Німецька преса: Називаючи канцлера "ковбасою", Мельник нікому не допомагає

Недипломатичні слова українського посла в Німеччині Андрія Мельника на адреcу канцлера ФРН Олафа Шольца активно коментує німецька преса. Підбірка від DW.

Український посол у Німеччині Андрій Мельник у коментарі інформагентству dpa назвав канцлера країни Олафа Шольца "ображеною ковбасою". Так він відповів на небажання канцлера їхати до Києва через відмову української влади приймати президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра в квітні. Німецька преса рясніє коментарями на цю тему.

Франкфуртська Frankfurter Allgemeine Zeitung, зокрема, пише:

"Важко щось заперечити проти перебільшень настільки вражаючого оратора Зеленського у його зверненнях до європейських парламентів. Але навіть це відповідає формальній нормі. Певних формальних норм держави дотримуються навіть під час конфлікту. Український посол у Німеччині порушує це правило. Особистими образами на адресу державних діячів приймаючої країни, щиру підтримку України з боку яких неможливо заперечити, посол лише ускладнює життя своїй країні, що опинилась під загрозою. Він мав би знати, що існують докорінні німецькі інтереси, захищати які (канцлер і президент Німеччини. - Ред.) Шольц і Штайнмаєр повинні в першу чергу. Те, що деякі ЗМІ вихваляють посла-бунтівника, не дивує. Але повага до думки інших та порядність у поводженні з ними належать до наших основоположних цінностей, які потрібно захищати разом".

Газета Allgemeine Zeitung з Майнца зазначає:

"Мельник від самого початку відзначався особливою риторичною гостротою. То що ж, аби його завжди чули, він тепер запустив спіраль обурення та постійно нових звинувачень? Якщо так, то він нічого не виграє. У будь-якому разі, виникає запитання: хто тут "ображена ковбаса"? Відмова приймати президента Штайнмаєра (в Києві. - Ред.) була дипломатичною помилкою, реакцію Берліна можна зрозуміти. Німеччина - пріоритетна ціль української їдкості, адже в Києві справедливо найбільше вимагають від великого європейського сусіда. Але сварку між двома партнерами найкраще залагоджувати у дипломатичній тиші. Можна заперечити, що особливий час вимагає особливих кроків. Але: якщо колись більше ніхто не захоче слухати Мельника і Зеленського, виграє від цього лише одна людина: президент Росії Путін".

Газета Schwäbische Zeitung з Равенсбурга коментує:

"Коли український посол Андрій Мельник каже щось про державницьку поведінку, в цьому є щось майже комічне. Адже в усьому світі, напевно, немає жодного дипломата, який висловлюється ще менш дипломатично, ніж Мельник. Те, що він тепер назвав федерального канцлера "ображеною ковбасою", бо Олаф Шольц не хоче їхати до Києва, це лише продовження його вербальних атак на німецьку політику. Хоч лавірування Шольца в питанні поставок зброї Україні критикували багато політиків та громадян, постійні закиди посла на адресу уряду дають підстави сумніватися в тому, чого він насправді хоче досягти. Якщо йому йдеться про максимальну солідарність з його батьківщиною, він міг би відмовитися від особистих атак. Хоч за допомогою свої різких висловлювань Мельник і догоджає своїм прихильникам у Twitter, він водночас шкодить почуттю єдності в цій кризі, яка далеко не обмежується Україною".

Видання Kölner Stadt-Anzeiger з Кельна пише:

"Якби Шольц був більш поблажливим до Зеленського, можливо, дипломатичний конфлікт уже давно залагодили. Цей чоловік перебуває на війні, його країні загрожує знищення, багато людей вже загинуло. Зеленський має боятися не лише за життя населення України, але й за власне життя. Тим не менш, він дає відсіч воєнному злочинцю Путіну та стає для багатьох взірцем. Він не може воювати на всіх фронтах. Дипломатичному фронту він, у будь-якому разі, останнім часом приділяв не надто багато уваги. Шольцу не варто його суворо за це засуджувати. А український посол має зараз робити те, що передусім роблять люди на його посаді: займатися дипломатією. Тією, якої Зеленському, може, не вистачало з огляду на драматичні обставини. А що робить Мельник? Він називає канцлера Німеччини "ображеною ковбасою". Кому це допомагає? Нікому".

Берлінська die tageszeitung резюмує:

"Бунт завжди притягує. Бунт з боку того, хто за своєю посадою взагалі-то мав би уникати будь-якого бунту, притягує ще більше. Але енергія тертя виникає не лише завдяки тому, що дипломат поводиться недипломатично. Сюди додається й те, що до посади Мельника взагалі-то існує велика симпатія. Прикладом є оплески стоячи, якими Бундестаг майже одностайно зустрів його під час позачергового засідання 27 лютого - його, посла, представника країни, що стала жертвою нападу. Різко суперечить цьому антипатія, спрямована проти особи Мельника, адже він не відповідає вдячністю, як того очікують, а невпинно критикує.

Відокремити постать від посади так само важко як митця від творів, тож невідворотно виникає дисонанс. Як із цим бути? В питаннях "ковбасності" канцлера та інших подібних речей може допомогти спокійна байдужість. Утім, під великим питанням, чи допомагає крикливість Мельника українській владі досягти своїх цілей в Німеччині. Дехто переконаний, що так: лише за допомогою максимального тиску можна підштовхнути німецький уряд до справжньої солідарності. Згідно з цією інтерпретацією, домогтися згоди на поставку важкої зброї Україні вдалося лише завдяки безжальним прочуханам Мельника разом з тріо Гофрайтер/Рот/Штрак-Ціммерманн (голови комітетів Бундестагу, які їздили до Києва. - Ред.). З іншого боку, напрошується очевидне припущення, що антипатія до особи серед громадськості може перекинутися і на її справу, можливо, це вже відбувається".

Джерело: Українська служба DW