Без "Дружби": наскільки Німеччина залежна від нафти з РФ?

Нафтопровід "Дружба" з радянських часів забезпечує два східнонімецькі НПЗ. Проте вони зможуть отримувати основну частину сировини альтернативними маршрутами, вказує інститут IW.

Коли в уряді ФРН обговорюють можливість запровадження ембарго ЄС на постачання російської нафти, міністри з'їжджаються в Берліні на наради у службових автомобілях, заправлених пальним із російської нафти, виготовленим на заводі "Роснафти". Такою є наочна картина тієї залежності від цього енергоносія з Росії, яку Німеччина значною мірою успадкувала від колишньої НДР. Точніше: Східна Німеччина.

До Західної Німеччини російську нафту доставляють танкерами

"Практично все постачання Східної Німеччини нафтопродуктами забезпечується інфраструктурою, створеною за часів "холодної війни", - наголошується у дослідженні Інституту німецької економіки в Кельні (IW). Його автор, старший економіст Томас Пульс, вивчив можливості відмови ФРН від російської нафти. В результаті йому довелося зосередитися на споруджених ще за часів СРСР та НДР нафтопроводі "Дружба" та двох нафтопереробних заводах (НПЗ). Залежність пов'язана саме з ними.

У 2021 році ситуація була така: з тих 28,1 мільйона тонн нафти, які Німеччина імпортувала з Росії, понад дві третини надійшли нафтопроводом "Дружба". Решту обсягів було доставлено танкерами, і ці поставки "можна буде замінити порівняно легко", констатує вчений, хоч і попереджає: така заміна теж буде пов'язана з низкою проблем.

Так, імпортерам треба буде знайти постачальників нафти схожої якості та прокласти нові маршрути її доставки, які можуть стати набагато довшими. А тарифи на чартер танкерів зросли від початку війни в Україні приблизно на 50 відсотків. Всіма цими проблемами зараз займаються НПЗ у Західній Німеччині, вказує Томас Пульс. Вирішення цих завдань полегшує те, що можна спертися на наявну інфраструктуру (насамперед нафтопроводи), пов'язану головним чином із нідерландським Роттердамом - найбільшим нафтовим портом Європи.

Нафтопровід "Дружба" забезпечує п'ять країн ЄС

"НПЗ, пов'язаним із "Дружбою", знайти заміну постачанням російської нафти буде суттєво складніше, адже в минулому практично не було потреби в альтернативних шляхах доставки", - йдеться далі у дослідженні.

У ньому коротко нагадується історія цього нафтопроводу, який насправді є цілою системою трубопроводів загальною протяжністю понад 9 тисяч кілометрів. Вона споруджувалась між 1958 та 1981 роками для постачання радянської нафти колишнім соціалістичним країнам Східної Європи. Ця система досі забезпечує "центральну роль Росії як постачальника нафти до Європи".

Крім двох нафтопереробних заводів в колишній НДР "Дружба" забезпечувала та продовжує забезпечувати найбільші НПЗ у Польщі (Плоцьк), Чехії (Литвинів), Словаччині (Братислава) та Угорщині (Будапешт). Немає нічого дивного в тому, що і після "холодної війни" підприємства надали перевагу й надалі отримувати за цією трубопровідною системою нафту з Росії, оскільки це було дешевше, ніж доставляти її танкерами і перевантажувати в портах, особливо після того, як окупилися витрати на створення інфраструктури, пояснює Томас Пульс.

НПЗ у Шведті та Лойні забезпечують паливом Східну Німеччину

У Східній Німеччині на початок 2022 року від "Дружби" повністю залежали два великі НПЗ - PCK Raffinerie у Шведті безпосередньо на кордоні з Польщею та завод у Лойні на південний захід від Берліна між Лейпцигом та Галле. Два цих підприємства здатні за оптимальних умов переробляти до 21 мільйона тонн нафти на рік, зазначається у дослідженні.

При цьому контрольоване "Роснафтою" підприємство PCK у Шведті постачає нафтопродукти головним чином до столиці Німеччини, забезпечуючи, зокрема, гасом новий берлінський аеропорт BER. А НПЗ, що належить французькій компанії Total, у Лойні забезпечує густонаселений промисловий південь Східної Німеччини.

Томас Пульс особливо наголошує, що ці два заводи ніяк не пов'язані з уже згадуваною нафтопровідною системою Західної Німеччини: така спадщина тривалого поділу країни на ФРН та НДР. Тому немає можливості постачати до Лойни нафту, скажімо, із Роттердама.

Щоправда, є побудований ще 1963 року нафтопровід потужністю 7 мільйонів ​​тонн на рік між НПЗ у Шведті та східнонімецьким портом на Балтиці Ростоком. Тож у разі відмови Німеччини від імпорту по "Дружбі" завод у Шведті міг би отримувати приблизно дві третини необхідної йому сирої нафти трубопроводом з порту Ростока, якому, однак, довелося б працювати на межі своїх технічних можливостей, зазначає вчений.

Завод компанії Total у Лойні відмовляється від російської нафти

У свою чергу, для забезпечення нафтою Лойни можна було б використовувати порт Гданська, з'єднаний на польській території окремим трубопроводом із "Дружбою". Обидва варіанти - імпорт через Росток та Гданськ - активно використовувалися у 2019 році. Тоді постачання російської нафти до Німеччини довелося терміново здійснювати через ці порти, оскільки нафтопровід зупинився через забруднення великою кількістю хлорорганіки і транзит через східну частину Польщі та Білорусь перервався на кілька місяців.

Тож обидва альтернативні маршрути транспортування вже добре відпрацьовані. Проте, попереджає дослідження IW, "порт Гданська має значно більше потужностей для перевалки нафти, ніж Росток, але у разі європейського ембарго на російську нафту він знадобиться для постачання нафтопереробних заводів у Гданську та Плоцьку".

Тому, наголошує Томас Пульс, "транспортних потужностей не вистачить для того, щоб утримати на колишньому рівні обсяги виробництва на НПЗ у Лойні". Але це, мабуть, продовжує вчений, і так неминуче, оскільки компанія Total вже заявила, що не продовжуватиме контракти з Росією, які завершуються протягом 2022 року. Німецькі ЗМІ писали тоді, що частина потужностей заводу виявиться незавантаженою, що може негативно позначитися і на зайнятості.

Інститут IW не виключає перебоїв у постачанні дизельним паливом

Через це рішення французької компанії "відпаде приблизно половина тих обсягів, які надходять зараз "Дружбою" до Німеччини", констатує дослідження IW. Дві третини другої половини, що йде в Шведт, можна буде, як зазначалося, замінити поставками через порт Ростока. До того ж є цілком реальна можливість знайти заміну тій імпортованій ФРН російській нафті, яка надходить зараз морем.

У результаті дослідження IW доходить висновку, що у разі оголошення Євросоюзом ембарго на імпорт російської нафти та відмови від нафтопроводу "Дружба" Німеччина в цілому впорається зі ситуацією, хоча й не зможе відразу в повному обсязі замінити постачання з Росії.

При цьому з найбільшими складнощами та ймовірним зниженням виробництва зіштовхнуться два східнонімецькі НПЗ. Відповідно, на споживачів у східній частині ФРН чекають вищі ціни на нафтопродукти, особливо на дизельне пальне. Його, мабуть, доведеться завозити із західної частини країни або імпортувати з-за кордону. А оскільки дизель на світовому ринку зараз у дефіциті, то Томас Пульс не виключає тимчасових перебоїв з постачаннями до Східної Німеччини.

Джерело: Українська служба DW