чернігівської області. Із загальної площі в 11 тисяч гектарів землі підприємства нині половина контрольована українськими військами, зазначає DW заступник директора "Ічнянське" Микола Копил. "Там ми можемо проводити польові роботи. Інші землі знаходяться в зоні, де відбувається постійний рух окупантів і ведуться бойові дії. Ми не можемо почати посівну там, тому що навіть доїхати в поле дуже небезпечно", - каже він.

За словами Копила, окупанти не дивляться, цивільний їде чи ні. "Наприклад, мирні люди їхали двома машинами, і по дорозі їх розстріляли росіяни. Двоє загинули. Ще один випадок, про який знаю, - молода пара їхала велосипедами в сусіднє село на похорон батька, і їх розстріляли росіяни", - розповів він.

Незважаючи на ризики, Копил налаштований рішуче. "Треба виходити в поле, адже весняний день рік годує. Якщо не посіємо, то не буде чим годувати людей", - наголосив він.

Снаряди на землях Півдня

А от фермерське господарство "Лаванда", яке обробляє приблизно тисячу гектарів землі поблизу міста Снігурівка на Миколаївщині, зовсім не може проводити посівну. Їхні землі постійно обстрілюються. Тут точаться запеклі бої, адже всього за 55 кілометрів - місто Херсон, яке нині окуповане.

Вдалося лише провести підготовчі роботи: боронування, удобрення землі, розповідає DW власник господарства Роберт Химич. "Ми робили це під звуки вибухів та рух ворожої техніки. А 20 березня до нас прийшли активні бойові дії. Обстрілюють місто і поля, тому люди виїхали. Нині ми нічого не робимо", - констатує він.

З надією в голосі Химич додає, що його техніка ціла. Нині серед його втрат - запаси пального. "Снаряд влучив у баки з паливом, яке ми купили перед війною. Тому всі запаси знищені", - каже він. Утім, за словами Химича, це дрібниці, адже головне, щоб закінчили стріляти і життя повернулося у звичне русло.

Чи працюють аграрії в Херсонській області, Химич не знає, оскільки не може додзвонитися своїм колегам і друзям. "А от у бік Миколаєва люди починають виїжджати в поля. Але їм теж складно працювати, коли за лісопосадкою вилітають снаряди", - каже він.

Без доступу до землі на Донеччині

Постраждала від війни і велика агрокомпанія Harveast Holding. "Близько 90 тисяч гектарів нашої землі в Донецькій області зараз знаходяться на тимчасово окупованих територіях та не контролюються нами. Ще 20 тисяч гектарів в Київській області: в районі Бородянки. Макарів також опинився у епіцентрі активних бойових дій, ми не можемо працювати і там", - розповів DW генеральний директор Harveast Дмитро Скорняков. За його словами, залежно від воєнної ситуації у Harveast буде можливість виконувати свою роботу приблизно на 15-25 тисячах гектарів. При цьому земельний банк компанії складає 124 тисяч гектарів.

Також сильно дісталося техніці та співробітникам компанії. Через влучення снарядів у місця зберігання техніки та викрадення російськими військовими, її було частково втрачено. "Дуже постраждали наші люди, більшість із них опинилися у найтяжчих умовах: у майже повністю розбомбленому Маріуполі без їжі, води та ліків, під постійним обстрілами, а також в найбільш "гарячих" точках на заході Київської області біля Бучі, Ірпеня, Бородянки та Гостомеля", - каже Скорняков. Тому у цьому сезоні компанія розраховує на 10-20 відсотків врожаю від попередніх років.

Наслідки війни для експорту

Ще одна велика агрокомпанія "ІМК", яка займається виробництвом сільськогосподарських культур та молока, нині не має доступу до близько 50 тисячі гектарів землі, розповідає DW генеральний директор компанії Олександр Лисиця. "Наша компанія обробляє 120 тисяч гектарів землі - близько 20 тисяч на Полтавщині, решта - у Сумській та Чернігівській. областях. Найскладніша ситуація на півночі Чернігівщини - ми не маємо доступу до наших баз та ферми корів", - розповідає він. За його словами, декілька ракет влучило у елеватор компанії (зерносховище - Ред.) під Черніговом, розбитий вщент склад агрохімічної продукції, а також деякі автомобілі були або знищені, або викрадені росіянами.

"Деякі наші колеги вже два тижні не виходять на зв'язок в Чернігові та області. Хочу вірити, що вони живі і здорові, але детальної інформації у нас нема", - говорить Лисиця.

До війни "ІМК" збирала близько 700 тисяч тонн кукурудзи та 140 тисяч тонн пшениці, і майже все йшло на експорт. Винятком був лише соняшник, який продавався в Україні для переробки на олію. Тепер же невідомо який обсяг сільськогосподарської продукції вдасться зібрати цьогоріч, зазначає Лисиця. "Очевидно, що менше. Унаслідок цього мільйони людей з осені будуть потерпати від нестачі продуктів харчування. Особливо відчують наслідки передусім Єгипет, Лівія, Ємен, Бангладеш, більшість африканських країн", - прогнозує він.

Джерело: Українська служба DW