Війна в Україні. До чого приведе "активний нейтралітет" Туреччини
На тлі війни в Україні Туреччина прагне підтримувати тісний контакт і з Москвою, і з Києвом. Чи може вона виступати в ролі посередника і яку мету переслідує президент Ердоган?
Черговий раунд мирних переговорів російської та української делегацій відбувся у вівторок, 29 березня, у Туреччині за посередництва Анкари. За даними української сторони, під час переговорів Київ запропонував Москві нову систему гарантій безпеки. У ній Туреччина виступає одним з можливих основних гарантів. Заступник міністра оборони Росії Олександр Фомін заявив після переговорів, що Росія радикально скоротить військову активність біля Києва та Чернігова.
Туреччина підтримує Україну
Чи будуть дотримані ці домовленості, невідомо. Проте ця зустріч уже є дипломатичним успіхом для Туреччини - з'явилась надія на перемир'я, надія на зупинення війни. Раніше президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган наголошував, що його країна не є офіційним посередником, але готова створити умови для того, щоб підтримувати процес мирних переговорів між Росією та Україною. А ще до початку війни Ердоган пропонував виступити у ролі посередника у російсько-українському протистоянні, але цю ідею не підтримав тоді президент РФ Володимир Путін.
Для турецького експерта з питань Росії Айдина Сезера це не є сюрпризом. На його думку, Анкара ще до початку війни - попри тісні економічні відносини з Москвою - була на боці Києва. "Турецький уряд уклав угоду з Україною про постачання зброї та завжди підтримував територіальну цілісність та суверенітет України", - наголосив Сезер в інтерв'ю DW. В останні роки президент Ердоган весь час наголошував, що Туреччина підтримує Україну і не визнав анексований Крим російським. До того ж, Ердоган виступає як захисник кримських татар. Анкара стала на бік Києва, і, на думку Путіна, вона не є незалежною - тому пропозиція Ердогана була відхилена.
Між двох стільців чи "активний нейтралітет"?
Від початку війни РФ проти України Анкара дотримується більш обережного курсу, ніж раніше. "Активний нейтралітет" - так називає цю позицію президент Ердоган. Насправді це означає підтримання контактів з обома сторонами, діалог з ними й уникнення помилок.
Беате Апельт з філії німецького Фонду імені Фрідріха Наумана у Стамбулі вважає, що Ердоган діє так вимушено. Апельт, яка тривалий час керувала проектами в Україні, вважає, що Анкара встановила добрі контакти і з Києвом, і з Москвою. У відносинах між НАТО та Росією Туреччина також має особливу позицію. Якщо через війну Анкарі доведеться чітко визначитися, то Ердоган постане перед дилемою, вважає Апельт: адже з одного боку Туреччина є членом НАТО, а з іншого - багато в чому залежна від Росії.
Насамперед Туреччина залежить від російського газу. За офіційними даними, Туреччина отримує третину необхідного їй газу з Росії. Перша турецька АЕС у портовому місті Мерсіні збудована "Росатомом". Росія є основним покупцем будматеріалів у Туреччини, а також є ринком збуту сільгосппродукції з Анатолії. Крім того, 70 відсотків імпортованого Туреччиною зерна торік надійшли з Росії. А близько 20 відсотків туристів, що відвідують Туреччину, - росіяни.
Тісний економічний зв'язок з Україною
Але й Україна останнім часом відіграє дедалі більшу роль для Туреччини. Торік Туреччина з обсягом інвестицій у 4,5 мільярда доларів була в Україні одним з найбільших іноземних інвесторів. За даними Бурака Пехлівана, голови турецько-українського об'єднання підприємців, до початку війни близько 700 турецьких фірм були активними в Україні. Двосторонній обсяг торгівлі у 2021 році становив 7,4 мільярда доларів. 3 лютого Ердоган та Зеленський підписали угоду, покликану довести обсяг торгівлі до 10 мільярдів доларів на рік.
Крім того, Анкара постачає Києву озброєння, зокрема турецькі бойові безпілотники Bayraktar. Між Києвом та Анкарою укладені угоди про постачання моторів та інших деталей для військових кораблів та безпілотників.
Айдин Сезер вважає, що Туреччина й надалі дотримуватиметься свого курсу "активного нейтралітету". Чим зараз задоволена і Європа, каже Сезер. Хусеїн Чічек з Університету Відня вважає такий курс хорошим рішенням та наголошує, що підтримка Анкари для України означає стримування політичних амбіцій Росії у всьому регіоні. Крім того, це нормалізує відносини Анкари із Заходом.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet