Як живуть українські біженці в російських сім'ях у Німеччині

З початку війни РФ проти України понад 300 тисяч людей знайшли притулок у ФРН. Деяких із них прихистили сім'ї вихідців із Росії. Як їм живеться разом і чи вдається уникати конфліктів?

Щоп'ятниці ввечері родина Майєр, яка прихистила у себе українських біженців, ненадовго повертається до нормального життя. Протягом двох годин немає ні новин про війну, ні фотографій загиблих мирних жителів, ні сумних думок. Натомість - містер Бін. Знаменитий британський комік став незмінною та важливою частиною спільних телевізійних вечорів у вихідні дні.

"Коли ми разом дивимося "Містера Біна", ми повністю розслабляємось. Він піднімає нам настрій, а сміх Поліни настільки заразливий, що ми всі не можемо припинити сміятися", - розповідає Наташа Майєр. Насправді у Наташі інше прізвище, але вона побоюється репресій щодо своїх родичів, які залишаються в Росії.

Наташа народилася на Кавказі та приїхала до Німеччини понад 20 років тому. Сьогодні вона живе з чоловіком та двома дітьми біля Бонна. Дванадцятирічна Поліна перебуває у неї в гостях із 16 березня. Разом із мамою Ганною та бабусею Ларисою Поліна втекла з передмістя Києва через Польщу до Німеччини. Батько та дід залишилися в Україні.

Жодних конфліктів у російсько-українській квартирі в Німеччині

Для Наташі Майєр невдовзі після початку війни стало зрозумілим, що вона має допомогти українцям. Рішення прийняти українських біженців - це свого роду протест та спосіб проявити співчуття до людей в Україні. "Білоруси, українці, росіяни - у нас дуже багато спільного в наших культурах. Я запитую себе, в чому ми розходимося. І тепер, після цієї війни, ми раптом маємо стати ворогами? Чому?", - запитує Наталя.

Сім'я Майєр звільнила для своїх гостей дитячу ігрову кімнату. А на поштову скриньку одразу ж додала їхні імена. "Поки що все працює чудово, ніби родичі приїхали до нас у гості, у нас ще не було жодного конфлікту", - каже Наташа.

Українські гості та російські господарі, які надали їм своє житло, вдома говорять російською. Ганна відразу ж взяла на себе обов'язки по кухні, за її словами, щоб не бути тягарем, якщо війна та вимушена втеча затягнуться надовго. "Нам дуже сумно від того, що відбувається в Україні, але ми почуваємось тут дуже комфортно, нас дуже тепло зустріли", - розповідає Лариса.

Біженці вміють відділяти людей від політики

Як Лариса, Ганна та Поліна ставляться до того, що живуть у російській сім'ї? Що кажуть про це їхні родичі в Україні? "Для нас не проблема - жити в російській сім'ї в Німеччині. Крім того, багато росіян зараз залишають свою країну на знак протесту проти війни. У центрі уваги - люди і те, як вони ставляться один до одного. Наташа не винна в тому, що народилася у Росії. Місце народження ми не обираємо і не воно визначає людину", - кажуть українки.

Чоловік Наташі Майєр розповідає, що розмов про політику між ними не так багато, як можна було б подумати. Позиції зрозумілі, всі на одному боці - проти війни та проти Путіна. Але в домі весь час є одне питання: коли ж нарешті настане мир?

Лариса, Ганна та Поліна, яка вже провела кілька днів у німецькій школі і може сказати кілька слів німецькою, хочуть якнайшвидше повернутися додому. Коли Наташа Майєр хотіла записати Ларису та Ганну на інтеграційні курси, вони відмовилися: "Цього не треба робити. Навіщо? Ми скоро повернемося додому".

За три тижні перебування в Німеччині українські біженці зрозуміли, що російська громада у ФРН сильно поляризована. З одного боку, є такі люди як Наташа Майєр, які засуджують напад на Україну та надають біженцям дах над головою. А з іншого боку - затята меншість, яка демонструє свою підтримку агресії Росії, влаштовуючи автомобільні пробіги з величезними російськими прапорами.

Ставлення до війни руйнує російські сім'ї

Майєр також опинилася в центрі конфлікту між противниками та прихильниками Путіна. Протягом багатьох років у неї була група друзів у WhatsApp, які разом вивчали іноземні мови. П'ятеро з них залишилися на батьківщині, четверо мешкають у Західній Європі. Два тижні після початку війни учасники групи оминали цю тему. Поки Наташа Майєр першою різко не розкритикувала російське вторгнення.

"Той із нас, хто побудував найкращу кар'єру і живе в Москві, розлючено покинув групу. Інший, навпаки, написав: ситуація тут, у Росії, як у Німеччині в 1937 році, один в один. Одна з жінок, яка живе в Західній Європі, розірвала контакти зі своєю сім'єю в Росії і не хоче більше мати з ними нічого спільного”, - розповідає Наташа.

Українки Лариса та Ганна, які втекли від війни, втішають Наташу, коли її охоплює розпач від того, як російська державна пропаганда впливає на коло її друзів. Люди, наприклад, вірять у грубу брехню депутата Бундестагу від партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН), який розповів про те, що нібито після початку війни на кожному будинку росіян у Німеччині був намальований білий хрест. Але найбільше Наташу засмучує спілкування з родичами, які залишаються в Росії.

"Ця війна руйнує сім'ї. Дружні стосунки руйнуються від того, яку політичну позицію ти займаєш", - каже Наташа Майєр. Але, впевнена вона, у цій ситуації не можна бути десь посередині, треба вибрати бік. "Ми з мамою завжди сваримося, коли говоримо про війну, тому намагаємось оминати цю тему. Родичі в Росії навіть не знають, що ми прийняли українських біженців", - розповіла вона.

Джерело: Українська служба DW