Кавказький бунт. Де росте невдоволення Путіним
Корреспондент.net,
27 травня 2022, 22:49
💬
2
👁
21547
Foreign Policy пише, що незважаючи на тотальний контроль ЗМІ, у Росії наростає невдоволення війною Путіна в Україні.
Росія вже четвертий місяць воює в Україні, Кремль розповідає, що все нібито "йде за планом", але навіть всередині РФ, незважаючи на тотальне закручування гайок, закрадаються сумніви щодо реалістичності цього "плану".
Foreign Policy пише про перші ознаки невдоволення війною на Кавказі.
Заколот у Південній Осетії
Анексована у Грузії Південна Осетія існує лише завдяки Росії. Оплату Кремль вирішив взяти південноосетинськими солдатами, яких кинули воювати в Україну. Ось тільки в березні майже 300 південноосетинських солдатів влаштували заколот, відмовилися від вторгнення і повернулися додому. До цього шоку додалася наступна публікація Медіазоною запису розмови між деякими солдатами, які повернулися, і тодішнім президентом невизнаної республіки Анатолієм Бібіловим. Солдати розкритикували російське військове керівництво і поцікавилися, чому їх відправили воювати за Росію в Україну. Солдатський заколот та неприйняття війни підготували ґрунт для того, щоб Бібілов програв на виборах у регіоні 8 травня.
Боротьба з націоналізмом на Кавказі
З іншого боку Кавказу, власне, у Росії, розташована Північна Осетія-Аланія, жителі якої мають спільну культуру та мову зі своїми південними побратимами. Там теж війна струснула політику. У квітні колишньому північноосетинському борцю за маріонеткові республіки Росії на сході України було пред'явлено звинувачення за новим законом про дискредитацію Збройних сил Росії, прийнятим для придушення протестів і заяв проти війни в Україні. Активісти Північної Осетії засудили звинувачення як політично вмотивоване. Ще більше невдоволення було після того, як 11 травня іншому північноосетинцю, який пережив теракт у Беслані в 2004 році, внаслідок якого загинуло понад 300 людей, було пред'явлено звинувачення в розпалюванні ненависті, коли він закликав перейменувати вулицю Леніна у Владикавказі, столиці Північної Осетії, на честь осетинця. Матері Беслана, група активісток, які представляють жертви теракту, засудили звинувачення.
Кремль, як і раніше, побоюється націоналізму на Кавказі - етнічно різноманітному регіоні, завойованому і поневоленому Росією в XIX столітті, місці жахливих депортацій та масових вбивств, скоєних її російськими та радянськими правителями, і іноді неспокійному й досі.
Москва заборонила марші, які мали бути присвячені 21 травня - річниці геноциду російською імперською армією черкесів - етнічної групи, яка переважно проживає в трьох північно-західних кавказьких республіках - Адигеї, Кабардино-Балкарії та Карачаєво-Черкесії. Проте сотні людей зібралися у різних місцях, і повідомлялося про арешти поліцією. Однак це навряд чи спровокує ширший рух, навіть незважаючи на те, що повідомлення про геноцид з боку Росії щодо українців у ході війни змушують активістів черкеської діаспори проводити паралелі з історією свого народу.
Інгушетія
Війна відчувалася і в Інгушетії, ще одній нібито автономній етнічній республіці, розташованій між Північною Осетією та Чечнею. Повідомлялося, що минулого тижня у бою в Україні загинув племінник заступника міністра оборони Росії Юнус-Бека Євкурова, колишнього лідера регіону. Незабаром після цього на його похорон прибули Євкуров та інгуські старійшини. Відсутність натяків на заворушення різко контрастує з 2018 роком, коли спалахнули значні місцеві протести після зміни Кремлем кордону Інгушетії на користь сусідньої Чечні.
Дагестан
Неросійські меншини з Кавказу та інших околиць путінської імперії переважають серед російських сил, що борються в Україні, та серед тих, хто загинув у путінській війні за єдність етнічного слов'янства. Згідно з публічними некрологами та повідомленнями в соціальних мережах, зібраних Медіазоною, Дагестан займає перше місце за загальною кількістю загиблих на війні з усіх адміністративних регіонів Росії. З огляду на співвідношення з кількістю населення, Північна Осетія-Аланія має майжев 400 разів більше загиблих на війні в порівнянні з Москвою. В Інгушетії та Кабардино-Балкарії також значно переважає співвідношення населення та кількості загиблих на війні.
Це викликало деякі порівняння з ранніми етапами радянської війни в Афганістані, коли у складі сил вторгнення було надто багато солдатів із неросійських районів. Пізніше радянська армія передислокувала війська з радянських республік Середньої Азії з передових позицій, побоюючись, що вони надто м'яко ставляться до афганського цивільного населення.
Деякі оглядачі навіть стверджують, що війна в Україні, яка зустріла дуже мало опору в самому серці Росії, призведе до національного пробудження в периферійних регіонах Росії, подібно до того, що послідувало за радянською війною в Афганістані. Відлуння тієї війни розпочалося з невеликих антивоєнних демонстрацій у Таджикистані у 1982 році, через три роки після вторгнення. Невдоволення війною також сприяло масштабним заворушенням у Казахстані у 1986 році, що стало найбільшим проявом місцевого націоналізму у радянській Середній Азії за десятиліття. Ланцюжок подій, розв'язаний непопулярною війною Радянського Союзу, сприяв виникненню перших паростків руху за незалежність у Центральній Азії.
Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet